Рішення № 56508816, 22.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7306/15-ц Головуючий у І інстанції Чирка С. С.Провадження № 22-ц/780/782/16 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 33 22.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Журби С.О.,

При секретарі - Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися в Бориспільський міськрайонний суд Київської області з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі ПАТ «СК «Країна) про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 листопада 2013 року близько 18 години, ОСОБА_4 керуючи автомобілем «АУДІ А3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві приватної власності, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 внаслідок чого останній помер.

Позивачі, як дочки померлого, понесли витрати на його поховання на загальну суму 12 837,04 грн. та моральні страждання.

В добровільному порядку, ОСОБА_4 відмовляється відшкодувати їм заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

В зв'язку з цим, вони звернулися в суд з даним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_4 на їх користь кожній по 6 418,52 грн. заподіяної матеріальної шкоди, та по 250 000 грн. в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

РішеннямБориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просили, скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року, ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначили, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення їхніх позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року не відповідає.

Судом встановлено, що 21 листопада 2013 року, близько 18 години, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «АУДІ А3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві приватної власності, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 внаслідок чого останній помер.

На час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «СК «Країна», що підтверджується договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5288232, укладеним між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_4 20 липня 2013 року, за яким, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «АУДІ А3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Дана обставина не заперечується поясненнями сторін та підтверджується доказами, які є в матеріалах цивільної справи.

В зв'язку з скоєнням ОСОБА_4 ДТП, відділом розслідувань дорожньо-транспортних пригоді СУ ГУ УМВС України в Київській області, було розпочато досудове розслідування та порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України внесено до ЄРДР 22 листопада 2013 року, що підтверджується повідомленням про початок досудового розслідування.

ОСОБА_4 є власником автомобіля «АУДІ А3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Дана обставина також не заперечувалась сторонами у справі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками померлого ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження від 19 лютого 1976 року та 21 серпня 1981 року, свідоцтв про одруження від 27 липня 1996 року, 03 липня 2005 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу від 11 червня 2004 року та витягом із державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

В зв'язку з ДТП, в результаті якої, помер батько позивачів, їм заподіяно матеріальну шкоду, так як вони несли витрати за проведення в медичному закладі де батько знаходився до смерті, компютерної томографії головного мозку, проведення судово-медичної експертизи, витрати на поховання, облаштування місця поховання батька, придбання продуктів на проведення обідів, тощо, та моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті їх батька.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 11 від 21 листопада 2013 року, за комп'ютерну томографію, проведену ОСОБА_5, ТОВ «АЙ ХЕПІ», проплачено кошти на суму 390 грн., за розтин.травмат, токсикологічне дослідження, послуги моргу, померлого ОСОБА_5, проплачено кошти на суму 1 396,60 грн., що підтверджується копією товарного чеку № 276 від 22 листопада 2013 року.

З договору замовлення про надання ритуальних послуг щодо організації та проведення поховання, облаштування місця поховання померлого ОСОБА_5, та фіксального чеку до нього, вартість поховання батька ОСОБА_2, ОСОБА_3 склала 1 645,05 грн.

В матеріалах цивільної справи знаходяться копія накладної № 15/12 від 23 листопада 2013 року про вартість обслуговування ритуального обіду на суму 4 770 грн., копії фіксальних чеків від 21 листопада 2013 року про придбання рентген плівки на суму 58,02 грн. та 81,24 грн. в аптечному пункті по вул. Котляревського, № 1 в м. Бориспіль, Київської області, від 23 листопада 2013 року, 24 листопада 2013 року. 28 грудня 2013 року про придбання продуктів харчування, напоїв, одноразового посуду в ТОВ АТБ «Маркет», магазин «Продуктів-690» по вул. Київський шлях, № 10, на суму 279,12 грн., 295,71 грн., 25,17 грн., 175,51 грн., ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» магазин «СІЛЬПО» по вул. Київський шлях, № 76 на суму 1 031,48 грн., 477,32 грн., 40,50 грн., від 22 листопада 2013 року, 28 листопада 2013 року, 04 грудня 2013 року про придбання на ПП «ОККО-Нафтопродукт» АЗС магазин № КВ40 по вул. Лютнева, № 1 в м. Бориспіль, Київської області паливно-

мастильних матеріалів на суму 200,01 грн., 250,04 грн., 200,01 грн., копія товарного чеку № 202 від 07 квітня 2014 року про придбання будівельних матеріалів та вартість виконаних робіт на суму 557,32 грн.

Частиною 1 та 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів ст.ст. 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правововідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди і припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За правилами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України та ст. 1200 ЦК України, якщо деліктне зобов'язання виникло із факту смерті фізичної особи, кредиторами можуть бути чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), особи, що проживали однією сімє»ю з особою, яка померла. Зазначені особи як кредитори мають право вимагати від боржника відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Крім того, суб'єкти, визначені в пунктах 1-5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі, обчислюваному виходячи з середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (ст. ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст. ст. 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому, розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст. 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Відмовляючи ОСОБА_2, ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Країна», а позивачі, вимог до страхової компанії про стягнення заподіяної їм матеріальної та моральної шкоди не пред'явили.

Такий висновок Бориспільського міськрайонного суду Київської області колегія суддів вважає помилковим, так як право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову, заподіював шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З наданих позивачами в судовому засіданні квитанції до прибуткового касового ордеру № 11 від 21 листопада 2013 року, за комп'ютерну томографію, проведену ОСОБА_5, ТОВ «АЙ ХЕПІ», вбачається, що ними було проплачено кошти на суму 390 грн., за розтин.травмат, токсикологічне дослідження, послуги моргу, померлого ОСОБА_5, позивачами проплачено кошти на суму 1 396,60 грн. що підтверджується копією товарного чеку № 276 від 22 листопада 2013 року.

З договору замовлення про надання ритуальних послуг щодо організації та проведення поховання, облаштування місця поховання померлого ОСОБА_5, та фіксального чеку до нього, вартість поховання батька ОСОБА_2, ОСОБА_3 склала 1 645,05 грн., яка була ними проплачена.

Вказані докази, колегія суддів вважає належними та допустимими

Колегією суддів не приймаються до уваги копія накладної № 15/12 від 23 листопада 2013 року про вартість обслуговування ритуального обіду на суму 4 770 грн., копії фіксальних чеків від 21 листопада 2013 року про придбання рентген плівки на суму 58,02 грн. та 81,24 грн. в аптечному пункті по вул. Котляревського, № 1 в м. Бориспіль, Київської області, від 23 листопада 2013 року, 24 листопада 2013 року, 28 грудня 2013 року про придбання продуктів харчування, напоїв, одноразового посуду в ТОВ АТБ «Маркет», магазин «Продуктів-690» по вул. Київський шлях, № 10, на суму 279,12 грн., 295,71 грн., 25,17 грн., 175,51 грн., ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» магазин «СІЛЬПО» по вул. Київський шлях, № 76 на суму 1 031,48 грн., 477,32 грн., 40,50 грн., від 22 листопада 2013 року, 28 листопада 2013 року, 04 грудня 2013 року про придбання на ПП «ОККО-Нафтопродукт» АЗС магазин № КВ40 по вул. Лютнева, № 1 в м. Бориспіль, Київської області паливно-мастильних матеріалів на суму 200,01 грн., 250,04 грн., 200,01 грн., копія товарного чеку № 202 від 07 квітня 2014 року про придбання будівельних матеріалів та вартість виконаних робіт на суму 557,32 грн. так як вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Тому, позовні вимоги позивачів в частині стягнення з ОСОБА_4 на їх користь заподіяної матеріальної шкоди підлягають частковому задоволення, і з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 необхідно стягнути лише понесені ними витрати за комп'ютерну томографію, проведену ОСОБА_5, ТОВ «АЙ ХЕПІ», в сумі 390 грн., за розтин.травмат, токсикологічне дослідження померлого ОСОБА_5, послуги моргу, на суму 1 396,60 грн., а також за надання ритуальних послуг щодо організації та проведення поховання, облаштування місця поховання померлого ОСОБА_5, в сумі 1 645,05 грн., на загальну суму 3 431,65 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 в цій частині, необхідно відмовити, так як у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги позивачів в частині стягнення з ОСОБА_4 на їх користь заподіяної моральної шкоди, так як сам факт смерті їх батька в результаті ДТП, вказує на те, що їм заподіяно моральні страждання, постійний душевний біль, нервові переживання.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким, позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_4, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 3 431,65 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_3, яка зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний кодНОМЕР_3, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_4, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 по 250 000 грн. кожній заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 10 572,07 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: