Ухвала суду № 56508566, 16.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2423/16

Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника приватного акціонерного товариства «ТАС» - Ніколаєва Вадима Володимировича, малого підприємства «Енергія» на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», мале підприємство «Енергія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок смерті потерпілого,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5, АТ «Страхова група «ТАС», МП «Енергія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок смерті потерпілого посилаючись на те, що 26 грудня 2011 року біля 03 год. 40 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у с. Семиполки Броварського району Київської області з боку м. Київ у напрямку м. Чернігів, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух на ділянці дороги, яка мала ожеледицю, чим порушив п.12.1 Правил Дорожнього руху, не впорався з керуванням, допустивши виїзд на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з автомобілем «DAF 95» державний номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом марки «Chereau» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, який рухався по своїй смузі у зустрічному напрямку.

У результаті зіткнення транспортних засобів від отриманих при цьому тілесних пошкоджень загинув водій автомобіля «DAF 95» ОСОБА_6 та син позивачки - ОСОБА_7, який знаходився в кабіні автомобіля у якості пасажира. Вироком суду винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнаний ОСОБА_5, який добровільно матеріальної допомоги не надавав. Також позивачка понесла і моральної шкоди, у зв'язку зі смертю сина.

Позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, АТ «Страхова група «ТАС», МП «Енергія» матеріальну шкоду у розмірі 163776,34 грн., моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн., а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 03 березня 2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача АТ «Страхова група «ТАС».

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 03 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача МП «Енергія».

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 09 вересня 2015 року цивільну справу направлено для розгляду по суті Котовському міськрайонному суду Одеської області.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року позовні вимоги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 з АТ «Страхова група «ТАС» матеріальну шкоду у сумі 49490,00 грн., стягнуто на користь ОСОБА_2 з МП «Енергія» матеріальну шкоду у сумі 72682,81 грн., стягнуто на користь ОСОБА_2 з МП «Енергія» суму франшизи у розмірі 510,00 грн., стягнуто на користь ОСОБА_2 з АТ «Страхова група «ТАС» моральну шкоду у розмірі 12048,00 грн., стягнуто на користь ОСОБА_2 з МП «Енергія» моральну шкоду у розмірі 87952,00 грн., стягнуто на користь ОСОБА_2 з МП «Енергія» витрати, понесені на поховання ОСОБА_7, який помер 26 грудня 2011 року, у розмірі 24959,32 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з АТ «Страхова група «ТАС» у сумі 615,38 грн., з МП «Енергія» у сумі 1861,07 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з відповідачів судові витрати, пов'язані з отриманням висновку спеціаліста пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з АТ «Страхова група «ТАС» у сумі 198,80 грн., з МП «Енергія» у сумі 601,20 грн.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року в частині відшкодування моральної шкоди. Стягнувши солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 500000 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ПрАТ «ТАС» - Ніколаєв В.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року в частині стягнення з АТ «Страхова група «ТАС» 12048,00 грн. моральної шкоди, судові витрати пов'язані з поданням апеляційної скарги в розмірі 2725,0 стягнути з позивача.

Вважаючи рішення суду незаконним МП «Енергія» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивача відносно МП «Енергія» відмовити, стягнути з ОСОБА_2 на користь МП «Енергія» судовий збір оплачений при поданні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов представника ОСОБА_8 частково суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 26 грудня 2011 року біля 03 год. 40 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у с. Семиполки Броварського району Київської області з боку м. Київ у напрямку м. Чернігів, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух на ділянці дороги, яка мала ожеледицю, чим порушив п.12.1 Правил Дорожнього руху, не впорався з керуванням, допустивши виїзд на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з автомобілем «DAF 95» державний номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом марки «Chereau» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, який рухався по своїй смузі у зустрічному напрямку.

У результаті зіткнення транспортних засобів від отриманих при цьому тілесних пошкоджень загинув водій автомобіля «DAF 95» ОСОБА_6 та син позивачки - ОСОБА_7, який знаходився в кабіні автомобіля у якості пасажира.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2012 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та зазначено, що дії ОСОБА_5, які виразились в порушенні п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, знаходяться в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також отриманням потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Власником автомобіля НОМЕР_1, є МП «Енергія», що підтверджено матеріалами справи. Таким чином, твердження представника МП «Енергія» щодо того, що власником автомобіля НОМЕР_1 є ОСОБА_5 що підтверджено вироком суду є цілком необґрунтованими та безпідставними. Крім того, вирок Броварського міськрайонного суду Київської області не містить відомостей щодо власника вказаного автомобіля.

Між власником автомобіля НОМЕР_2, МП «Енергія» і АТ «СГ «ТАС» було укладено поліс №АА/6991087 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно полісу № АА/6991087 від 15 вересня 2011 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності АТ «СГ «ТАС» становить: життю і здоров'ю - 100000,00 грн., шкода майну - 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

МП «Енергія» зверталось до АТ «СГ «ТАС» з заявою про страхове відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою від 26 грудня 2011 року. Таким чином, твердження представника АТ «СГ «ТАС» у запереченнях щодо не звернення до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування є необґрунтованими.

Згідно звіту №47/11/12 від 28 листопада 2012 року вартість матеріального збитку нанесеного власнику внаслідок пошкодження КТЗ DAF 95 ХF склала 122682,81 грн.

У запереченнях АТ «СГ «ТАС» вказували на пропуск позивачкою позовної давності на звернення до суду з вказаним позовом. Поте з таким висновком суд обґрунтовано не погодився з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності з вимогами ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила смерть сина позивачки, сталася 26 грудня 2011 року. Позивачка звернулася до суду 18 липня 2014 року, таким чином строк позовної давності позивачкою не пропущено.

Висновки суду підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частин 2,5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.6 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (у тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення ст. ст. 1187, 1188, 1172 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. ст. 1166 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

У відповідності до вимог ст. 22 Закону та ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 9 і 22 Закони України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку, страховик відповідно до обов'язкових лімітів відповідальності страховика, відшкодовує в установленому порядку шкоду, яка була причинна в результаті дорожньо-транспортної події.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи розрахованій по правилами цього підпункту.

Таким чином АТ «СГ «ТАС» зобов'язано зробити виплату страхового відшкодування матеріального збитку в сумі - 49490,00 грн., згідно встановленого ліміту в сумі 50000,00 грн. за вирахуванням франшизи в сумі 510,00 грн.

У свою чергу, МП «Енергія», як власник автомобіля НОМЕР_2, зобов'язане відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що складає - 72682,81 грн., та франшизу у розмірі 510,00 грн.

Таким чином, оскільки у МП «Енергія» виникла цивільно-правова відповідальність внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то не можуть бути визнані обґрунтованими доводи АТ «СГ «ТАС» відносно того, що у них не виникло обов'язку сплачувати страхове відшкодування на користь позивачки, заподіяної смертю її сина.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи, що позивачка пережила і продовжує переживати сильні душевні та моральні страждання, психологічне потрясіння, завдані трагічною загибеллю під час дорожньо-транспортної пригоди сина, вона перенесла величезне душевне страждання та нервове потрясіння, що призвело до значного погіршення психічного стану, адже передчасна та раптова загибель рідної людини є подією, що не може не залишити сліду в душі, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Враховуючи, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на день настання страхового випадку становила 1004,00 грн., тому з АТ «СГ «ТАС» на користь позивачки у порядку п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню моральної шкода у розмірі 12048,00 грн.

У свою чергу, МП «Енергія», як власник автомобіля НОМЕР_2, зобов'язане відшкодувати позивачці спричинену моральну шкоду у розмірі 87952,00 грн.

Окрім того, згідно зі ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

Згідно з роз'ясненнями п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами України цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6, у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Відповідно до п.27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу » визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Тобто, в розумінні статті 2 цього Закону витрати на поминальні обіди, обіди 9 та 40 днів не є витратами на поховання.

Документально у матеріалах справи підтверджені наступні витрати позивачки: - накладною про витрати на встановлення пам'ятника на загальну суму 5798,00 лей, що за курсом НБУ становить 3594,76 грн.; - квитанцією від 28 грудня 2011 року про витрати на вінки у розмірі 1000,00 лей, корзини - 600,00 лей, що за курсом НБУ становить 1056,00 грн.; - квитанцією від 29 грудня 2011 року про витрати на пледи у розмірі 1000,00 лей, рушники - 500,00 лей, що за курсом НБУ становить 1005,00 грн.; - квитанцією від 29 грудня 2011 року про витрати на простирадла махрові у розмірі 2050,00 лей, рушників великих махрових - 1920,20 лей, рушників маленьких махрових - 1800,00 лей, що за курсом НБУ становить 3895,90 грн.; - квитанцією від 29 грудня 2011 року про витрати на продуктові товари загальною вартістю 2636,50 лей, що за курсом НБУ становить 1766,45 грн.; - квитанцією від 29 грудня 2011 року про витрати на оренду залу - 5000,00 лей, що за курсом НБУ становить 3350,00 грн.; - накладною від 29 грудня 2011 року про витрати на продуктові та промислові товари загальною вартістю 1691,31 лей, що за курсом НБУ становить 1133,18 грн.; - товарним чеком про витрати на продуктові та промислові товари загальною вартістю 2225,50 лей, що за курсом НБУ становить 1490,87 грн.; - товарним чеком про витрати на продуктові та промислові товари загальною вартістю 2905,18 лей, що за курсом НБУ становить 1946,47 грн.; - товарним чеком про витрати на продуктові та промислові товари загальною вартістю 193,58 лей, що за курсом НБУ становить 129,70 грн.; - товарним чеком про витрати на паливо вартістю 193,58 грн.; б- товарним чеком №4 від 27 грудня 2011 року про витрати на костюм, рубашку, ремінь, носки, труси на загальну суму 1024,00 грн.;- товарним чеком №3 від 28 грудня 2011 року про витрати на гроб на загальну суму 4230,00 грн.;- товарними чеками від 28 грудня 2011 року про витрати на ритуальні послуги на загальну суму 3916,24 грн.; - розпискою ОСОБА_11 про надання послуги перевезення померлого у Молдову на загальну суму 600,00 євро, що за курсом НБУ становить 6267,42 грн.

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку, що на користь позивачки підлягають стягненню витрати на організацію поховання померлого, у тому числі транспортні витрати на перевезення тіла, у розмірі 24959,32 грн.

Витрати на купівлю продуктових та промислових товарів для проведення поминальних обідів стягненню не підлягають відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Оскільки позивачка понесла судові витрати, пов'язані з отриманням висновку спеціаліста, що складають 800,00 грн., тому на підставі ст.ст. 86,88 ЦПК України вказані витрати відшкодовуються на користь позивачки з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у сумі 198,80 грн., з малого підприємства «Енергія» у сумі 601,20 грн.

Також підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у сумі 615,38 грн., з малого підприємства «Енергія» у сумі 1861,07 грн.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання авторів апеляційних скарг, а саме - представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на необхідність повного задоволення вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, представника ПрАТ «ТАС» - Ніколаєва В.В. з приводу незаконного стягнення судом з АТ «Страхова група «ТАС» моральної шкоди та судових витрат, представника МП «Енергія» щодо незаконного визнання зазначеного підприємства судом в якості відповідача як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційних скарг не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника приватного акціонерного товариства «ТАС» - Ніколаєва Вадима Володимировича та малого підприємства «Енергія» -відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

І.А. Артеменко