Рішення № 56508563, 16.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1979/16

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» про встановлення факту існування трудових відносин та стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив встановити факт укладення 10 травня 2012 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» безстрокового трудового договору, згідно з яким ОСОБА_3 було прийнято на посаду агента відділу проблемних активів роздрібного бізнесу з посадовим окладом згідно з штатним розкладом та стягнути з ПАТ «КБ «Надра» на його користь заробітну плату за період з 10 травня 2012 року по 28 травня 2012 року у розмірі 2100,00 грн.

Зазначив, що 10 травня 2012 року позивача було прийнято на роботу до Одеської філії ПАТ «КБ «Надра» на посаду агента відділу проблемних активів роздрібного бізнесу з посадовим окладом у розмірі 3500,00 грн. в місяць, з випробувальним строком на три місяці.

Трудовий договір у письмовій формі з позивачем не укладався, однак 10 травня 2012 року він фактично був допущений до виконання посадових обов'язків.

28 травня 2012 року позивача було повідомлено про його звільнення у зв'язку з не проходженням випробувального терміну.

Позивач вважає, що між ним та ПАТ «КБ «Надра» виникли фактичні трудові відносини, оскільки він був допущений до роботи, та в період з 10 травня по 28 травня 2012 року виконував посадові обов'язки агента відділу проблемних активів роздрібного бізнесу.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.

Встановлено факт укладення 10 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» безстрокового трудового договору, згідно з яким ОСОБА_3 було прийнято на посаду агента відділу проблемних активів роздрібного бізнесу з посадовим окладом згідно з штатним розкладом.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за період з 10 травня 2012 року по 28 травня 2012 року у розмірі 2100,00грн. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Таким чином, при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вказаним нормам закону судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 10 травня 2012 року ОСОБА_3 було прийнято у резерв на агентів ПАТ «КБ «Надра» Одеське РУ та направлено на стажування до відділу проблемних активів роздрібного бізнесу. Період стажування з 10.05.2012 по 28.05.2012 року. У зв'язку з не проходженням стажування з ОСОБА_3 не було оформлені в подальшому ні договірні відносини (договір про надання послуг), ні трудові відносини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 просив встановити факт укладення 10 травня 2012 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» безстрокового трудового договору, згідно з яким ОСОБА_3 було прийнято на посаду агента відділу проблемних активів роздрібного бізнесу з посадовим окладом згідно з штатним розкладом та стягнути з ПАТ «КБ «Надра» на його користь заробітну плату за період з 10 травня 2012 року по 28 травня 2012 року у розмірі 2100,00 грн.

Отже, предметом спору є встановлення факту укладення трудового договору щодо прийняття позивача на посаду агента відділу проблемних активів роздрібного бізнесу.

Проте, як вбачається з штатного розпису ПАТ «КБ «Надра», що міститься в матеріалах справи, у департаменті проблемних активів роздрібного бізнесу відсутня посада агентів. (а.с.31-36)

При цьому, посилання суду першої інстанції на лист № 10/02/14-3 від 10.02.2014 року ПАТ «КБ «Надра», як на доказ встановлення між сторонами трудових правовідносин є необґрунтованим, оскільки в ньому відсутні належні докази встановлення між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» будь-яких трудових правовідносин, а лист ПАТ «КБ «Надра» від 14.02.2014 року № 6/4/13-114, яким обґрунтовує ОСОБА_3 підтвердження факту своєї роботи у відповідача, взагалі відсутній в матеріалах справи.

Крім того, про безпідставність позовних вимог свідчить також лист ОСОБА_3 від 29.09.2014 року до ПАТ «КБ «Надра», в якому останній стверджує про відсутність між сторонами як трудових, так і будь-яких інших правовідносин. (а.с.37)

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Проте, позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу щодо встановлення ОСОБА_3 заробітної плати саме в розмірі 3500,00 грн. на місяць. Тому зазначена сума заробітної плати є необґрунтованою та ґрунтується на припущеннях.

Оскільки між позивачем та відповідачем не виникло трудових правовідносин, позивачу не доручалося виконання будь-якої роботи, відповідно підстави для нарахування і виплати заробітної плати у спірних правовідносинах відсутні, а тому й відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування та не дав їм належної оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» про встановлення факту існування трудових відносин та стягнення заробітної плати відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева