Ухвала суду № 56503789, 10.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/178/2016(м)

222/734/14-ц

Головуючий у І інстанції Доценко С.І. Єдиний унікальний номер 222/734/14-ц

Номер провадження 22-ц/775/178/16(м)

Категорія 30 Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Мироненко І.П.,

ОСОБА_1,

секретар Собецька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» та товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, третя особа ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 липня 2013 року приблизно о 14 год. 00 хв. з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем ГАЗ-САГ, номерний знак 090 53 НР, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес», сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок того, що ОСОБА_4, не впевнившись в безпечності маневру став повертати ліворуч, створивши перешкоду для руху автомобіля Nissan Almera Classic, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_2, який в цей час знаходився на зустрічний смузі руху виконуючі обгін автомобілю ГАЗ-САГ. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажирка автомобілю Nissan Almera Classic ОСОБА_3, яка перебувала у стані вагітності отримала тілесні ушкодження. Діями водія ОСОБА_4, який перебував в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес», позивачам була завдана матеріальна шкода на загальну суму 107 287 грн. 61 коп., яка полягає у витратах на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 294 грн. 94 коп., у вартості фізично знищеного належного ОСОБА_2 автомобілю ринкова вартість якого становить 102 657 грн. 05 коп., у понесених ОСОБА_2 витратах на евакуацію автомобілю з місця дорожньо-транспортної пригоди в сумі 1 050 грн. та транспортних витратах в сумі 457 грн. 79 коп. За рахунок позивача було проведене товарознавче дослідження автомобілю вартістю 750 грн. При цьому він поніс витрати на відправку кореспонденції в сумі 8 грн. 30 коп. та телеграм в сумі 150 грн. 60 коп. про повідомлення сторони про експертне дослідження. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 завдана моральна шкода в сумі 15 000 грн., оскільки він зазнав моральних страждань та переживань за своє життя, життя та здоровя своєї вагітної дружини та ще ненародженої дитини, а пошкодженням майна був порушений його звичай життєвий уклад. ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження внаслідок яких зазнала фізичних страждань та моральні переживання за своє життя та життя своєї ненародженої дитини. Тому вважала, що їй також завдано моральної шкоди, яку оцінила у 30 000 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» застрахована у публічному акціонерному товаристві «Оранта-Січ», просили стягнути на користь позивача ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди із публічного акціонерного товариства «Оранта-Січ» 52 193 грн. 33 коп. та 55 094 грн. 28 коп. з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», у відшкодування моральної шкоди із страхової компанії 5 000 грн. та 10 000 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес». На користь ОСОБА_3 просили стягнути у відшкодування моральної шкоди із страхової компанії 5 000 грн. та 30 000 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес». Також просили відшкодувати за рахунок відповідачів понесені у справі судові витрати.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21 липня 2013 року з використанням забезпеченого транспортного засобу ГАЗ-САЗ 3507, державний номер НОМЕР_2, за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС 2356080), укладеним 13 травня 2013 року між ПАТ СК «Оранта-Січ» та ТОВ «Прогрес» в сумі 49990,60 грн., яке складається:

- з відшкодування шкоди, завданої майну ОСОБА_2, внаслідок фізичного знищення належного йому транспортного засобу Nissan Almera Classic д/н НОМЕР_1 в сумі 47950 грн., та витрат на евакуацію знищеного належного потерпілому транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в сумі 1050 грн;

- витрат, понесених потерпілим на проведення експертного дослідження транспортного засобу Nissan Almera Classic д/н НОМЕР_1 для визначення розміру завданої шкоди в сумі 750 грн. та 150,60 грн. вартість за телеграми повідомлення про проведення дослідження.

Стягнуто з ТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.07.2013 року в сумі 44865 грн., із них:

- 1000 грн. франшизи за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС 2356080), укладеним 13.05.2013 року між ПАТ СК«Оранта-Січ» та ТОВ «Прогрес»;

- 33657,05 грн. шкоди внаслідок фізичного знищення транспортного засобу Nissan Almera Classic д/н НОМЕР_1;

- 208,93 грн. витрати на телеграми з повідомленнями про проведення експертних досліджень;

- в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Стягнуто з ПАТ СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.07.2013 року, з використанням забезпеченого транспортного засобу ГАЗ-САЗ 3507 державний номер НОМЕР_2 за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС 2356080), укладеним 13.05.2013 року між ПАТ СК «Оранта-Січ» та ТОВ «Прогрес», в сумі 573,50 грн., а також 29 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 602,50 грн.

Стягнуто з ТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що мала місце 21.07.2013 році 14971 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Прогрес» та з ПАТ СК «Оранта-Січ» на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати: 591,67 грн. судового збору, та судові витрати, повязані з проведенням експертних досліджень 3666,20 грн., за надану правову допомогу 4415 грн. на загальну суму 8672,87 грн., по 4336,44 грн. з кожного.

Стягнуто з ТОВ «Прогрес» та з ПАТ СК «Оранта-Січ» судовий збір на користь держави із позовних вимог майнового характеру 112,65 грн., по 56,34 грн. з кожного; із позовних вимог про стягнення моральної шкоди 250 грн., по 125 грн. з кожного.

Достягнуто з ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір на користь держави за вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 17,30 грн.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 11 січня 2016 року в рішенні Володарського районного суду від 17 грудня 2015 року виправлено допущені описки та арифметичні помилки.

В мотивувальній частині рішення, де зазначені назви, статті закону, на підставі якого ухвалено рішення після переліку статей 1166,1167,1187,1172,1194 додано назву закону «ЦК України».

В резолютивній частині рішення, а саме в п.3 п.п.4 при зазначені суми моральної шкоди яка підлягає стягненню з ТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_2 в розмірі «10000 (десять тисяч)» додано назву грошової одиниці - «гривень».

В резолютивній частині рішення виправлено допущені арифметичні помилки:

в п.2 при зазначенні загальної суми стягнення на користь ОСОБА_2 з ПАТ СК «Оранта-Січ» замість зазначеної цифрами суми «49990» виправлено на «49900,60 грн.»;

в п.3 резолютивної частини рішення при зазначенні загальної суми стягнення з ТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_2 замість зазначеної суми «44865 (сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят пять) гривень», виправлено на «44865 (сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят пять) гривень 98 копійок»;

в п.8 резолютивної частини рішення при зазначені суми стягнення судового збору на користь держави із позовних вимог майнового характеру замість «по 56 (пятдесят шість) гривень 34 копійки з кожного», виправлено на «по 56 (пятдесят шість) гривень 33 копійки з кожного».

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із страхової компанії суми матеріальної шкоди у розмірі 50 502 грн. 50 коп., моральної шкоди у розмірі 29 грн., а також судових витрат в сумі 4 336 грн. 44 коп., посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам та на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначав, що ОСОБА_4 не визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки жоден з її учасників до адміністративної відповідальності не притягався, висновки судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, які суд взяв в основу рішення, суперечать матеріалам справи, базуються на суперечливих показаннях учасників пригоди та експертом не враховані пошкодження автомобілю ГАЗ-САГ.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодилося товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та в своїй апеляційній скарзі просило його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам та на неправильне застосування судом норм матеріального права. В своїй апеляційній скарзі товариство також зазначило про недоведеність вини ОСОБА_4 через не притягнення його до адміністративної відповідальності, використання експертом застарілої науково-технічної та довідникової літератури, що не дозволило йому встановити швидкість автомобіля позивача перед зіткненням із врахуванням деформації транспортних засобів та кінетичної енергії, яка була витрачена на деформацію та руйнування деталей транспортних засобів. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що висновки судової експертизи суперечать висновкам автотехнічного дослідження про відсутність вини ОСОБА_4 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд не звернув уваги на те, що у випадку користування ОСОБА_3 ременями безпеки і дотриманням ОСОБА_2 безпечної швидкості руху та дистанції, дорожньо-транспортної пригоди не сталося, а ОСОБА_3 не отримала б тілесних ушкоджень.

Позивачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не зявилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (том 3 а.с. 45, 47, 48), тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» та товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які просили скаргу задовольнити, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_8, які просили рішення суду залиши без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у настанні дорожньо-транспортної пригоди і необхідність покладення на відповідачів відповідальності за завдану пригодою шкоду.

Цей висновок суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено судом, 21 липня 2013 року на ділянці автодороги Запоріжжя-Маріуполь 170км+150 м за напрямком до м. Маріуполя ОСОБА_5, керуючи автомобілем Nissan Almera Classic, номерний знак НОМЕР_1, зіткнувся з автомобілем ГАЗ-САЗ 3507, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 В результаті зіткнення пасажиру автомобілю Nissan Almera Classic ОСОБА_3 були завдані легкі тілесні ушкодження у вигляді забою носа та погрози викидню.

Постановою старшого слідчого СВ Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запоріжській області від 29 вересня 2013 року кримінальне провадження № 12013080270000782 закрите в звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

До адміністративної відповідальності учасники дорожньо-транспортної пригоди не притягалися.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в а. 4 п. 4 своєї постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У звязку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Таким чином, можливість встановлення вини осіб при вирішенні спору про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не виключається навіть при відсутності постанови про притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності, а відтак доводи апеляційних скарг в цій частині є безпідставними.

З пояснень позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що він 21 липня 2013 року керуючи автомобілем Nissan Almera Classic, номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Запоріжжя-Маріуполь зі швидкістю 50-60 км/год. Перед ними рухався автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, номерний знак НОМЕР_2, зі швидкістю приблизно 30 км/год. Вирішивши його обігнати, позивач збільшив швидкість до 90 км/год и виїхав на смугу зустрічного руху. Коли дистанція між автомобілями скоротилася до 40-50 м автомобіль ГАЗ-САЗ 3507 почав повертати наліво для зїзду на ґрунтову дорогу. При відстані 30 м між автомобілями позивач почав гальмувати, але його автомобіль своєю правою передньою частиною зіткнувся із задньою лівою частиною вантажівки. Після зіткнення автомобілі зчепилися і продовжували рухатися разом.

Такі самі пояснення дала суду першої інстанції і позивачка ОСОБА_3

ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він, виконуючі свої посадові обовязки на належному товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» автомобілі ГАЗ-САЗ 3507, рухався по дорозі Запоріжжя-Маріуполь зі швидкістю приблизно 60 км/год. На ділянці дороги 170 км + 150 м він вирішив повернути наліво. Подивившись у дзеркало заднього виду, переконався у відсутності транспортних засобів у попутному напрямку і не побачивши автомобіля позивача, увімкнув сигнал лівого повороту та знизивши швидкість до 15-10-5 км/год почав здійснювати поворот. Коли його автомобіль знаходився вже на зустрічній смузі під кутом 45 градусів, почув удар в його задню частину. Від удару вибило задній міст його вантажівки яка, зчепившись з автомобілем під керуванням ОСОБА_2, юзом продовжувала рухатись вперед. В момент зіткнення його автомобіль рухався із швидкістю приблизно 5 км/год.

Відповідно до висновків судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1490/1491-15 від 04 серпня 2015 року на момент первинного контакту поздовжні вісі автомобілів розташовувалися між собою під кутом приблизно 3°, а швидкість автомобілю Nissan Almera Classic до початку гальмування могла становити не менш ніж 78,5 81,9 км/год.

Експерт визнав технічно спроможними пояснення водія ОСОБА_4 щодо місця зіткнення автомобілів на зустрічній смузі та в частині того, що автомобіль Nissan Almera Classic зіткнувся із заднім колесом автомобіля ГАЗ-САЗ 3507. І, навпаки, пояснення ОСОБА_4 в тій частині, що його автомобіль був повернутий на 45° в напрямку повороту ліворуч, експертом визнані технічно неспроможними.

Також експертизою визнані технічно спроможними пояснення ОСОБА_2 про те, що швидкість автомобілю Nissan Almera Classic до початку гальмування становила до 90 км/год, що він здійснював маневр обгону, виїхавши на смугу зустрічного руху, та що передня частина його автомобіля з боку пасажирського сидіння контактувала з лівою задньою частиною автомобіля ГАЗ-САЗ 3507.

Всі інші пояснення водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 експерт не зміг перевірити на технічну спроможність через відсутність необхідних даних.

Експерт прийшов до висновку, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 9.2(б), 9.4, 10.1 Правил дорожнього руху України, а водій ОСОБА_2 у відповідності з вимогами п. 12.3, 14.2(б) Правил дорожнього руху України.

При цьому по варіанту пояснень ОСОБА_4 експерт не мав можливості вирішити питання щодо наявності (або відсутності) у нього технічної можливості запобігти зіткненню автомобілів і, як наслідок, вирішити питання стосовно відповідності його дій вимогам п. 10.1 та п. 9.4 Правил дорожнього руху України. В даному варіанті експерт не вбачав в діях ОСОБА_4 невідповідностей вимогам п. 9.2(б) Правил дорожнього руху України. Також експерт по варіанту пояснень ОСОБА_4 не зміг вирішити питання щодо наявності (або відсутності) у водія ОСОБА_2 технічної можливості запобігти зіткнення та оцінити відповідність його дій вимогам п. 12.3, 14.2(б) Правил дорожнього руху України внаслідок відсутності будь-яких свідчень стосовно швидкості руху та розташування автомобіля Nissan Almera Classic перед початком зміни напрямку руху автомобіля ГАЗ-САЗ 3507.

По варіанту пояснень водія ОСОБА_2 за висновком експерта дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 9.4 Правил дорожнього руху України та в них не вбачається невідповідностей вимогам п. 9.2(б) Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти зіткненню з боку водія ОСОБА_4 визначалася належним виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Експерт не зміг вирішити питання щодо відповідності дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 та 14.2(б) Правил дорожнього руху України, оскільки це питання можливо вирішити лише після вирішення питання про технічну можливість водію ОСОБА_2 запобігти зіткненню.

В даному варіанті пояснень водія ОСОБА_2 експерт вважав, що водій ОСОБА_4 діючи у відповідності до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України мав технічну можливість запобігти зіткненню, його дії не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою (том 2 а.с. 43-52).

В судовому засіданні 28 вересня 2015 року за участі судового експерта судом першої інстанції на підставі додаткових пояснень сторін була проведена додаткова судова автотехнічна експертиза згідно з висновками якої водій ОСОБА_4, діючи у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді (як за поясненнями водія ОСОБА_4, так і за поясненнями водія ОСОБА_2С.). Ті обставини, що за поясненнями водія ОСОБА_4 він автомобіля Nissan Almera Classic до початку повороту не бачив (його позаду не було), не звільняло ОСОБА_4 від переконання у відсутності інших учасників дорожнього руху, яким могла бути створена перешкода або небезпека для руху.

З технічної точки зору, оскільки водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Nissan Almera Classic, то невідповідність його дій вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою.

Співставленням відстані, на якій автомобіль Nissan Almera Classic на момент початку маневру ліворуч автомобілем ГАЗ-САЗ 3507 розташовувався від місця зіткнення (на відстані приблизно 45-50 м), з величиною зупинного шляху автомобіля Nissan Almera Classic (79,8 м) експерт дійшов висновку про відсутність у водія ОСОБА_2 технічної можливості запобігти зіткненню шляхом своєчасного гальмування.

Експерт не зміг оцінити дії водія ОСОБА_2 за поясненнями водія ОСОБА_4 внаслідок відсутності достатнього обєму інформативності в поясненнях останнього відносно розташування автомобіля Nissan Almera Classic, його швидкості, а також швидкості руху автомобіля ГАЗ-САЗ 3507 під час маневрування (том 2 а.с. 101-104).

Частиною 6 ст. 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Стаття 212 ЦПК України зазначає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом із тим доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» розяснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен зясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові обєктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апелянти посилалися на невідповідність висновків судової експертизи висновкам автотехнічного дослідження № 38 від 14 квітня 2015 року (том 2 а.с. 80-86).

Між тим, апеляційний суд вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у врахуванні висновків дослідження.

Так, за висновками цього дослідження загальна швидкість автомобіля Nissan Almera Classic під керуванням водія ОСОБА_2 з початку гальмування до зупинки могла складати 98,3 км/год та могла бути значно вищою з урахуванням пошкоджень цього автомобілю.

При цьому в розрахунку швидкості спеціалістом використовується гальмівний шлях автомобілю Nissan Almera Classic як до зіткнення, так і після, хоча судом встановлено, що після зіткнення автомобілі зчепилися і рухалися разом до повної зупинки, а у автомобіля ГАЗ-САЗ було вибито задній міст.

Крім того, із схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди, яка міститься на а.с. 9 кримінального провадження № 12013080270000782, вбачається, що гальмівний слід автомобілю Nissan Almera Classic після зіткнення перервався, а належність інших слідів чи то гальмування, чи то слідів юзу, будь-якому з транспортних засобів на схемі не зазначена, що позбавляє можливості з достовірністю вважати їх належними автомобілю Nissan Almera Classic. А отже зазначені висновки щодо загальної швидкості автомобіля під керуванням позивача є припущенням, що недопустимо згідно із ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Оскільки наступні висновки дослідження щодо технічної можливості учасників дорожньо-транспортної пригоди уникнути зіткнення та технічної спроможності їх показань базуються на висновку щодо загальної швидкості автомобілю Nissan Almera Classic, з ними також погодитися не можна.

Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ» до матеріалів справи долучений диск із записом дорожньо-транспортної пригоди, зробленим відеореєстратором в автомобілі позивача, який суд першої інстанції вважав недопустимим доказом через його подання після початку розгляду справи по суті та через відсутність оригіналу запису в матеріалах кримінального провадження (том 2 а.с. 118).

Проте апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в дослідженні цього доказу, оскільки в матеріалах кримінального провадження № 12013080270000782 міститься заява ОСОБА_2 про долучення зазначеного запису як речового доказу до справи (а.с. 18 кримінального провадження № 12013080270000782), сторони в судовому засіданні апеляційного суду підтвердили, що цей запис дійсно долучався та ними переглядався, але потім загубився і тому не міг бути своєчасно наданий суду.

В звязку з цим та на підставі ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд оглянув цей доказ в судовому засіданні про що сторони також не заперечували і підтвердили його достовірність.

Як вбачається з цього відеозапису, автомобіль з відеореєстратором наближається до вантажівки, яка рухається попереду в попутному напрямку. При показниках часу 01:21:35 цей автомобіль починає зміщуватись вліво для обгону вантажівки, яка продовжує рухатися прямо. При показниках часу 01:21:39 автомобіль знаходиться на полосі зустрічного руху і в цей момент вантажівка починає повертати ліворуч. При показниках часу 01:21:40 чутно, як автомобіль подає звуковий сигнал та починає гальмувати із блокуванням колес. При показниках часу 01:21:42 відбувається зіткнення і автомобілі зчепленими зїжджають на узбіччя.

З урахуванням наведеного, висновки судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються з наявними у справі доказами, в т.ч. і з оглянутим відеозаписом, та поясненнями позивачів, а тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційних скарг щодо незгоди з цими висновками та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_4 у настанні цієї пригоди.

Не можна погодитися і з доводами скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» щодо безпідставності відшкодування моральної шкоди позивачці ОСОБА_3 через те, що вона не користувалася пасками безпеки, та позивачу ОСОБА_2 через те, що за завданому йому шкоду має відповідати винна особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобовязані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє механізмом, використання, зберігання та утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Таким чином, оскільки шкоду позивачам завдано працівником товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», який діяв за завданням працедавця, то відшкодувати її повинно товариство, яке до того ж є власником автомобілю ГАЗ-САЗ як джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зясувавши в достатньо повному обємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» та товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» відхилити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді