Ухвала суду № 56500374, 19.06.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/652/13- ц

Провадження № 2/755/2040/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Сиченко К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний центр «Залізний шлях», ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у нерухомому майні та встановлення порядку користування нерухомим майном та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний центр «Залізний шлях» про стягнення боргу та визнання права власності на частку у нерухомому майні.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить суд забезпечити позов та накласти арешт на належну ОСОБА_2 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та на нежилі приміщення загальною площею 161,2 кв.м., що належать ТОВ «Корса» (код 23158399) і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, до вирішення спору в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Постановою ПВС України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» п. 3 роз'яснено, що згідно п.1 ч.1 ст. 151 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач за зустрічним позовом не наведено ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не долучено доказів, які б підтвердили факт належності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. Крім того, з копії свідоцтва про власність від 30.08.1996 року, яка додана до заяви, вбачається, що майно та приміщення перукарні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить товариству з обмеженою відповідальністю «Корса», яке не є стороною по справі.

Оскільки, забезпечення позову слугує підставою гарантії реалізації рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а тому не може замінювати безпосередньо рішення суду.

Оцінивши наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року ухвала може бути оскаржена.

Суддя Н. О. Яровенко