Рішення № 5649921, 16.07.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2009 р. Справа № 03/1216

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Коломієць В.П., Макарченко Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача : Луць О.В. за посадою, Яюк Т.А. за довіреністю,

від відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЛЕГПРОМСЕРВІС", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Золотоноша, Черкаська область

про стягнення 23 365 грн. 70 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 23 365 грн. 70 коп. компенсації вартості втраченого вантажу прийнятого до перевезення автотранспортом 25.04.2008 водієм ОСОБА_5 від імені перевізника ОСОБА_3 за маршрутом Санкт-Петербург (Росія) Київ (Україна)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні разом з своїм представником позов не визнали.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази та матеріали справи № 17/3162, приходить до наступного.

20.03.2008 ТОВ "ЛЕГПРОМСЕРВІС" м. Київ (Україна) та ВАТ «Красная нить»м. Санкт-Петербург, вул.Гельсингфорська,3 (Росія) уклали контракт № 33, за яким ВАТ «Красная нить»зобовязується поставити в обумовлені терміни товари, асортимент, ціна та кількість яких вказується в рахунках-фактурах, які є невідємною частиною контракту.

Власником вищевказаного вантажу є ТОВ "ЛЕГПРОМСЕРВІС", що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

1) Контрактом № 33 від 20.03.2008;

2)Рахунком-фактурою № 570 від 22.04.2008;

3) Товарними накладними: № 570; № 571; № 572 від 22.04.2008;

3)Платіжними дорученнями про розрахунок ТОВ "ЛЕГПРОМСЕРВІС" з ВАТ «Красная нить»:

- № 04 від 17 квітня 2008 р. у розмірі 280000 руб. Росії;

- № 05 від 18 квітня 2008 р. у розмірі 87220 руб. Росії;

- № 06 від 28 травня 2008 р. у розмірі 200000 руб. Росії;

- № 09 від 18 липня 2008 р. у розмірі 200000 руб. Росії;

- № 15 від 29 липня 2008 р. у розмірі 250000 руб. Росії;

- № 10 від 19 серпня 2008 р. у розмірі 200000 руб. Росії;

- № 11 від 29 серпня 2008 р. у розмірі 217000 руб. Росії;

- № 12 від 01 вересня 2008 р. у розмірі 26123,74 руб. Росії.

22.04.2008 за № 22/04 позивач і ТОВ «Діскордія-Київ»уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування, за яким ТОВ «Діскордія-Київ»зобовязалось за рахунок коштів ТОВ «Легропромсервіс»(замовник) організувати перевезення найманим транспортом вантажу (вага 7200 кг кубатура 25 м кв.) за маршрутом м. Санкт-Петербург, вул.Гельсингфорська,3 (Росія) м.Київ, вул. І.Лепсе,8 (Україна).

22.04.2008 ТОВ «Діскордія-Київ»(еспедитор) подало заявку підприємцю ОСОБА_6 на перевезення вантажу вагою 10 т обємом 56 м кв за маршрутом м. Санкт-Петербург, вул.Гельсингфорська,3 (Росія) м.Київ, вул. І.Лепсе,8 (Україна).

ТОВ «Діскордія-Київ» і підприємець ОСОБА_6 узгодили, що перевезення виконає водій ОСОБА_5 на автомобілі IVECO, р.н. НОМЕР_1.

25.04.2008 водієм ОСОБА_5 на фабриці ниток ВАТ «Красная нить» м. Санкт-Петербург (Росія) був прийнятий для перевезення вантаж на загальну суму 1460343,74 руб. Росії в кількості 381 коробка ниток для шиття на автомобіль IVECO, р.н. НОМЕР_1.

Судом встановлено, що ТОВ «Діскордія-Київ» зверталось в господарський суд з позовом до підприємця ОСОБА_6 про стягнення 26461,02 грн. збитків, завданих втратою вантажу під час його перевезення згідно заявки б/н від 22.04.2008.

Рішенням суду від 05.08.2008 у справі № 17/3162 у позові відмовлено з тих мотивів, що перевізником отриманого вантажу 381 коробки ниток для шиття є ОСОБА_3, який є власником автомобіля IVECO, р.н. НОМЕР_1, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність збитків, заподіяних саме незаконними діями відповідача. ОСОБА_6

Переглядаючи рішення, Київський міжобласний апеляційний господарський суд в постанові від 21.01.2009, зокрема вказав:

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (повірений, експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Легпромсервіс»(довіритель, замовник) було укладено заявку-договір (доручення) № 22/04 від 22.04.2008 р. (далі - договір), згідно п. 1.1 якої експедитор за дорученням та за рахунок замовника надає експедиторські послуги з перевезення вантажів в міжмісцевих та міжнародних сполученнях використанням транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення найманим транспортом за маршрутом Росія - Україна. Адреса завантаження: Санкт Петербург. Гельсингфорсська 3. Адреса митного оформлення: Санкт-Петербург згідно СМR. Дата завантаження 24.04.08 р. Дата розвантаження 29.04.08 р. Адрес розмитнення: Україна, згідно СМR. Адреса розвантаження: Україна, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8. Вага 7200 кг. Кубатура 25 м куб. Сума фрахту та порядок розрахунків: 1173 американських доларів, оплата проводиться по факту прибуття машини на вивантаження за факсовою копією рахунку.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Діскордія-Київ»та СІІД-ф.о. ОСОБА_6 укладено договір перевезення вантажу. Водночас, у товарно-транспортній накладній СМR (а.с. 11) в графах 16, 23 перевізником вказано ОСОБА_3, а не СПД-ф.о. ОСОБА_6

Крім того, оскільки у заявці б/н від 22.04.2008 р. не вказано найменування, товару, то позовні вимоги про стягнення збитків за втрату конкретного товару - ниток, не могли б бути обгрунтованими навіть за умов визнання заявки б/н від 22.04.2008 р. укладеним договором перевезення вантажу.

За оцінкою колегії суддів, у позивача не було права на звернення до суду за стягненням збитків, оскільки внаслідок втрати вантажу порушено право власника вантажу, але не експедитора. Доказів перерахування суми збитків власнику вантажу позивач не надав.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обгрунтованим (справа № 17/3162 а.с.103-106).

Перевезення здійснював водій ОСОБА_5 автомобілем марки IVECO, р.н. НОМЕР_1, який належить підприємцю ОСОБА_3 за маршрутом м. Санкт-Петербург (Росія) - м. Київ (Україна).

Суд першої інстанції розглядаючи справу № 17/3162 прийшов до висновку, що перевізником отриманого вантажу згідно міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) № 0168356 та попереднього повідомлення № 100000014.2008.123482 є субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3.

При передачі вантажу його власнику (позивачу) у м. Києві (Україна) було виявлено:

-відсутність пломб вантажовідправника на автомобілі;

-нестача вантажу в кількості 27 коробок ниток.

07.05.2008 представниками позивача (О.Луць) та відповідача (ОСОБА_5) було складено акт про відсутність пломб вантажовідправника на автомобілі та нестачу вантажу в кількості 27 коробок ниток. на загальну суму 103763,8 руб. Росії, що становить 23365 грн. 70 коп. за курсом НБУ на 22.04.2009 (далі - Акт).

Представник перевізника водій ОСОБА_5 відмовився підписати акт.

Ст.4, ст.11 розділу І Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачають, що чинність цього Статуту поширюється на перевезення вантажів лише по території України, а міжнародні перевезення вантажів здійснюються в порядку передбаченому чинним законодавством.

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у встановленому порядку) містить зокрема такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.

При застосуванні цієї Конвенції під “транспортними засобами”слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.

Перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обовязки, як за власні дії і недогляди.

Приймаючи вантаж перевізник перевіряє:

а) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

б) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обовязкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобовязаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.

Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Накладна, якщо не доведено зворотнього, має силу договору відносно умов і задоволення прийняття вантажу перевізником.

При відсутності в накладній обґрунтованих перевізником застережень, існує презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування і номера відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення вказаного в ст.19 Конвенції терміну, одержувач може від свого імені предявити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобовязаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Розмір відшкодування не може однак перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. «Франк»означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, повязані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Перевізник зобовязаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Якщо суми, які використовуються для розрахунку компенсації, не виражені у валюті країни, в якій предявлена вимога щодо сплати, конвертація здійснюється у день і в місці виплати відшкодування.

По будь-яким спорам, що виникають з приводу перевезень, які здійснюються у відповідності з цією Конвенцією, позивач може звертатися не тільки до компетентних судів, що беруть участь у Конвенції країн, вказаних із взаємної згоди сторонами, а й до суду країни, на території якої знаходяться:

1)місце проживання відповідача, його головна контора, або відділення чи агентство, при посередництві якого був заключений договір перевезення або

2)місце прийняття вантажу до перевезення, або місце доставки.

Подання позовів, які можуть виникати в результаті перевезень, виконаних у відповідності з цією Конвенцією, можливе на протязі одного року. Проте, у випадку зловмисного проступку або вини, яка згідно закону, який застосовує суд, що розглядає справу, прирівнюється до зловмисного проступка, строк встановлюється в три роки. Строк обчислюється:

1)у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочки в доставці з дня здачі вантажу;

2)у випадку втрати всього вантажу з тридцятого дня по закінченні встановленого для перевезення строку, або якщо він (строк) не був встановлений, з 60-го дня по прийнятті вантажу перевізником до перевезення;

3)у всіх інших випадках по закінченні трьохмісячного строку із дня укладення договору перевезення.

День, вказаний вище в якості точки відліку строку подання позову, не приймається в рахунок при встановленні його строку.

Ст.924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішенням від 05.08.2008 у справі № 17/3162 встановлено той факт, що перевізником втраченого вантажу є ОСОБА_3

Рішення суду у справі № 17/3162 має преюдиційне значення.

Згідно розрахунку позивача, дослідженого в судовому засіданні, розмір вартості втраченого вантажу прийнятого до перевезення водієм ОСОБА_5 від імені перевізника ОСОБА_3 (відповідача) становить 23365 грн. 70 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 23 365 грн. 70 коп. компенсації вартості втраченого вантажу прийнятого до перевезення 25.04.2008 водієм ОСОБА_5 від імені перевізника ОСОБА_3

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 233 грн. 66 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути 23 365 грн. 70 коп. вартості втраченого вантажу, а також 233 грн. 66 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГПРОМСЕРВІС" юридична адреса: вул. Пимоненка,13, м. Київ; фактична адреса: бул. І. Лепсе,8. м. Київ, код 22891407.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 діб з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СУДДЯ В.В.Єфіменко