Ухвала суду № 56493147, 15.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10803/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1671/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 54 15.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв?язок» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв?язок» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, заборгованості по авансовим звітам, компенсації за затримку заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, заборгованості по авансовим звітам, компенсації за затримку заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 24 червня 2014 року її було звільнено з роботи у зв'язку з поданою заявою про звільнення та видано на руки трудову книжку, але заробітну плату не було виплачено та не надано довідку про стан заборгованості в день звільнення. Неправомірними діями відповідача їй також було завдано моральну шкоду. Просила стягнути із відповідача на її користь 5133,84 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні, 1946,34 грн. заборгованості по авансовим звітам, 42742,81 грн. середнього заробітку за період затримки виплати коштів при розрахунку, 2968,22 грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати, 10000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні 25 січня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про забезпечення доказів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом зобов'язання відповідача надати суду довідки про щомісячні нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за період з 11 грудня 2013 року по 24 червня 2014 року; про щомісячні виплати та/або перерахування на банківський рахунок заробітної плати ОСОБА_2 з зазначенням сум та дат усіх перерахувань; про перерахування ОСОБА_2 коштів відповідно до рішення Києво-Святошинского районного суду Київської області від 06 листопада 2014 року в період з 11 грудня 2013 року по 24 червня 2014 року з зазначенням сум та дат усіх перерахувань; про виплату та/або перерахування на банківський рахунок заробітної плати ОСОБА_2 після 24 червня 2014 року з зазначенням сум та дат усіх перерахувань; про іншу заборгованість відповідача, якщо така існує перед ОСОБА_2 в період з 11 грудня 2013 року по 24 червня 2014 року, та зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню.

Відповідач ДП «Укрдорзв?язок» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання про забезпечення доказів. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що в судовому засіданні, яке відбулось 18 січня 2016 року, було з'ясовано всі обставини справи та перевірено їх доказами, головуючий надав сторонам у справі можливість дати додаткові пояснення. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання сторін, суд постановив ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами та ухвалив перехід до судових дебатів відповідно до ст. 192 ЦПК України, призначивши судове засідання на 25 січня 2016 року. 25 січня 2016 року представник позивача подав документ, поіменований як клопотання про забезпечення доказів, хоча забезпечення доказів вирішується шляхом подання стороною по справі заяви, а не клопотання. Вказував, що заяви про забезпечення доказів розглядаються під час попереднього судового засідання, а не під час проведення судових дебатів.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Судом першої інстанції не було взято до уваги вимоги даної статті і не надано оцінки несвоєчасності подання клопотання про забезпечення доказів, а відтак і підставності його задоволення.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Задовольняючи клопотання про забезпечення доказів на підставі ст. 133 ЦПК України, судом не перевірено відповідність клопотання про забезпечення доказів вимогам ст. 134 ЦПК України, а також не звернуто уваги на ту обставину, що сам позивач на ст. 133 ЦПК України не посилався взагалі.

Відповідно до ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається в тому числі з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Разом із тим, в ухвалі суду першої інстанції відсутні мотиви, із яких суд прийшов до висновку про необхідність забезпечення доказів, а лише зазначено, що вона постановлена в результаті вислуховування думки учасників процесу та дослідження матеріалів справи, відтак ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року не можна вважати законною та мотивованою.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 18 січня 2016 року судом було ухвалено закінчити з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами та про перехід до судових дебатів, оголошено перерву до 25 січня 2016 року, а потім до 27 січня 2016 року, але ухвала про забезпечення доказів була постановлена в судовому засіданні 27 січня 2016 року.

Однак, за вимогами ч. 3 ст. 192 ЦПК України, вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 8 ст. 193 ЦПК України під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 194 ЦПК України, якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин і перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Зазначені вимоги закону суд першої інстанції залишив поза увагою та постановив ухвалу про забезпечення доказів після закінчення з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами.

Крім того, в резолютивній частині ухвали про забезпечення доказів суд допустив її негайне виконання, що не передбачено чинним ЦПК України.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства і порядку, встановленого для вирішення даного питання.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв?язок» задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.