Ухвала суду № 56493016, 10.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2744/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/927/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 19 10.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Олійника В.І.,

при секретарі Вербовій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Боярської міської рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області про визнання недійсним та скасування рішення сесії Боярської міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування їх реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним та скасування рішення сесії Боярської міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку,

встановила:

На розгляді в суді першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до Боярської міської рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області про визнання недійсним та скасування рішення сесії Боярської міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування їх реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним та скасування рішення сесії Боярської міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом у відповідності до ст. 152 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено, накладено арешт та заборону на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер: 3222410300:01:024:0086, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться м. Боярка, вул. Деснянська, 2, Києво-Святошинського району Київської області, яка зареєстрована та належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Заборонено Реєстраційній службі Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області проводити будь-які дії оформлення та відчуження земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер: 3222410300:01:024:0086, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться м. Боярка, вул. Деснянська, 2, Києво-Святошинського району Київської області, яка зареєстрована та належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Заборонено ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,0600 га, кадастровий номер: 3222410300:01:024:0086, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться м. Боярка, вул. Деснянська, 2, Києво-Святошинського району Київської області, до вирішення спору по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу про забезпечення позову скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_4 про забезпечення позову за своїм змістом відповідає ст. 151 ЦПК України і суд першої інстанції, розглядаючи її, не допустив порушень встановленого для цього ст. 153 ЦПК України порядку, що підтверджується матеріалами справи і відповідає суті самого інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки судом першої інстанції ухвалу про забезпечення позову від 30 березня 2015 року постановлено з додержанням вимог закону, підстави для її скасування відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді