Ухвала суду № 56490268, 15.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/417/16 Справа № 200/6190/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Крот С.І., Руських К.Г.,

секретаря Дьоміної А.А.,

за участю прокурора Пістун М.С.,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 4000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 17 вересня 2014 року приблизно о 09.00 годині керуючи технічно справним автобусом «БАЗ-А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ ВКФ «Ігрек», рухався по вул. Запорізьке шосе, з боку пр. Гагаріна в напрямку вул. Титова в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.

Під час руху ОСОБА_5, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при ввімкненні в напрямку його руху сигналу світлофора, що забороняв рух, не зупинив автобус перед світлофором, а продовжив рух, виїхавши на перехрестя з вул. ОСОБА_6 та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який наближався до перехрестя зліва від нього.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Хюндай Матрікс», потерпілій ОСОБА_2 згідно судово-медичної експертизи № 3701е від 23.09.2014 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового перелому мета епіфізу лівої променевої кістки з кутовим зміщенням уламків та перелому епіметафізу лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, садна на підборідді з переходом в підщелепну область по центру, синця та ділянки осадження на його тлі на череві по центру та дещо праворуч, шести синців на передній поверхні правого передпліччя у нижній третині, на тильній поверхні правої кисті, на грудній клітині ліворуч в підключичній області, у нижньо-зовнішньому квадранті правої молочної залози, саден на грудній клітині, на передній поверхні правого передпліччя у нижній третині (на тлі синців) та на лівій молочній залозі по внутрішнім квадрантам, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоровя, строком понад три тижні (більш як 21 день).

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом автобусом «БАЗ-А079.14», згідно судово-автотехнічної експертизи №70/27-686 від 24.09.2014 року та судово-автотехнічної експертизи № 70/27-148 від 24.03.2015 року, порушив вимоги п.п. 8.7.3 («е»), 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України, які наголошують:

п.п. 8.7.3. Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

- п.8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуванням проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

- п.16.3. «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів», невиконання яких перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Не погоджуючись із судовим рішенням, 04.02.2016 р. захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок щодо обвинуваченого скасувати і закрити кримінальне провадження у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що cуд неповно і односторонньо дослідив обставини справи, які мають суттєве значення для остаточного рішення. Наполягає на тому, що ОСОБА_5 виїхавши на перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, мав право продовжити рух для звільнення перехрестя. Також вказує, що на переглянутому відео з реєстратора, який знаходився в транспорті обвинуваченого видно, що автобус наближається до перехрестя на зелений сигнал світлофора, далі слідує через перехрестя на зелений миготливий сигнал. Крім того вважає, що твердження водія ОСОБА_7 про те, що був мікроавтобус, який обмежував йому оглядовість не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 значно перевищив швидкість. Крім того зазначає, що на досудовому слідстві було проведено дві експертизи за однаковими вихідними даними, але висновки у цих експертиз різні, при цьому суд не надав належної оцінки цим висновкам. Також наголошує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту з водієм ОСОБА_7 для зясування моменту виникнення для нього небезпеки. Також суд не взяв до уваги надані стороною захисту докази неправильної роботи світлофора. Наполягає на тому, що вина ОСОБА_5 не доведена, а кримінальне провадження підлягає закриттю (а.п. 185-189).

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 просить в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_4, щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, оскільки вина ОСОБА_5 доведена належними доказами, а доводи апеляції суперечать всім зібраним по даному кримінальному провадженню доказам, а тому є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого, які підтримали доводи та вимоги апеляції, обґрунтовуючи їх обставинами викладеними у скарзі, виступ потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції, посилаючись на її необґрунтованість, думку прокурора, який вказував про законність та обґрунтованість судового рішення і відсутність підстав для задоволення апеляції захисника, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого ОСОБА_5, переглянувши відеоматеріали з реєстратора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду, викладений у вироку, про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах.

Так, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила суду обставини дорожньо-транспортної пригоди, коли вона 17.09.2014 р. в якості пасажира їхала в легковому автомобілі «Хюндай Матрікс» під керуванням водія ОСОБА_7 по вул. Героїв Сталінграду від вул. Титова, на зелений сигнал світлофора. Поруч з ними, з правої сторони, трохи випереджаючи їх автомашину рухався автомобіль «Мерседес - спринтер». Зненацька перед ними виник автобус «БАЗ» під керуванням підозрюваного, після чого сталось ДТП, в результаті якої їй були спричинені тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 17.09.2014 року близько 09.00 години, рухався на своєму автомобілі «Хюндай» по вул. Героїв Сталінграду з боку вул. Титова в напрямку центру міста. Від вулиці Титова до місця ДТП знаходиться три світлофора. Він та інші учасники руху зупинились на червоний сигнал світлофора перед перехрестям «Розвилка», до якого було приблизно 40 метрів. Коли йому увімкнувся зелений сигнал, він почав рух та набирав швидкість. Праворуч рухався автомобіль «Мерседес-спринтер», який перекривав йому огляд вправо і який під час руху раптово зупинився. В той же час, він продовжуючи рух, не бачив, що відбувається праворуч від нього за автомобілем «Мерседес-спринтер» і відповідно не бачив автобус, який вїхав на перехрестя з боку вул. Запорізьке шосе. В цей час перед ним виник автобус і сталося ДТП, в результаті якої його дружині ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження.

З показань допитаного в суді свідка ОСОБА_8 вбачається, що в один із днів у вересні 2014 року близько 09 години 30 хвилин рухався на автомобілі по вул. Героїв Сталінграду. На світлофорі перед «Розвилкою» зупинився на червоний сигнал світлофора, де перед ним стояли автомобіль «Хюндай» та автомобіль «Мерседес-спринтер». Коли на світлофорі увімкнувся зелений сигнал, вони розпочали рух. Він їхав в крайній лівій смузі, а перед ним їхав автомобіль «Хюндай». У другій смузі, праворуч та трохи попереду від них, їхав автомобіль «Мерседес-спринтер», який перекривав їм огляд вправо, у бік вул. Запорізьке шосе. На своєму автомобілі, рухаючись за автомобілем «Хюндай» їхали зі швидкістю близько 50 км/год. Від світлофора, на якому усі стояли, до місця ДТП рухались набираючи швидкість приблизно 30 секунд. Автомобіль «Мерседес-спринтер» почав пригальмовувати, а автомобіль «Хюндай» продовжив рух. В цей час на перехрестя виїхав автобус «Богдан» і автомобіль «Хюндай» «врізався» в нього.

Слідчий Авраменко О.Ю., допитаний під час судового розгляду показав, що у вересні 2014 року, разом із старшим слідчим Патлахою Ю.Г. виїжджав на дорожньо-транспортну пригоду за участі ОСОБА_5, коли той був водієм автобуса. Після складання протоколу ДТП учасники не вказували про якісь зауваження. Якби вони були то він обовязково вніс би їх до протоколу.

Окрім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_5 також обєктивно підтверджується письмовими доказами по справі, які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.09.2014 року за участі учасників події, в якому зафіксовані ділянка дороги по вул. Героїв Сталінграда де сталась ДТП, розташування транспортних засобів на місці зіткнення та інші обставини пригоди (т.1 а.с.5-8);

- схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовані параметри проїзної части, розташування транспортних засобів та інші обставини дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.п. 9);

- фототаблицею до протоколу огляду місця ДТП (т.1 а.с. 10-14);

- речовими доказами - автомобілем НОМЕР_3 та автобусом «Баз» державний номер НОМЕР_1, з пошкодженнями, які сталися внаслідок ДТП (т.1 а.с. 26);

- протоколом огляду від 17.09.2014 року, яким зафіксовано факт перегляду відеофайла з відео реєстратора автобуса «Баз» д.н. АЕ 1023АВ, і з якого слідує, що з запису не видно на який саме сигнал світлофора рухався автобус під керуванням обвинуваченого (т.1 а.с. 28);

Крім того, вина ОСОБА_5 підтверджується:

- висновком судово-медичної експертизи від 23.09.2014 року, згідно з яким у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості, спричинені від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути і виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с. 42-44);

- згідно з листом директора КП «Дніпродорсервіс» від 29.09.2014 року №3/101, - світлофорний обєкт на перехресті вул. ОСОБА_6 Запорізьке шосе 17.09.2014 року працював у трьохфазному режимі, згідно до закладеної у дорожній контролер програмою (т.1 а.с. 83-84);

- у відповідності з висновками двох автотехнічних експертиз від 24.09.2014 року та 24.03.2015 року, - у даній дорожній обстановці водій автобуса «Баз» ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.8.7.3 («е»), 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмі події, дії водія автобуса «Баз» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п.8.7.3 («е»), 8.10 та 16.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному звязку з настанням даної ДТП (т.1 а.с. 76-77, 125-126);

- допитаний в суді експерт ОСОБА_9 показав, що проводив експертизу в даній справі і підтверджує її висновки. В мотивувальній частині експертизи наявна описка, проте вона не впливає на результати та її висновки. На вирішення експертизи були поставлені два питання на які дав відповіді. Не виконання водієм ОСОБА_5 пунктів 8.7.3, 8.10, 16.3 «Правил дорожнього руху України» призвело до ДТП;

- судом першої інстанції перевірені доводи сторони захисту, щодо призначення двох автотехнічних експертиз, висновки яких, стосовно дій водія ОСОБА_7 різняться і з цією метою був допитаний слідчий Патлаха Ю.Г., який вказав, що під час призначення першої судової автотехнічної експертизи не була врахована та обставина, що водію ОСОБА_7 в момент ДТП була обмежена видимість вправо автомобілем «Мерседес спринтер». Саме тому довелося призначати другу автотехнічну експертизу, де у вихідні дані були внесені ці відомості. Також, ОСОБА_10 вказав про відсутність аномалій в роботі світлофорів на цьому перехресті у день ДТП;

- з постанов про призначення автотехнічних експертиз вбачається, що дійсно у вихідних даних постанови від 22.09.2014 року відсутні відомості про обмеження огляду водію ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 72), в постанові від 06.03.2015 року у вихідних даних вказано про обмежену оглядовість водію ОСОБА_7 праворуч по ходу руху автомобілем «Мерседес спринтер» (т. 1 а.п. 121);

- під час розгляду провадження у суді першої інстанції також було переглянуто відеозапис з реєстратора автобуса «Баз» д.н. АЕ 1023АВ, за результатами якого було видно, як транспортний засіб наближався до перехрестя вул. ОСОБА_6 та вул. Запорізьке шосе з боку пр. Гагаріна і не знижуючи швидкість виїжджає на перехрестя. Під час наближення автобуса до перехрестя та виїзду на перехрестя, колір сигналу світлофору не видно в звязку із яскравим сонячним світлом;

- 15.03.2016 року, в судовому засіданні апеляційного суду, вказаний відеофайл був переглянутий судом та учасниками процесу і всі мали можливість переконатись, що з запису не видно на який саме сигнал світлофора рухався автобус під керуванням обвинуваченого.

За таких обставин, з урахуванням інших доказів досліджених судом, доводи адвоката про те, що ОСОБА_5 виїхав на перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора є неспроможними і суперечать матеріалам провадження. Так само не знайшов свого підтвердження і довід сторони захисту про те, що на переглянутому відео з реєстратора, який знаходився в транспорті обвинуваченого видно, що автобус наближається до перехрестя на зелений сигнал світлофора і далі слідує через перехрестя на зелений миготливий сигнал, оскільки, як вказано вище, в судовому засіданні відео було переглянуте і всі учасники бачили, що сигналу світлофора не видно через сонячну погоду.

Таким чином, з урахуванням показань допитаних в суді потерпілої, свідків, висновків судових експертиз, письмових доказів, а також з урахуванням пояснень обвинуваченого та його захисника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які мають значення для обєктивного, повного і всебічного розгляду справи і за результатами розгляду суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України, тому доводи захисника щодо незаконності та необґрунтованості вироку через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту і односторонність дослідження обставин справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду провадження і є необґрунтованими.

Твердження захисника про те, що водій ОСОБА_7 значно перевищив швидкість і оглядовість йому не обмежувалась, також є необґрунтованим, оскільки спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що автомобіль «Хюндай Матрікс» почав рух лише після увімкнення зеленого сигналу світлофора, а автомобіль «Мерседес - спринтер» рухався так само, тільки праворуч і трохи випереджаючи їх.

При цьому слід зазначити, що показання потерпілої та свідків, узгоджуються з обставинами ДТП і не суперечать матеріалам провадження, а також спростовують твердження сторони захисту про те, що обвинувачений їхав на сигнал світлофора, що дозволяє рух.

Необґрунтованим також є твердження адвоката про те, що суд не надав належної оцінки висновкам двох автотехнічних експертиз, які за однаковими вихідними даними мають різні висновки. Так, вище у цій ухвалі вже вказувалось, що під час призначення першої судової автотехнічної експертизи не була врахована та обставина, що водію ОСОБА_7 в момент ДТП була обмежена видимість вправо автомобілем «Мерседес спринтер». Саме тому було призначено наступну автотехнічну експертизу, де у вихідні дані були внесені ці відомості. Так, в тексті постанови від 06.03.2015 року, у вихідних даних слідчий вказав про обмежену оглядовість водію ОСОБА_7 праворуч по ходу руху автомобілем «Мерседес спринтер» (т. 1 а.п. 121).

Слід також зазначити, що висновки обох експертиз вказують про те, що дії водія автобуса «Баз» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п.8.7.3 («е»), 8.10 та 16.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному звязку з настанням даної ДТП (т.1 а.с. 76-77, 125-126).

Щодо, необґрунтованої, на думку сторони захисту, відмови в задоволенні клопотання (т. 2 а.п. 160-163, 195-198) про проведення слідчого експерименту з водієм ОСОБА_7 для зясування моменту виникнення для нього небезпеки, то слід зазначити, що суд першої інстанції, в судовому засіданні 04.01.2016 року вислухав думку усіх учасників процесу і прийняв рішення про відмову в задоволенні цього клопотання (т. 2 а.п. 170-172), посилаючись на відсутність підстав для проведення слідчого експерименту та призначення нової автотехнічної експертизи. Колегія суддів погоджується з прийнятим рішенням, оскільки у відповідності до ст. 240 КПК України, - слідчий експеримент проводиться лише з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В даному випадку суд першої інстанції не встановив відомостей, які підлягають перевірці і уточненню.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження адвоката про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані стороною захисту докази неправильної роботи світлофора. Так, з журналу судового засідання від 24.11.2015 року вбачається, що в ході розгляду провадження переглянуто диск з відео, який надано захисником і запис на якому начебто свідчить про неправильну роботу світлофора. Вказане суд відобразив у вироку (т. 2 а.п. 178-179), дав цьому належну оцінку і правильно прийшов до висновку, що відеозапис не свідчить про роботу світлофорних обєктів саме 17.09.2015 року, коли мала місце ДТП, та не може вважатись належним доказом.

Таким чином, порушень кримінального - процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність ОСОБА_5 та на кваліфікацію його дій, не виявлено. Доводи сторони захисту про те, що вина ОСОБА_5 не доведена, а кримінальне провадження підлягає закриттю у звязку з відсутністю складу злочину є безпідставним та необґрунтованим.

Як вбачається із вироку, судом перевірені всі обставини справи, показання потерпілої, свідків, висновки експертиз та протоколи проведених слідчих дій, які визнані судом допустимими і достовірними, вони узгоджуються між собою і з матеріалами провадження, відтак спростовують твердження засудженого та його захисника щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до беззаперечного висновку, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, викликаний діями саме водія ОСОБА_5 і полягали у недотриманні ним п.п. 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху України і його дії утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Отже, доводи в апеляції захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту і односторонність досудового і судового слідства є безпідставними і спростовуються вище наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції захисника.

Питання, щодо обґрунтованості, та відповідності діючому законодавству, призначеного ОСОБА_5 покарання, в апеляції захисником не ставилось. Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 404 КПК України, - суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

На переконання колегії суддів, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді штрафу у розмірі 4000 грн., суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України, - розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Таким чином, норми загальної частини кримінального закону вказують на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України, становить 17 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, - підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з нормами п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, - неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, згідно зі ст. 407 КПК України має право змінити вирок або ухвалу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне, оскільки цим не погіршується становище обвинуваченого, вийти за межі апеляційних вимог, вирок суду першої інстанції, в частині призначення покарання обвинуваченому змінити, призначивши ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі 235 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 3995 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

У решті вказаний вирок залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2016 року відносно ОСОБА_5, в частині призначення покарання - змінити.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 235 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 3995 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

У решті вказаний вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: