Ухвала суду № 56488134, 11.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7234/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/451/16 Категорія: 59 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар - Концевич Я.О.,

з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1,

пр-ка відповідача: Волинського облвійськкомату - Панасюка О.В.,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до Волинського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про визнання права на частку матеріальної допомоги за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

12 травня 2015 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, звернулася до суду із зазначеним позовом (а.с.3-6, 33-35), який після уточнення мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_6. Його смерть пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до вимог ст.3, 16-1, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_5, як член сім'ї (рідний брат) загиблого ОСОБА_6 має право на отримання матеріальної допомоги.

ОСОБА_6 допомагав матері утримувати сім'ю, оскільки батько не займався і не цікавився життям дітей, що стверджується результатами бесіди кандидата ОСОБА_6 на службу за контрактом у Збройних Силах України від 01.03.2010 року та аналогічна інформація викладена у наказі командира в/ч А0284 від 04.09.2014 року № 221.

Враховуючи наведене, просила визнати за ОСОБА_5, як членом сім'ї, право на частку матеріальної допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_6.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача: Волинського облвійськкомату ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили та просять її відхилити.

Відповідач - Міністерство оборони України та третя особа - Служба у справах дітей Луцької міської ради, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, у судове засідання своїх представників не направили.

У надісланому письмовому запереченні Міністерство оборони України апеляційну скаргу просить відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2013 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_6 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (а.с.18).

Згідно витягу з наказу № 221 від 04.09.2014 року командира військової частини А0284 ОСОБА_6 виключено зі списків особового складу частини у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ушкодження внаслідок вибухової травми. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.13, 15).

Позивач ставить вимоги про визнання права на частку матеріальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки таке право виникає у даному випадку з часу загибелі військовослужбовця, то слід застосовувати вимоги зазначеного Закону у редакції станом на серпень 2014 року.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону (в редакції станом на серпень 2014 року) поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 (ч.1, п.1 ч.2) цього Закону передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби передбачена виплата одноразової грошової допомоги, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 Закону визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ОСОБА_5 претендує на передбачену даним Законом частку матеріальної допомоги, як рідний брат загиблого ОСОБА_6, тобто як член сім'ї та як його утриманець.

Покликання у судовому засіданні представника позивача на неврахування судом першої інстанції роз'яснень щодо поняття «член сім'ї», даних у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 - не заслуговують на увагу, оскільки зазначене рішення містить тлумачення поняття «член сім'ї військовослужбовця» не щодо всіх положень цього Закону в цілому, а лише положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Щодо призначення та отримання одноразової грошової допомоги, то зазначений Закон у ст.16-1 конкретизує, що члени сім'ї та батьки загиблого військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4 ст.3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини у тому числі і між рідними братами (ч.2 ст.2 СК України). Такі права та обов'язки зазначені у розділі V Кодексу.

Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання (ч.2, 4 ст.259 СК України).

Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст.267 СК України).

Згідно ч.1 ст.31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що ОСОБА_5, як рідний брат померлого ОСОБА_6 не є тим членом сім'ї, який має право на отримання матеріальної допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених у судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді