Ухвала суду № 56484936, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2016 р. м. Київ К/800/44999/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представника позивача Ворончак І.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизкомплект» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метизкомплект» (надалі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Південної митниці Міндоходів (надалі - Митниця, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610053/2 від 13 липня 2013 року;

- визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених позивачем мита у сумі 21629,86 грн. та податку на додану вартість - 90845, 41 грн.,які були зараховані до бюджету у загальній сумі 112475, 27 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачені позивачем кошти (мито у сумі 21629,86 грн. та податку на додану вартість - 90845, 41 грн.), які були зараховані до бюджету у загальній сумі 112475, 27 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 травня 2013 року між Товариством як покупцем, та Компанією NINGBO ND IMPORT & EXPORT CO., LTD. (Китай), як продавцем укладено контракт №17/05 (надалі - Контракт).

Відповідно до умов розділу 1 Контракту, на умовах поставки CFR, CIF -Одеса, FOB - порт Китаю, покупець купує закріплювальну продукцію, далі-товар, в кількості, асортименті, за цінами, вказаними в інвойсі на товар, що постачається. Ціна товару погоджується на кожну партію товару окремо.

Розділом 2 Контракту «Ціна та умови поставки» визначено загальну вартість контракту, яка становить - 500000,00 доларів США.

Згідно із даними інвойсу від 20 травня 2013 року №13ZQ055 на адресу позивача постачався товар (гайки без покриття та оцинковані) загальною вартістю 25686,36 дол. США.

На виконання умов Контракту декларантом подано для митного контролю вантажно-митну декларацію (далі - ВМД) №500060001/2013/028997, за якою задекларовано в режимі «ІМ-40» товар:

- вироби з чорних металів з різьбою - гайка DIN 934, клас міцності 6.0, оцинкована (розмір - М5, у кількості - 1700кг., розмір - М6, у кількості - 6000кг., розмір - М8, у кількості - 900кг., розмір М12, у кількості - 3600кг.; гайка DIN 934, клас міцності 6.0, без покриття: розмір - М5, у кількості - 1000кг., розмір М6, у кількості - 300кг., розмір - М8, у кількості - 500кг.;

- вироби з чорних металів з різьбою: гайка DIN 934, клас міцності 6.0, оцинкована (розмір - М14, у кількості - 1000кг., розмір - М16, у кількості - 1000кг., розмір - М24, у кількості - 1000кг.; гайка DIN 934, клас міцності 6.0, без покриття (розмір - М14, у кількості - 700кг., ).

Митна вартість товарів задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 25686,36 дол. США, по товару № 1 в рядку 42 декларації ціна визначена в сумі 18789,06 дол. США, по товару № 2 - 6897,30 дол. США .

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем здійснено коригування митної вартості товару, в результаті чого,13 липня 2013 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610053/2 (резервний метод) за резервним методом та картку відмови в прийняті митної декларації №500060001/2013/00404.

Відповідно до вищенаведеного рішення про коригування митної вартості Митницею зазначено, що рівень митної вартості по товару № 1 є більшим, тому митну вартість визнано на рівні 3,26 доларів США за кг. нетто, а по товару № 2 митну вартість визнано на рівні 2,83 доларів США за кілограм нетто. Відтак, з урахуванням коригування відповідачем митної вартості товарів, ціна по товару № 1 склала 59717,37 дол. США, а по товару № 2 20093 дол. США, що в еквіваленті в перерахунку за курсом дол. США складає 637908,30 грн.

У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у митному оформленні товарів за ВМД №500060001/2013/028997 відмовлено, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00404.

Не погоджуючись із діями та рішенням митного органу, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що митний орган безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Із даним висновком колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції від 16 травня 2013 року,що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено,що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав Митниці наступні документи: прайс-лист виробника на товар, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0007963 від 7 грудня 2012 року, Non-negtiable морський транспортний документ (морська накладна) №OCG 006E OOCL від 26.05.2013, міжнародна митна накладна (СMR) №748 від 10 липня 2013 року, коносамент (Bill of Lading) №MWSHODE1305545FD від 26 травня 2013 року, платіжне доручення на перерахування коштів контрагенту позивача з відміткою банку про проведення операції №3 від 8 липня 2013 року, рахунок-фактура (інвойс) №13ZQ055 від 20 травня 2013 року, пакувальний лист №13ZQ055 від 20 травня 2013 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №17/05 від 17 травня 2013 року, договір про надання послуг митного брокера №130/50 від 15 березня 2012 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і заходиться за їх межами №355 від 15 квітня 2013 року, інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку «Ввезення в Україну») №2761 від 26 травня 2013 року, інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контрою №2761 від 26 травня 2013 року, акт проведення фізичного огляду від 11 липня 2013 року, акти про зважування транспортного засобу з вантажем №0000058603 від 11 липня 2013 року, екологічна декларація №54662 від 10 липня 2013 року, що є достатнім для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 МК України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації.

У статті 57 МК України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач правомірно розрахував митну вартість товарів, які ввозяться, за першим методом - за ціною контракту, а тому у митного органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваного рішення.

Проте, колегія суддів зазначає, що Товариством також були заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо повернення надмірно сплачених позивачем митних платежів та стягнення даних коштів з Державного бюджету України на користь Товариства.

Однак, ці вимоги, взагалі, залишилися поза увагою суду першої інстанції, хоча позовні вимоги Товариства були задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно положення статті 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги щодо стягнення надмірно сплачених митних платежів, суд апеляційної інстанції на дану обставину уваги не звернув, а цей недолік не може бути усунутий судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині нерозглянутих позовних вимог з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і, в залежності від встановленого, вирішити спір.

Керуючись статтями 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610053/2 від 13 липня 2013 року - залишити без змін.

В решті позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.