Ухвала суду № 56484627, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Київ К/800/13915/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року

у справі № 822/3712/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВР-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВР-Сервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 27.08.2013 року № 0002952206/2014, № 0002942206/2015.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області підлягає заміні правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВР-Сервіс» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2012 року та витрат (собівартості придбаних, (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік, відповідачем складено акт від 15.08.2013 року № 3363/22-6/34669380, яким встановлено порушення пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 496 192, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 1 918 779, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013 року: - № 00029442206/2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 496 192, 00 грн. - за основним платежем та 124 048, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0002952206/2014, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 918 779, 00грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на суму 4 281 581, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Пунктом 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В силу пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів та робіт, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки акта перевірки, на підставі якого позивачу нараховано спірні грошові зобов'язання, є суперечливими, та не відповідають загальним висновкам, оскільки у самому акті перевірки зазначено, що у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 55 966 627, 00 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання формував собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) з дотриманням вимог Податкового кодексу України. На формування цих показників мали вплив матеріальні витрати, пов'язані з придбанням реалізованих товарів (шин, аккумуляторів, запасних частин) та проведенням шиномонтажу.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що підприємством завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме значення рядка 05.1 СВ декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2012 рік у розмірі 4 281 598, 00 грн., за рахунок арифметичної помилки у бухгалтерському обліку підприємства та формуванню на підставі недостовірних даних витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у 2012 році.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що акт перевірки не містить жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів порушень.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції для вирішення відповідного питання призначалася судово-економічна експертиза, за висновками якої висновки податкового органу про значення рядка 05.1 СВ декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2012 рік у розмірі 4 281 598, 00 грн. документально та нормативно не підтверджуються. Відповідно до висновку експерта також не підтверджується заниження ТОВ «АВР-Сервіс» податку на прибуток в сумі 496 192, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з цього ж податку в сумі 1 918 779, 00грн. за I-IV квартали 2012 року.

Колегія суддів суду касаційної інстанції з даного приводу зазначає, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність таких фактів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акта перевірки та інших наявних у справі доказів, а також пояснень представників сторін виявилося неможливим встановити, які саме витрати позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, за якими операціями встановлено розбіжності та яким чином і з яких підстав податковий орган дійшов до такого висновку.

Отже, відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення арифметичної помилки, а висновком судово-економічної експертизи в противагу рішення податкового органу, спростовано вказане порушення.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Замінити Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі № 822/3712/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук