Ухвала суду № 56484526, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ТОВ «Перший український експертний центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням зменшених позовних вимог просило стягнути з відповідача борг за житлово-комунальні послуги в сумі 1 664,76 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2015 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Перший український експертний центр» 1 664,76 грн. та судові витрати в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції, закриття провадження у справі та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом жодний довід відповідача не був врахований, не застосована позовна давність відповідно до ст. 257 ЦПК та розрахунок заборгованості наданий позивачем є невірним.

Справа № 753/7987/15 № апеляційного провадження:22-ц/796/1391/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Парамонов М.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів позовні вимоги.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_1, яка розташована в АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з 1 кімнати, жилою площею 17,30 кв.м., загальною площею 41,10 кв.м. (а. с. 4). Зазначена квартира перебуває на балансі та обслуговуванні ТОВ «Перший український експертний центр» з 01.10.2012 відповідно допротоколу засідання Правління ПАТ «ХК Київміськбуд» від 15.08.2012 №29, Акту приймання-передачі та Наказу №2/1 від 01.10.2012 (а. с. 8-11). Передача будинку на баланс та обслуговування до ТОВ «Перший український експертний центр» від ДП «Екос» ПАТ «ХК «Київміськбуд» відбулась з укладенням між сторонами договору від 11.10.2012 про заміну кредитора №11/10/1, з передачею права вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 908,72 грн. з ОСОБА_2 (а. с. 47-48). Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2012 по 01.06.2015 у розмірі 1 664,76 грн. (а. с. 35), що також підтверджується актом взаємозвірки розрахунків (а. с. 84). Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 7 Правилкористування приміщеннями житлових будинків затвердженихпостановою КМУ від 24.01.2006 N 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлові комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає можливість зробити висновок про те, що відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факти несплати останніх.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі не сплачує вартість наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка станом на 01.06.2015 складає у розмірі 1 664,76 грн. (а. с. 35)

Таким чином, у відповідача перед ТОВ «Перший український експертний центр» виникли зобов'язання щодо повернення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач свої обов'язки щодо сплати за житлово-комунальні послуги не виконав, колегія суддів вважає висновки суду щодо стягнення з відповідача суми заборгованості правильними.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування строків позовної давності, на думку колегії суддів є безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Так, згідно з положеннями ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріали справи свідчать, що передача будинку на баланс та обслуговування до позивача від ДП «Екос» ПАТ «ХК «Київміськбуд» відбулась з укладенням між сторонами договору від 11.10.2012 про заміну кредитора №11/10/1, з передачею права вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 908,72 коп. з ОСОБА_2 (а. с. 47-48), а з відповідним позовом ТОВ «Перший український експертний центр» звернулося до суду 24.04.2015, тобто в строки встановлені ст. 257 ЦК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом, але відповідної заяви відповідача матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на невірний розрахунок заборгованості наданий позивачем, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, при розгляді справи в суді першої інстанції, не надано таких доказів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи по суті суд не врахував акт взаємної звірки заборгованості та часткове погашення відповідачем заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне, враховуючи зменшення позивачем своїх позовних вимог (а. с. 34)

Також на думку колегії суддів необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на порушення позивачем при нарахуванні вказаної заборгованості вимог Постанови КМ України №630 від 21.07.2005, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О. Прокопчук