Ухвала суду № 56484523, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/4317/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Сирбул О.Ф.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» суму заборгованості за кредитним договором №37.3/АА-096.07.2 від 17.09.2007 року в розмірі 15 994, 60 дол. США та 141 524 грн. 82 коп., з яких: 15 672, 13 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 322, 47 дол. США - прострочена заборгованість за процентами, 54 762 грн. 41 коп. - три проценти річних від суми простроченого кредиту, 1240 грн. 92 коп. - три проценти річних від суми прострочених процентів, 85 521 грн. 49 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судовий збір у розмірі 3654, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У червні 2015 року ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в позовних вимогах, з урахуванням уточнень, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 37.3/АА-096.07.2 від 17.09.2007 року в розмірі 15 994,60 доларів США та 520,256,38 грн., та судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами 17.09.2007 року було укладено кредитний договір № 37.3/АА-096.07.2, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 21 070,00 дол. США 00 центів терміном по 17.09.2012 року включно, процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 12,5 % процентів річних.

Банком виконано умови кредитного договору та надано відповідачу 21 070,00 доларів США.

Однак, відповідач порушує умови кредитного договору та станом на 19.06.2015 року має заборгованість у розмірі 15 994,60 доларів США та 520 256,38 грн., з яких: 15 672,13 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 322,47 доларів США - прострочена заборгованість за процентами, 54 762,41 грн. - три проценти річних від суми простроченого кредиту, 1 240,92 грн. - три проценти річних від суми прострочених процентів, 464 253,06 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, яку просить стягнути.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 року відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 37.3/АА-096.07.2 від 17.09.2007 року (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 21 070,00 дол. США 00 центів терміном по 17.09.2012 р. включно.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору процентна ставка за кредитами за цим Договором встановлюється в розмірі 12,5 % процентів річних.

Банком виконано умови кредитного договору та надано відповідачу 21 070,00 доларів США, що підтверджується випискою з балансового рахунку (а.с. 13-19) та заявою про видачу готівки № 939_108 (а.с. 26).

17 вересня 2007 року з метою повного та своєчасного виконання зобов'язань ОСОБА_1, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 25).

Згідно п. 1.1. Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом рівними частками в сумі 352,00 доларів США 00 центів, щомісячно в строк (термін) до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за звітним шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок вказаний у кредитному договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК Українипередбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним належним чином не виконує.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 19.06.2015 року, який надано позивачем, сума заборгованості за кредитним договором становить: розмір простроченої заборгованості за кредитом в сумі 15 672,13 дол. США; розмір прострочених процентів за кредитом - 322,47 дол. США, сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам за весь період прострочення відповідачем своїх зобов'язань, починаючи з 2008 року становить 464 253,06 грн., сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам 56 003,00 грн., а всього - 861 407,67 грн. (а.с. 11-12).

Судом вірно враховано, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам за період з 19.06.2014 року по 09.06.2015 року становить 85 521,49 грн. (а.с. 12), та підлягає стягненню.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Судом встановлено, що на момент видачі відповідачу кредиту позивач мав видану НБУ банківську ліцензію № 27 від 07.10.1991 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та дозвіл № 27-4 від 22.09.2006 року, яким передбачено право здійснення валютних операцій (а.с. 96-98).

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у доларах США, а не в національній валюті, у зв'язку з тим, що кредит відповідачу був наданий у доларах США відповідно до норм чинного законодавства.

Доводи представника відповідача про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України і не може бути стягнуто 3 % річних від суми простроченого зобов'язання, оскільки кредитним договором передбачений інший розмір відсотків за користування кредитними коштами - 12,5 % річних, також вірно не прийняті до уваги судом, оскільки представник відповідача помилково ототожнила передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання із передбаченими ст. 536 ЦК України процентами за користування чужими грошовими коштами (кредитом).

Посилання представника відповідача про те, що відбувається подвійне стягнення, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки, відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що за виконавчим написом нотаріуса № 396 відкрито виконавче провадження, проте на момент розгляду справи заставне майно не реалізовано, та сторонами дана обставина не заперечувалась.

Доводи апеляційної скарги про те, що за виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження, на підставі якого був затриманий та арештований автомобіль, який був заставним майном згідно умов кредитного договору, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки в апеляційному суді встановлено, що заставний автомобіль не реалізовано.

Більше того, з матеріалів справи встановлено, що автомобіль по даний час перебуває в розшуку (а.с.68,77).

Також встановлено, що автомобіль не державному виконавцю, не банку відповідачем не передавався, що відповідач підтвердила в апеляційному суді та пояснила, що автомобіль у неї було вилучено працівниками ДАІ, поставлено на штрафний майданчик, з якого автомобіль зник.

Відповідач не заперечує, що банку автомобіль не було передано для погашення кредитної заборгованості та не заперечує існуючу заборгованість за кредитом.

Підтвердила в апеляційному суді, що звернення стягнення на предмет застави - автомобіль станом на даний час не відбулося.

Тобто, доводи апеляційної скарги щодо подвійного стягнення не підтверджені в суді.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді