Рішення № 56484428, 14.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа Справа № 758/12449/13-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Роман О.А.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3218/2016 Доповідач-Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у справі за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_3, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Лотос» про знесення самочинно збудованого гаражного боксу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся в грудні 2011 року.

17 березня 2014 року уточнивши свої вимоги просив зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану споруду, а саме : гаражний бокс АДРЕСА_2, площею 24 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та привести зазначену земельну ділянку у первинний стан (т.1 а.с. 1-6, т.2 а.с. 91-94).

Зазначав, що по результатам перевірки, проведеної Київською транспортною прокуратурою, у виконанні п.7.5 плану роботи прокуратури м. Києва, 2-е півріччя 2011 року, по перевірці дотримання Законів України «Про трубопровідний транспорт» та «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів на підприємствах магістрального трубопровідного транспорту було встановлено, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Газопровідна,9 проходить газопровід високого тиску «Київ-Брянськ» Ду -500 мм РУ-1,2 МПа.

Відповідачем, за вищевказаною адресою, як членом Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лотос», збудовано капітальну споруду-гаражний бокс АДРЕСА_2, але земельна ділянка, на якій його збудовано, ні відповідачу, ні Кооперативу не відводилась.

Також гаражний бокс побудовано відповідачем без надання йому дозволу на будівництво та на відстані 8,6 м від газопроводу , що є порушенням п. 4.3.7 «Правил безпеки системи газопостачання України», яка передбачає, що мінімально допустима відстань розподільчого газопроводу високого тиску , в межах 0,6 - 1,2 МПа, до будинків і споруд, повинна становити не менше 10-ти метрів від осі газопроводу з обох боків.

Позивач вважав, що оскільки гаражний бокс побудовано з порушенням чинного законодавства, а у випадку аварійної ситуації, це може призвести до людських жертв та припинення газопостачання на тривалий час.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено .

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як член обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лотос», побудував гаражний бокс АДРЕСА_2 по вул. Газопровідній, 9 у м. Києві в межах земельної ділянки, яка використовується Кооперативом. При цьому, за висновками суду, правомірність користування Кооперативом земельною ділянкою підтверджуеться судовими рішеннями у господарській справі №4/251-16/122-3/132 від 30.11.2010 року (т.1 а.с. 83-86).

Проте з такими висновком суду погодитися не можливо з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» за змістом ч. 3 ст. 14, ч. 3 ст. 61, ч.2 ст. 223 ЦПК України особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право, при розгляді іншої цивільної справи за їх участю, оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі дослідження у судовому засіданні доказів.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки підставам позову та висновкам у преюдиціальних, на його думку, судових рішеннях.

Крім цього, судовими рішеннями, якими керувався суд першої інстанції, не встановлювалися обставини правомірності зайняття земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_2 Кооперативом.

Приймаючи рішення судом першої інстанції не враховано, що порядок надання земель у користування, станом на 1990 рік, регулювалось ст. 15 Земельного кодексу Української РСР в редакції Закону 1970 року, якою передбачалося, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються , і основні умови користування землею.

Статтею 20 ЗК УРСР, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчуються державними актами на право користування землею.

Суд першої інстанції посилався на рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 22.01.1990 року № 75 «Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об'єктів», з якого вбачається, що виконавчому комітету Шевченківської районної ради народних депутатів в м. Києві було надано дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва тимчасових відкритих автостоянок, у тому числі по вул. Газопровідній, на земельних ділянках, визначених Головним управлінням архітектури і містобудування виконкому міської ради.

Але суд не звернув належної уваги на те, що вказаним рішенням земельна ділянка по вул. Газопровідній, 9 у м. Києві ОК «Автогаражний кооператив «Лотос» та ОСОБА_3 для будівництва та розміщення гаражних боксів не надавалась. В матеріалах справи відсутні державні акти на право користування цією земельною ділянкою.

Відповідно ч. 1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови від 30.03.2012 року № 6 « Про практику застосування судами статті 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва) роз'яснив, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Матеріали справи не містять жодного дозвільного документа на збудований гаражний бокс АДРЕСА_2, а також доказів того, що це майно було прийняте в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову посилався на ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт», п. 4.3.7 Правил безпеки системи газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року, № 254, зазначив, що газопровідна труба, яка проходить по території, на якій розташований Кооператив, є трубою високого тиску з вихідним тиском природного газу 0,3 МПа, оскільки знаходиться в межах м. Києва, а тому гаражний бокс розташований на допустимій відстані від неї.

З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки судом не враховано, що газорозподільна станція-5 відноситься до складу об'єктів магістрального трубопроводу «Київ-Брянськ», Ду-500, км (19,0-27,8), мм Ру 1,2 МПа, ділянка якого з 1995 року працює в режимі розподільчого газопроводу з робочим тиском 1,2 МПа (п. 3 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747).

Крім того , згідно додатку 3 до п. 4.3.7 Правил безпеки системи газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від 01.10.1997 року мінімально допустима відстань розподільчого газопроводу високого тиску (понад 0,6 до 1,2 МПа) до будинків і споруд повинна становити 10 метрів від осі газопроводу з обох боків.

З матеріалів справи вбачається , що гаражний бокс АДРЕСА_2 розташований на відстані 8,6 м від осі розподільчого газопроводу «Київ-Брянськ».

Суд першої інстанції не врахував, що згідно з актом від 01.11.2011 року, складеним інженером групи з охоронних зон лінійно-експлуатаційної служби, використання гаража є небезпечним та у випадку виникнення аварійної ситуації може призвести до людських жертв та припинення на тривалий час газопостачання.

Відповідно ст. 212 Закону України самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, та приводиться у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, яке здійснюється за рахунок громад, які самовільно зайняли земельну ділянку . Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Виходячи з того що відповідачем без належного дозволу та проектної документації здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була надана для зазначених цілей, тому гаражний бокс підлягає знесенню із приведенням земельної ділянки у первинний стан.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь прокуратури м. Києва підлягає стягненню судовий збір в розмірі 103,51 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва -задовольнити .

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: 04136, АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 11.04.2000, знести гаражний бокс АДРЕСА_2, площею 24 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та привести зазначену земельну ділянку у первинний стан.

Стягнути з ОСОБА_3 Федоровичана на користь прокуратури м. Києва судовий збір у розмірі 103,51 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: