Постанова № 56483770, 15.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа№ 910/16563/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Лисенко М.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Поліщук Л.П. (довіреність від 11.01.2016 № 09-Д);

від відповідача: Гончар О.В. (довіреність від 13.07.2015 № б/н);

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015

у справі №910/16563/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до громадської організації "Київський дитячий фонд"

про стягнення 158 488,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 в задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно встановлені обставини справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, а відтак на думку апелянта прийнято необґрунтоване рішення. Свою позицію скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено того, що позивач з 2001 по 2014 роки був єдиним виконавцем житлово-комунальних послуг в Шевченківському районі міста Києва, не взято до уваги факту здійснення нарахування та збору платежів за комунальні послуги на підставі договору № 226/1101 від 11.12.2009. Також апелянт стверджує, що уклавши договір від 28.12.2012 № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості відповідач визнав заборгованість за період з 01.09.2010 по 28.12.2012 та факт надання послуг за договором № 226/1101.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2015 апеляційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду 07.10.2015.

07.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити рішення місцевого суду без змін, посилаючись на відсутність факту існування між сторонами правовідносин з постачання комунальних послуг, недоведеність отримання відповідачем послуг на заявлену суму; а представником апелянта подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до договору доручення № 5 від 01.01.2009 КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» передало функції щодо вчасного та якісного надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення для потреб споживачів підприємству позивача, що підтверджується статутом КП «ЦОС Шевченківського району».

07.10.2015 розгляд справи № 910/16563/15 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 № 910/16563/15 у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці апеляційну скаргу КП «ЦОС Шевченківського району» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 справу № 910/16563/15 прийнято до провадження вищезазначеною колегією та призначено до розгляду 04.11.2015.

У судовому засіданні 04.11.2015 оголошено перерву до 08.12.2015.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 № 09-52/1417/15 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16563/15.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" у справі № 910/16563/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Федорчука Р.В., суддів - Лобаня О.І., Майданевича А.Г.

Ухвалою Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 справу № 910/16563/15 прийнято до провадження вищезазначеною колегією та призначено до розгляду 23.12.2015.

У судовому засіданні 23.12.2015 представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК, яке судом задоволено, та оголошено перерву до 15.02.2016.

15.02.2016 представником відповідача подано письмові пояснення, в яких він заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якого відносини між виконавцем та споживачем повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, а обов'язку споживача оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг, чого за твердженням відповідача комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не було зроблено.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив наступне.

Відповідачеві у справі згідно договору оренди № 38/1 нежилих приміщень від 20.02.2009р. як орендарю, Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради (орендодавцем) було надано у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення площею 36кв.м по вул.Софіївській, 8-а строком з 16.02.2009 по 28.01.2010.

11.12.2009 між комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м.Києві ради (сторона - 1) та відповідачем (сторона - 2) було укладено договір № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009, відповідно до якого сторона - 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною - 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в зазначеному договорі при користуванні приміщенням 36 кв. м. за адресою вул. Софіївська, 8а.

Згідно п. 1.2. статуту позивача - комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", позивач був перейменований з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240, зареєстрованого 31.10.2001 (ідентифікаційний код 31731838). Тобто, зазначені комунальні підприємства не є сторонами договору оренди від 20.02.2009 № 38/1 та договору від 11.12.2009 № 226/1101.

Крім зазначених договорів (договору оренди № 38/1 та договору № 226/1101 про нарахування та збір платежів), в обґрунтування позовних вимог позивачем надано договір № РСТ - 103 про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012, укладеного між відповідачем, як споживачем, та позивачем, як кредитором, та акт звірки взаєморозрахунків, за якими, як стверджує позивач, боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 28.12.2012 за договором № 226/1101 на суму 76 997, 52 грн.

Позивач також посилається і на договір № 530878 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2014 між ПАТ «Київенерго» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Споживач), умовами якого передбачено, що позивач, як споживач зобов'язався отримувати та оплачувати відповідно до умов договору вироблену та поставлену публічним акціонерним товариством "Київенерго", як постачальником теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання.

За твердженням позивача основна заборгованість відповідача за договором № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 за період з 13.09.2010 по 30.04.2014 включно складає 110 070,04 грн., у вказаний період відбувалося фактичне споживання комунальних послуг відповідачем, що позивач підтверджує табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві. Крім того, позивач зазначає, що оплата за надані комунальні послуги від відповідача не надходила.

У зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 226/1101 за період з 13.09.2010 по 30.04.2014 в розмірі 158 488, 24 грн., з яких 110 070, 04 грн. основний борг, 34 743, 82 грн. втрати інфляційні та 13 674, 38 грн. 3 % річних.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Підставою позову у даній справі на думку позивача є порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості наданих комунальних послуг за укладеним договором № 226/1101.

Разом із тим, позивачем не подано суду належних доказів укладення з відповідачем договорів на надання комунальних послуг, або навіть пропозиції відповідачу укласти такі договори.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ряд договорів та інших документів, а саме :

- договір оренди № 38/1 нежилих приміщень від 20.02.2009р. між відповідачем та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради,

- договір № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 між відповідачем та комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м.Києві ради,

- договір № РСТ - 103 між відповідачем та позивачем про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012 з доданим актом звірки взаєморозрахунків,

- договір № 530878 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2014.

Аналіз змісту вказаних договорів свідчить про те, що єдиним договором сторонами якого одночасно є і позивач і відповідач являється договір № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012р. В той же час, вказаний договір у розділі 9 «Реквізити сторін» не містить повних реквізитів відповідача. Зазначено частково лише назву останнього і підпис невстановленої особи без зазначення її посади і належності до відповідача. Поруч з підписом знаходиться відбиток печатки яка не містить повної назви відповідача і його коду ЕДРПОУ, що суперечить вимогам ст.62 ч.4 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на час укладення договору).

З тексту вказаного договору також вбачається що боржник (відповідач) визнає свої зобов'язання перед кредитором (яким за текстом договору є позивач) що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010р. по 28.12.2012р. відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.12.2012р. Позивачем додано до вказаного договору № РСТ-103 від 28.12.2012р. також акт звірки взаєморозрахунків, однак станом на лютий 2013р., який не підписаний з боку відповідача, хоча і містить відбиток печатки, аналогічний відбитку печатки у договору.

Також позивачем надано заяву без дати про реструктуризацію заборгованості, за текстом якої заявником є «Київський дитячий фонд», яка також містить аналогічний відбиток печатки та підпис особи без зазначення її посади і належності до відповідача, який візуально відрізняється від підписів у вищевказаних документах (договір, акт звірки).

Однак зазначене не може свідчити про те, що позивач має причетність до тих правовідносин, які виникають з договору оренди від 20.02.2009 № 38/1, оскільки він не є стороною ні договору оренди, ні договору № 226/1101, а акт звірки взаєморозрахунків (на підставі якого укладено договір № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості) не містить підпису відповідача, тобто підписаний в односторонньому порядку.

Зазначене в сукупності ставить під сумнів достовірність наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог вищевказаних доказів, що не може свідчити про їх належність та допустимість в розумінні ст.34 ГПУ України.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що уклавши договір від 28.12.2012 № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості відповідач визнав заборгованість за спірний період та факт надання послуг за договором № 226/1101, не доведено наявними у справі доказами та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.

Крім вищевказаного Київський апеляційний господарський суд також враховує, що позивач хоча і є стороною договору № 530878 з ПАТ «Київенерго» на постачання теплової енергії у гарячій воді, однак вказаний договір був укладений лише 01.01.2014р. та в період за який заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості (з 13.09.2010р. по 30.04.2014р.) діяв лише частково. Позивачем не надано доказів оформлення у вказаний період правовідносин з відповідачем щодо споживання теплової енергії згідно вимог діючого законодавства.

Інші договори, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог (договір оренди № 38/1 від 20.02.2009р., договір про нарахування та збір платежів № 226/1101 від 11.12.2009р.), незважаючи на те, що їх стороною є відповідач, не стосуються позивача, який не є стороною за даними договорами.

Так, договір №226/1101, на невиконання якого посилається позивач, укладений відповідачем не з позивачем, а з комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради. Позивач не є стороною цього договору. Тому доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач з 2001 по 2014 роки був єдиним виконавцем житлово-комунальних послуг в Шевченківському районі міста Києва є необґрунтованими.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази переходу до позивача права вимоги за договором № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 за період з 01.09.2010 по 28.12.2012 на суму 76 997, 52 грн., що виключає стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаний період за договором № РСТ - 103 про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012.

Також позивачем не подано суду доказів споживання відповідачем комунальних послуг при користуванні приміщенням 36 кв. м. за адресою вул. Софіївська, 8а в заявленому розмірі позовних вимог, оскільки строк дії договору № 38/1 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 20.02.2009 закінчився 28.01.2010, і в матеріалах справи відсутні докази із яких би вбачалося, що громадська організація "Київський дитячий фонд" продовжує орендувати вказане приміщення. Згідно установчих документів відповідача його місцезнаходженням є вулиця Липська, 16-а в місті Києві.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитих у спірний період комунальних послуг. Умовами п. 3.1.1 договору № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість спожитих комунальних послуг після надходження йому платіжного доручення. Жодних доказів надходження відповідачу платіжних доручень на оплату спожитих комунальних послуг матеріали справи не містять. А рахунки надані позивачем що містяться в матеріалах справи за жовтень 2010 року - квітень 2014 року виписані самим позивачем, а не Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано додаткові докази, які не були досліджені судом першої інстанції, а саме: копію договору від 01.01.2009 № 5 про забезпечення надання комунальних послуг, укладеного між комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради. Проте, позивачем всупереч вимогам ч.1 ст.101 ГПК України, не обґрунтовано відповідними доказами неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи ч. 1 ст. 101 ГПК України та п. 9 постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», додаткові докази не приймаються судом апеляційної інстанції.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку за наявності підстав, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами права комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на отримання коштів за договором №226/1101 від відповідача, обставин фактичного споживання відповідачем комунальних послуг, відповідно наявності заборгованості відповідача та наявності самого факту порушення права позивача, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року у справі №910/16563/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року у справі №910/16563/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/16563/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич