Постанова № 56483769, 09.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р.Справа № 914/3253/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіДубник О.П.

суддівМатущака О.І.

ОСОБА_1

при секретаріГулик Н.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн», б/н від 09.12.2015 р. (вх. № 01-05/140/16 від 12.01.2016 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р.

у справі № 914/3253/15 (суддя Петрашко М.М.)

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн», м.Львів

про стягнення 42 212,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність в матеріалах справи)

Секретар судового засідання доповів судові, хто з представників сторін прибув у судове засідання.

Суд встановив особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевірив їх повноваження.

Головуючий у судовому засіданні оголосив склад суду. Розяснив представникам сторін їх права та обовязки, встановлені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Оскільки представниками сторін не було подано клопотання про здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу, хід судового засідання фіксується в протоколі судового засідання.

Причини зміни колегії суддів викладено в розпорядженнях голови суду від 24.12.2015 р. та 15.01.2016 р.

29.02.2016 р. протоколом автоматичної зміни складу суддів замінено суддю Костів Т.С. на суддю Скрипчук О.С.

Відводів та самовідводів не заявлено.

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку та завершено її розгляд прийняттям постанови.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2015 р. у справі № 914/3253/15 (суддя Петрашко М.М.) позов ДТГО «Львівська Залізниця» в особі ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень» до ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» про стягнення штрафу 31320,00 грн. за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах та додаткових витрат 10 892,94 грн. (платежі за затримку вагона) задоволено повністю.

Судове рішення мотивовано ст.11, ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 230, ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 2, 6, 23, 24, 118, 119, 122, 129 Статуту Залізниць від 06 грудня 1998 р. № 457 (далі - Статут), ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт»; п.1.1, п.1.3, п.2.1, 2.3, 4.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 р. № 644; п. п. 5, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтранспорту України 21.11.2000 р. № 644; абз. 24 п. 4, п. п. 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтранспорту України від 25.02.1999 р. № 113; п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту України 21.11.2000 р. № 644; п. 1.8, 4.1, п.10 р.ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтранспорту та звязку України 26.03.2009 р. № 317 (далі - тарифне керівництво № 1), оскільки ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн в залізничній накладній невірно зазначило масу вантажу, то як відправник, повинен сплатити пятикратну провізну плату (штраф) і додаткові витрати за затримку вагона.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не згідний і подав апеляційну скаргу. Апелянт, зокрема, стверджує, що акт загальної форми №432 від 19.03.2015 року був підписаний лише представниками станції і підпис на ньому вантажовласника відсутній. Також не складено наказу про затримку вагонів та акту про затримку вагону форми ГУ-23а, а відтак факт перевантаження вагону не підтверджено допустимим доказами. Також не складались відомості плати за користування вагонами та контейнерами, накопичувальні картки, що не дає підстав для стягнення додаткових витрат. Також апелянт зазначає, що маневрові роботи, виконувались поза межами підїзної колії, а саме на залізничній колії станції Здолбунів, і не підтверджено відповідними документами памяткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), у звязку з чим задоволення позовних вимог про стягнення вартості маневрових робіт є необгрунтованим. Також не надано тексту телеграм та доказів понесення фактичних витрат по їх відправленню. Судом необгрунтовно задоволені позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів за оплату послуг зі зважування вантажу і визначено їх, як додаткові витрати, оскільки згідно п.4.4 розділу 2 Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України 26.03.2009 №317, не може стягуватись оплата послуг зі зважування вантажу у якості додаткових витрат. Зважаючи на вищезазначене, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги доводів відповідача і порушено принцип рівності сторін і відповідач просить апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення у справі про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що наказ відповідно до п.9 Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця складає у випадку неприйняття вагонів вантажовласником (додаток 4 до цих Правил); додатком 5 до зазначених Правил визначено взірець повідомлення, яке складається у випадку затримки вагонів через неможливість їх прийняття вантажовласником на станції призначення, а додатком 3 цих же Правил передбачена форма ГУ-23а (акту про затримку вагона у разі неприйняття його вантажовласником).

Позивач стверджує, що акт загальної форми ГУ-23 від 19.03.2015 р. № 432 на ст.Здолбунів складено відповідно до ч.2 п.3 Правил складання актів, і підписується не менш як двома особами, у звязку з виявленням невідповідності маси вантажу, вказаній у перевізних документах з фактичною масою.

Складання форми ГУ-46 та ГУ-45 (відомості плати за користування вагонами та памяток про подавання-забирання вагонів) згідно із п. п. 3, 4 Правил користування вагонами проводиться на станціях відправлення на призначення.

Позивач наполягає на законності судового рішення, оскільки відповідачем спростовані відомості, засвідчені комерційним актом від 23.03.2015 р. № 00 000 9/34/5, що є підставою для застосування до нього відповідно до ст. ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць штрафу у пятикратному розмірі провізної плати.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, і не заперечується сторонами по справі, 17 березня 2015 року ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн зі станції Бровки Південно-Західної залізниці за накладною №33852773 був відправлений вагон №91503235 з вантажем «Пиловочник всяких порід дерева». Станція призначення - Клепарів Львівської залізниці.

По прибутті даного вагона на станцію Здолбунів Львівської залізниці, залізницею було проведено контрольне зважування вантажу, за результатами якого встановлено, що маса вантажу у вагоні не відповідала даним, вказаним у перевізних документах, а саме: маса вантажу по документах: нетто 55 000 кг.; маса, нетто 67 700 кг. встановлена при переважуванні; надлишок 12 700 кг. (нетто).

Факт неправильного зазначення відправником ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» даних про масу вантажу у перевізних документах накладній №33852773 підтверджується комерційним актом від 23.03.2015 №000009/34/5. У звязку із виявленням неправильного зазначення маси вантажу в перевізних документах вагон №91503235 був затриманий на станції Здолбунів Львівської залізниці. Факт затримки вагону підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 19.03.2015р. №432. За вказані порушення позивачем нараховано штраф в сумі 31 320,00 грн.

Вказаний вагон був затриманий з 17год.15хв. 19.03.2015р. та відправлений за призначенням 17год.15хв. 23.03.2015р. згідно акту загальної форми ГУ-23 від 23.03.2015р. №111. Вагон був затриманий з метою його зважування та перевантаження.

На станції Здолбунів вантаж з вагону № 91503235 було перевантажено у вагони №67372276, 65326662, 68716125, що підтверджується комерційним актом № 000009/34/5 від 23.03.2015 р. Після зважування, вантаж з вагонів №67372276, 65326662 перевантажено у вагон № 91503235. При зважуванні виявлено надлишок вантажу зазначеного у накладній № 33852773 у розмірі 12700,00 кг., який зі станції Здолбунів було відправлено до станції Клепарів у вагоні № 68716125. На підставі вищенаведеного, позивачем було нараховано відповідачеві 2046,40 грн. за користування вагонами.

Позивачем було нараховано відповідачу 1633,60 грн. за зберігання вантажів. Також позивачем було нараховано 1757,40 грн. за маневрову роботу, а саме: 585,80 грн. при затримці вагона (відчеплення), 585,80 грн. при зважуванні (подача/забирання вагона на ваги), 585,80 грн. при закінченні затримки (формування вагона до нового поїзда).

Так, як зважуванню підлягало три вагони, позивачем було нараховано відповідачу 451,70 грн. за зважування вагонів. 424,40 грн. було нараховано за відправлення телеграм.

У звязку з перевантажуванням вантажу з вагона № 91503253 у вагони № 67372276, № 65326662, № 68716125 з метою їх зважування, та перевантаження вантажу з вагонів № 67372276, № 65326662 у вагон № 91503253, яке виконувалось ВП «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт», позивачем нараховано відповідачу 2763,95 грн. за перевантаження.

Сукупно додаткові витрати становлять 10 892,94 грн. (в т.ч. 1815,49 грн. ПДВ).

Судом встановлено, що мають місце відносини з перевезення вантажу залізничним транспортом, які регулюються положенням ЦК України, ГК України та Статутом Залізниць.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст. 908 ЦК України).

В силу ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу, згідно з ч. 2 ст. 909 ЦК України, укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу, у відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України, підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначено Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06 квітня 1998 року зі змінами (далі - Статут).

Згідно п.8 ст.6 розділу 1 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 №138) зі змінами(зареєстровані в Міністерстві Юстиції України 24.11.00р. за №863/5084) (далі - Правил) передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Відповідно до ст.37 Статуту , п.2.1 Правил, під час здавання вантажів для перевезення саме відправником має бути зазначена у накладній їх маса (графа накладної №24). Вантажі, що перевозяться насипом та наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах, спосіб визначення зазначається у накладній (графа 26). В графу 20 вноситься відмітки «навалом», «насипом» або «наливом»

Статтею 24 Статуту визначено, що на вантажовідправника покладено відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно ст.122 Статуту та п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі пункту 118 Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт зокрема складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Таким чином, підставою для покладення на відправника передбаченої ст.24 Статуту відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей в перевізних документах є акт загальної форми чи комерційний акт.

Пункт 9 Правил користування вагонами і контейнерами N 113 від 25.02.99 р., (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (далі Правила)) зазначає, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). У додатку 4 до п.9 Правил міститься зразок такого наказу, де передбачено, що він складається у випадку неприйняття вагонів вантажовласником.

Згідно п.10 Правил облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Додаток 5 до цього пункту Правил містить зразок такого повідомлення, яке передбачає, що воно складається у випадку затримки через неможливість приймання їх вантажовласником і відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.

Додаток 3 п.3 Правил містить зразок акта про затримку вагона форми ГУ-23а, згідно з яким, такий акт складається через неприйняття їх вантажовласником та вказуються конкретні причини.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1)(п.3 Правил).

Облік часу користування контейнерами здійснюється за Пам'ятками про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8)(п.4 Правил).

Згідно з п.1.8 розділу 2 Тарифного керівництва №1, за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать: переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті; подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування; у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці(подачі стисненого повітря від локомотива тощо); інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування. Плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. (п.4 Правил).

Відповідно до п.4 Розділу 3 тарифного керівництва № 1, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 N 317, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за N 340/16356), за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці збір нараховується за кожну операцію в таких розмірах: 75,2 грн за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах; 9,3 грн за одну тонну - при зважуванні на товарних вагах; 13,6 грн з автомобіля і 7,0 грн з автопричепа - при зважуванні на автомобільних вагах. Збір за зважування не нараховується, зокрема, за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).

Зазначення у накладній неправильної маси вантажу є безумовною підставою для понесення матеріальної відповідальності вантажовласником згідно ст. ст. 118, 122 Статуту. Аналогічну правову позицію займає Вищий господарський суд, про що свідчать його постанови від 14 грудня 2015 року, справа № 910/13414/15, від 12 січня 2016 року, справа № 904/4404/15.

Щодо додаткових витрат заявлених позивачем, то складення акту про затримку вагонів, наказу про затримку вагонів та повідомлення про затримку вагонів здійснюється у випадку затримку вагонів у звязку з неприйняттям їх вантажовласником, що не мало місце у даній ситуації. Станція Здолбунів є станцією слідування, а не станцією відправлення чи призначення, отже складання Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 та Памяток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45 на такій станції Правилами не передбачено. На цій же підставі на станції слідування не можуть складатись Відомості плати за маневрову роботу. За контрольну перевірку маси вантажу на динамічних вагах станції Здолбунів відповідно до п.4.4. Розділу 3 Тарифного керівництва №1 плата не стягувалась, оплаті підлягає подальше зважування вагону № 91503235 на статичній вазі відповідно до п.4 Розділу 3 Тарифного керівництва №1.

Згідно з п.10 р.ІІІ тарифного керівництва № 1 за виконання залізницями послуг, повязаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з табл.3, зокрема, позивачем нараховано 424,40 грн. за відправлення телеграм (наявні у справі).

Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду визначені ч. 1 ст. 104 ГПК України, з врахуванням якої слід зробити висновок, що місцевим господарським судом повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, зроблено вірні висновки, що відповідачем не спростовано відомостей викладених в комерційному акті від 23.03.2015 р. № 000009/34/5, актах ГУ-23 від 19.03.2015 р. № 432, від 23.03.2015 р. № 111, і застосовано правильно норми ст. ст. 118, 122, 129 Статуту.

Відповідно до норм ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зважаючи на наявні у справі ухвали суду про відкладення розгляду справи, протоколи судових засідань, оголошення перерв, відзив на позов, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом забезпечено в повній мірі рівність сторін у процесуальних правомочностях сторін: надана рівна можливість сторонам у захисті їх прав та законних інтересів, у звязку із чим твердження апелянта про порушення цього принципу в суді першої інстанції є безпідставним.

З врахуванням встановлених обставин справи та вищеперелічених норм права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, відтак оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.15 року у цій справі без змін.

2.Судові витрати покласти на ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн».

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови підписано 14.03.2016 р.

Головуючий суддяДубник О.П.

Судді Матущак О.І.

ОСОБА_1