Постанова № 56483768, 15.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.03.2016р. справа №913/999/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №09-32/662);від відповідача: не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від12.01.2016р. (повний текст підписано 18.01.2016р.)по справі№913/999/15 (суддя Драгнєвіч О.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 112 091,30грн. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ (Позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області (Відповідач) про: стягнення грошових коштів в розмірі 112091,30грн. за договором оренди нежитлового приміщення №32/1-14 від 01.06.2014р., з яких: заборгованість у розмірі 78026,44грн., інфляційні втрати у розмірі 18427,18грн., 3% річних у розмірі 1382,51грн. та пеня у розмірі 14281,56грн.; зобовязання повернути приміщення загальною площею 98,2кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, б.1-а.

В перебігу розгляду справи Позивач своїми письмовими поясненнями з уточненням розрахунку позовних вимог (а.с.а.с.99-112) зменшив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення заборгованості у розмірі 78026,44грн., інфляційних втрат у розмірі 18427,18грн., 3% річних у розмірі 1368,53грн. та пені у розмірі 14269,15грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. (повний текст підписано 18.01.2016р.) у справі №913/999/15 остаточні позовні вимоги були задоволені в повному обсязі стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у розмірі 112 091,30грн., витрати зі сплати судового збору та зобовязано повернути обєкт оренди.

Рішення місцевого суду було вмотивовано доведеністю факту наявності та несплати Відповідачем заборгованості з орендної плати у розмірі 78026,44грн. за період з липня 2014р. по вересень 2015р. за договором оренди нежитлового приміщення №32/1-14 від 01.06.2014р. та правомірності нарахування на неї заявлених сум інфляційної індексації, 3% річних та пені. Відносно вимог про повернення обєкту оренду місцевим судом вказано про припинення орендних відносин внаслідок дострокового розірвання Орендодавцем та невиконання Орендарем обовязку зі звільнення та повернення приміщення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. у справі №913/999/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального права, оскільки у звязку з проведенням антитерористичної операції, у тому числі на території місцезнаходження Скаржника (м. Сєвєродонецьк Луганської області) та прийнятті у звязку з цим низки нормативно-правових актів, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлюють виконання договору на умовах, встановлених сторонами при його укладенні, про що він неодноразово повідомляв Позивача з пропозицією їх змінити щодо порядку оплати, а саме надати відстрочку на час проведення АТО, проте Позивачем у перегляді умов договору було відмовлено, що не було враховано судом при прийнятті рішення. Окрім того, судом не було прийнято до уваги заяву Відповідача про застосування строку позовної давності до стягнення суми пені, викладену у відзиві на позовну заяву, а також заяву про зменшення розміру нарахованої Позивачем неустойки.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Радіонова О.О. та Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2016р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 15.03.2016р. о 11.50 год.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Скаржника у судове засідання 15.03.2016р. попри належну обізнаність про дату і час (а.с.174) без пояснення причин не зявився, що, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами, з огляду на їх достатність для надання правової оцінки переглядуваному рішенню, невизнання явки представника Скаржника обовязковою і доведення ним своєї позиції до відома суду безпосередньо в апеляційній скарзі.

Представник Позивача у судовому засіданні 15.03.2016р. проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у наданому відзиві №09-8-8/344 від 11.03.2016р.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (Орендар) укладено договір №32/1-14 оренди нежитлового приміщення (Договір а.с.а.с.29-32), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі будинку, що розташоване за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 1-а, загальною площею 98,2 кв.м., право власності Орендодавця на яке підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом про право власності №58 від 28.05.1999р., виданого на підставі рішенням Свердловської міської ради №215 від 28.05.1999р. та зареєстрованого Свердловським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 за реєстровим №269 згідно реєстраційного посвідчення на обєкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 28.05.1999р. (а.с.а.с.88-90).

Відповідно до п.2.1 цього договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невідємною частиною цього договору. На виконання умов договору, 01.06.2014р. сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення на другому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 1-а, загальною площею 98,2 кв.м. Даний акт підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств (а.с.33).

В п. 1.4. цього договору сторони визначили призначення орендованого приміщення, а саме - для розміщення службових кабінетів.

Розмір орендної плати, відповідно до п.4.1 договору, за користування приміщенням в місяць складає 3750,00 грн. (три тисячі сімсот пятдесят гривень 00 копійок), крім того ПДВ 750,00 грн. (сімсот пятдесят гривень, 00 копійок), всього 4500,00 грн. (чотири тисячі пятсот гривень 00 копійок), яка за умовами п.4.7. договору перераховується Орендарем в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця.

В п. 4.2 означеного договору було встановлено, що щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1. цього договору. Розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування приміщенням нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів місяця користування приміщенням (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору також було встановлено, що Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками сторін до моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (повернення приміщення з оренди) уповноваженими представниками сторін згідно з п. 6.1 цього Договору.

Крім того, в п. 4.5 договору сторони узгодили, що орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, що публікується Державним комітетом статистики України, за попередні шість місяців.

Протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами договору, Орендар сплачує Орендодавцю попередню плату в розмірі 100% від місячної орендної плати, яка буде зарахована в рахунок орендної плати за останній місяць оренди (п.4.6 договору)

В п. 4.7 було встановлено, що орендні платежі Строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення (п. 3.1 означеного договору)

Відповідно до п.8.2 означеного договору, у випадку прострочення строку сплати орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу на кожен день прострочення.

За умовами п.10.2. договору всі зміни та доповнення до нього договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені додатковими договорами та підписані сторонами.

Пунктом 10.3 договору сторони встановили право будь-якої з них розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць до дати розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що наявна переплата з орендної плати у розмірі 9000,00грн. за раніше укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення №1-1037/1-11 від 01.07.2011р. (а.с.а.с.50-52), строк дії якого закінчився, була зарахована на підставі листа Відповідача (а.с. 55) про зарахування наявної переплати в рахунок платежів за договором оренди №73-13/304 від 20.08.2014р. та у відповідності до п. 4.6. означеного договору: в рахунок орендних платежів, зокрема, за червень 2014р. у розмірі 4500,00грн., в рахунок частини орендного платежу за вересень 2015р. у розмірі 2658,76грн. та за останній місяць користування приміщенням з 01.10.2015р. по 08.10.2015р. у розмірі 1841,24грн., що також вбачається з наданої позовної заяви Позивача (абз.6 а.с.5)

Між тим, виставлені у відповідності до положень п.п.4.1, 4.5. договору №73-13/304 від 20.08.2014р. Орендодавцем рахунки на оплату орендних платежів за період з липня 2014р. по жовтень 2015р.(а.с.а.с.34-49) сплачені Орендарем належним чином не були, що стало підставою для односторонньої відмови Орендодавця від договору у відповідності до п.10.3 цього договору, що підтверджується повідомленням від 02.09.2015р.(а.с.80), яке було отримано Відповідачем 09.09.2015р. згідно з штемпелем органу поштового звязку та підписом уповноваженої особи про отримання листа на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.81)

Також в матеріалах справи наявний лист Відповідача від 19.12.2014р. за №73-13/366 (а.с.83), яким останній повідомив Позивача про накопичення заборгованості з орендної плати у звязку з перебуванням підприємства на тимчасово окупованій території України та призупиненням його господарської діяльності, а також запевнив про те, що із зміною обставин та відновленням господарської діяльності зобовязання за договором будуть виконані у повному обсязі.

Враховуючи, що наразі сума заборгованості з виплати орендних платежів за період з липня 2014р. по вересень 2015р. у розмірі 78026,44грн. належним чином сплачена не була, Позивач звернувся до суду з остаточними вимогами про стягнення з Відповідача означеної суми заборгованості (врахувавши при визначені її розміру і зараховану суму переплати у розумні 9000грн. за договором оренди нежитлового приміщення №1-1037/1-11 від 01.07.2011р.) та нарахованих на неї суми інфляційної індексації, 3 %річних та пені, а також про повернення обєкту оренди, які місцевим господарським судом були задоволені у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як випливає зі зміст ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача суб'єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для Позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують орендні правовідносини.

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення №73-13/304 від 20.08.2014р. є належною у розумінні ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України правовою підставою для виникнення і існування у Позивача суб'єктивного права на отримання орендної плати, якому (праву) кореспондує відповідний обов'язок Відповідача як Орендаря її сплачувати згідно умов договору за весь період користування майном, що безпосередньо закріплено ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.286 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обовязку з оплати стягуваних орендних платежів за період з липня 2014р. по вересень 2015р. у розмірі 78026,44грн. (з урахуванням здійсненого зарахування наявної переплати у розмірі 9000грн. в рахунок орендних платежів, зокрема, за червень 2014р. у розмірі 4500,00грн., в рахунок частини орендного платежу за вересень 2015р. у розмірі 2658,76грн. та за останній місяць користування приміщенням з 01.10.2015р. по 08.10.2015р. у розмірі 1841,24грн.) за договором оренди нежитлового приміщення №73-13/304 від 20.08.2014р.

Наразі, належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення означеного грошового зобовязання виконанням, або у будь-яких інших визначений діючим законодавством спосіб Відповідачем до матеріалів справи всупереч ст.ст.4-3, 33 вказаного Кодексу не представлено.

Відповідно до ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.8.2 договору №73-13/304 від 20.08.2014р.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апелянта відносно зміни умов договору в частині порядку оплати, а саме наданні останньому відстрочку на час проведення АТО, не можуть бути прийнятті судом при апеляційному перегляді, оскільки Скаржником не було представлено належних доказів запровадження у звязку із цим змін до договору оренди в порядку ст.652 Цивільного кодексу України та розповсюдження таких змінених умов на розглядуваний період, адже ймовірність існування підстав для означених змін не зумовлює їх автоматичного запровадження.

Таким чином, проаналізувавши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (з урахуванням їх зменшення) та розрахунки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача орендних платежів за період з липня 2014р. по вересень 2015р. (враховуючи проведене Позивачем зарахування наявної переплати в розмірі 9000грн. в рахунок платежів за червень 2014р., жовтень 2015р. та частково за вересень 2015р.) у розмірі 78026,44грн., інфляційної індексації у розмірі 18427,18грн., 3% річних у розмірі 1368,53грн. та пені у розмірі 14269,15грн.

При цьому, апеляційним судом наголошується на правомірності позиції Позивача щодо відсутності тотожності між передбаченим п.4.5. договору оренди коригуванням розміру орендної плати кожні 6 місяців на інфляційну індексацію та інфляційною індексацією простроченої орендної плати в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та обґрунтованості одночасного стягнення цих коштів яке різних складових за своєю сутністю.

Посилання Скаржника на неприйняття до уваги суду його заяви про застосування строку позовної давності до стягнення суми пені, викладену у відзиві на позовну заяву, а також заяви про зменшення розміру нарахованої Позивачем неустойки, також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки матеріали справи не містять відзиву Відповідача або інших поданих ним заяв (в тому числі відсутні записи по це у протоколі судового засідання), що робить неможливим розгляд питання про відхилення відповідної частини вимог в порядку ст.267 Цивільного кодексу України щодо застосування строку позовної давності та розгляду заяви про зменшення розміру пені в порядку п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Наразі, доведене матеріалами справи передбачене п.10.3. договору його одностороннє розірвання з 10.10.2015р. (перший день після спливу місячного строку з дати отримання повідомлення а.с.81) Позивачем у відповідності до приписів ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України за змістом ст.785 цього Кодексу та положень розділу 6 договору оренди щодо обовязку Орендаря повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі, зумовлює і правомірність задоволення цієї позовної вимоги адже доказів виконання такого обовязку матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, а також те, що будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. (повний текст підписано 18.01.2016р.) у справі №913/999/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. (повний текст підписано 18.01.2016р.) у справі №913/999/15 залишити без змін.

3.Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:О.О.Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам,3- у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСЛО