Рішення № 56483487, 15.03.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа № 926/173/16

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору І Державного пожежно-рятувального загону управління ДСНС України в Чернівецькій області.

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11539,58 грн., пені у розмірі 2540,53 грн. та трьох процентів річних у розмірі 173,39 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 22.02.2016 № 10-001-00663;

від відповідача не з'явився;

від третьої особи ОСОБА_3, довіреність від 27.01.2016 № 16/90.

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11539,58 грн., пені у розмірі 2540,53 грн. та трьох процентів річних у розмірі 173,39 грн.

Позов обґрунтовуються тим, що між сторонами та Управлінням МНС України в Чернівецькій області (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.08.2011 (надалі договір). Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач за погодженням з позивачем на підставі акту приймання-передавання від 30.08.2011 передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування будівлю мийки для автомобілів (літ. Г), площею 162,1 кв.м., розміщену за адресою вул. Авангардна, 7, м. Чернівці (надалі майно). Однак відповідач свої зобовязання щодо сплати орендної плати до Державному бюджету України за період з 01.06.2014 по 25.12.2015 виконав неналежним чином, чим заборгував суму позову. Відповідно до пункту 3.7 договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 2540,53 грн. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних у сумі 173,39 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.02.2016. Водночас за клопотанням позивача зазначеною ухвалою залучено до до участі у справі як третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору І Державний пожежно-рятувальний загін управління ДСНС України в Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 3-Б).

Ухвалою суду від 23.02.2016 розгляд справи відкладено на 15.03.2016 у звязку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

У судове засідання 15.03.2016 відповідач явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та дату проведення судового засідання згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Конверти з ухвалами суду від 05.02.2016 та 23.02.2016, які скеровувались відповідачеві, поштою повернулись на адресу господарського суду у звязку із відсутністю відповідача за зазначеною адресою, що підтверджується довідками ф.20, внаслідок чого відповідач відзиву на позов не надав.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, пунктом 5.13. договору передбачено обовязок відповідача в разі зміни юридичної адреси, телефону повідомити про це позивача в тижневий термін.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав.

30 серпня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (орендодавець), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Управлінням МНС України в Чернівецькій області (балансоутримувач) укладено договір. Майно, що було передане за договором, у звязку з неодноразовою реорганізацією балансоутримувача станом на день подання позову перебуває на балансі І Державного пожежно-рятувального загону управління ДСНС України в Чернівецькій області відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.08.2013 № 525.

Частиною 1 статті 759 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (надалі Закон) встановлено особливості укладення, виконання та припинення договорів оренди державно та комунального майна. Отже, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення ЦК України з урахуванням спеціальних норм ГК України та Закону.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 5 Закону.

На виконання пункту 1.1 договору балансоутримувач за погодженням з позивачем на підставі акту приймання-передавання від 30.08.2011 передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування будівлю мийки для автомобілів (літ. Г), площею 162,1 кв.м., розміщену за адресою вул. Авангардна, 7, м. Чернівці. Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування (миття) автомобілів.

Згідно пункту 2.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна, який підписується балансоутримувачем та відповідачем за участю позивача. Частиною 1 статті 795 ЦК України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженого Кабінетом міністрів України і становить без ПДВ за базовий (липень 2011) місяць розрахунку 3750,76 грн. Орендна плата за перший місяць оренди серпень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень місяць. Відповідно до пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Згідно пункту 3.5. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувача у співвідношенні (50% на 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розділом 5 договору встановлено обовязки відповідача, якими зокрема встановлено, що останній повинен своєчасно і повній мірі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 5.3. договору); щомісячно надавати позивачеві та третій особі у строк до 15 числа, наступного за звітним інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та третій особі) (п. 5.8. договору).

Частиною 3 статті 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передбачені договором зобовязання виконував неналежним чином, сплачував орендну плату до Державного бюджету України несвоєчасно та не в повному розмірі, внаслідок чого заборгував суму позову у розмірі 11539,58 грн.

Відповідно до пункту 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з відповідача до державного бюджету та третій особі у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Тому пеня у розмірі 2540,53 грн. позивачем нарахована правомірно.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, позивач також нарахував відповідачу три проценти річних за період з 01.06.2014 по 25.12.2015 у розмірі 173,39 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені та трьох процентів річних та визнано їх обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач довів суду неналежне виконання відповідачем умов договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (м. Чернівці, 22080200 код ЄДРПОУ 37978173, МФО 856135, р/р 31116093700002) заборгованість з орендної плати в сумі 11539,58 грн., пеню у розмірі 2540,53 грн. та три проценти річних у розмірі 173,39 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-А; ідентифікаційний код 21432643, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; р/р 35214055008539) 1378,00 грн. судового збору.

Суддя А. Паскарь