Ухвала суду № 56483111, 14.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.03.2016 р. Справа№ 5015/2943/12

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Іваночко В.В.

за заявою: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 26.02.2016 р. №б/н (від 01.03.2016 р. вх.№1127/16)

про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року у справі №5015/2943/12

за позовом: Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природній газ.

ціна позову: 1798044,88грн.

Представники:

Позивача (Стягувача): ОСОБА_2 представник (довіреність від 01.02.2016р. №139/16);

Відповідача (Боржника): ОСОБА_1 представник (довіреність від 17.09.2015р. №43).

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 року Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» подано до Господарського суду Львівської області заяву вх. №1127/16 (від 26.02.2016р. б/н) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5012/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені та 35143,94грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 01.03.2016р. прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12год. 35хв. 14.03.2016р.

Представникам Сторін оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явився, подав заперечення на заяву Боржника про відстрочку виконання рішення (вх. №10510/16), у якій просить суд відмовити Боржнику в задоволенні заяви у повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у запереченні на заяву Боржника про відстрочку виконання рішення.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання зявилась, подану заяву підтримала повністю, просить суд відстрочити виконання рішення у справі до вересня 2016 року.

10.03.2016 року Боржником подано клопотання (вх. №9454/16), у якому просить суд долучити документи до матеріалів справи. Вказане клопотання судом оглянуто і долучено до матеріалів справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі № 5015/2943/12 позов Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено частково, вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені та 35143,94грн. судового збору.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України 07.09.2012р., та, у відповідності до частини пятої статті 124 Конституції України, є обовязковим до виконання на всій території України.

10.09.2012 року на виконання пункту 2 резолютивної частини Рішення видано Наказ №0032977.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року у справі №5015/2943/12 відмовлено в задоволенні заяви Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2013 року у справі №5015/2943/12 відмовлено в задоволенні заяви Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі.

Окрім того, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2015 року у справі №5015/2943/12 відмовлено в задоволенні заяви Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі.

Також, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року заяву Боржника про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі на 24 місяці задоволено частково, ухвалено розстрочити виконання вказаного Рішення на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно з моменту проголошення Ухвали.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами змінено, пункт 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали викладено в наступній редакції: «Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі № 5015/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору на 6 (шість) місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року у справі № 5015/2943/12». В решті вказану ухвалу залишено без змін.

Клопотання Заявника про відстрочку виконання Рішення суду обґрунтоване тим, що виконавче провадження із примусового виконання наказу №0032977, виданого Господарським судом Львівської області 10.09.2012 року на виконання пункту 2 резолютивної частини Рішення від 21.08.2012 року у справі №5015/2943/12 було зупинене на підставі пункту 15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із включенням Боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Так, Боржник у поданій заяві зазначає про те, що вказаний Закон було прийнято у 2005 році і, щороку, Верховною радою України до нього вносились зміни щодо продовження строку дії процедури з погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу. Зокрема, Законами від 28.07.2006 року №51-V; від 22.12.2006 року №522-V; від 03.06.2008 року №309-VІ; від 16.12.2008 року №670-VІ; від 13.01.2011 року №2940-VІ; від 15.05.2013 року №238-VІІ; від 03.07.2014 року №1571-VІІ строк дії процедури продовжувався до 31.12.2006 року, 01.01.2008 року, 01.01.2009 року, 01.01.2011 року, 01.01.2013 року та до 01.01.2016 року відповідно. У звязку із внесенням змін до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зупинення виконавчих проваджень, стягувачами у яких є НАК «Нафтогаз України» та його дочірні компанії, відпали.

Окрім того, Боржник зазначає, що за час зупинення виконавчих проваджень із примусового виконання рішень про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь НАК «Нафтогаз України» ним здійснювалось погашення сум основної заборгованості із оплати поставленого за договорами природного газу згідно укладених між Сторонами договорів про реструктуризацію заборгованості.

Також, як на підставу своїх доводів щодо відстрочки виконання рішення, Боржник посилається на ч.13 ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», згідно з якою заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності цим Законом теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Зазначені штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Крім того Боржник зазначає, що ним виконані вимоги Закону та до 31.07.2015 року сплачено усю заборгованість перед НАК «Нафтогаз України», який є засновником Стягувача (Позивача) за природний газ до 01.01.2014 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом звірки розрахунків від 31.08.2015 року. Із вказаного акту вбачається, що Боржником погашено перед НАК «Нафтогаз України» суми заборгованостей з оплати поставленого природного газу в розмірі 211675911,60грн., несплаченими залишаються суми штрафних та фінансових санкцій за порушення порядку і строку оплати газу в розмірі 4432998,43грн.

У звязку із невиконанням Стягувачем вимог Закону щодо списання заборгованостей із сплати штрафних та фінансових санкцій Боржником подано позов до суду і ОСОБА_3 Господарського суду м. Києва від 19.01.2016 року у справі 910/30375/15 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю, зобов'язано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» списати штрафні санкції.

Окрім того, Боржник зазначає, що відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та Постанови кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки» кошти, які надходять від споживачів, переховуються уповноваженим банком на рахунок Стягувача в порядку їх надходження. З підстав наведеного у Боржника відсутня можливість сплати заборгованості за рішеннями суду згідно з ухвалами про розстрочку виконання. У звязку із вищенаведеним та арештом рахунків Боржника у нього відсутня можливість вчасно виконувати рішення суду, а надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у даній справі призведе до зняття арешту з рахунків ЛМКП «Львівтеплоенерго» та появи можливості останнього до виконання рішень судів.

Також, як на підставу для надання відстрочки виконання рішення, Боржник посилається на часткове погашення суми основної заборгованості з оплати поставленого природного газу, заборгованість за який була предметом спору у справі №5015/2943/12 в розмірі 685154,52грн., скрутне матеріальне становище Боржника, наявність значної кредиторської заборгованості за надані товари і послуги, збитковості діяльності Боржника внаслідок збитковості тарифів на теплопостачання та відсутності вчасної компенсації такої збитковості з боку держави, а також можливістю зриву опалювального сезону 2015-2016 років, внаслідок чого без теплопостачання залишиться близько 304000 мешканців міста Львова. Так, за 9 місяців 2015 року підприємство Боржника отримало 79042000,00грн. збитку, заборгованість контрагентів станом на 31.12.2015 року становить 178552000,00грн.

Стягувач у своїх запереченнях на заяву про відстрочку виконання рішення (вх. №10510/16), проти поданої Боржником заяви заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні з підстав того, що Боржник вчетверте звертається до суду про надання відстрочки виконання рішення, з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012 року у справі №5015/2943/12 ЛМКП «Львівтеплоенерго» не здійснено жодних погашень сум заборгованості, які були предметом спору у справі №5015/2943/12 та присуджені до стягнення з Боржника ОСОБА_3 від 21.08.2012 року.

Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти заяви, Стягувач покликається на те, що ДК «ОСОБА_1 України» не є газовидобувною організацією, а здійснює тільки поставку купленого природного газу, а у звязку із затримками оплат поставленого газу Стягувач несе збитки у вигляді штрафних санкцій перед контрагентами з закупівлі природного газу. З підстав наведеного Стягувач перебуває у скрутному матеріальному становищі, несе постійні збитки, а посилання Боржника на можливість виникнення надзвичайної ситуації не заслуговують на увагу суду, оскільки такі фактори виникають внаслідок неналежної господарської діяльності Боржника, а не внаслідок обставин непереборної сили.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно розстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.01.2012р., що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

ОСОБА_3 Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, із викладених Боржником у заяві (від 01.03.2016р. вх. №1127/16) про відстрочку виконання рішення та поданих в підтвердження вказаних доводів доказів вбачається, що Заявник (Боржник) не має можливості одним платежем сплатити наявну у нього заборгованість перед Стягувачем; не ухиляється від сплати даної заборгованості, а навпаки частково її погашає, має намір найближчим часом її сплатити.

Крім того суд зазначає, що із представлених Заявником фінансових документів вбачається скрутне матеріальне становище Відповідача, арешт обігових коштів на його рахунках.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, беручи до уваги матеріальні інтереси Сторін, фінансовий стан Сторін, враховуючи ступінь вини Боржника, враховуючи наявність у нього значної кредиторської заборгованості, пояснення Сторін, беручи до уваги часткове погашення Відповідачем суми заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду, наслідки, настання яких передбачається у випадку відхилення заяви про відстрочку виконання рішення, враховуючи також доводи Заявника (Боржника) щодо можливості виконання рішення суду з наданням відстрочки такого, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 частково, по 15.04.2016 року.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 01.03.2016 року вх. №1127/16 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 задоволити частково.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені та 35143,94грн. судового збору по 15 квітня 2016 року.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Суддя Фартушок Т. Б.