Ухвала суду № 56481670, 16.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року справа №805/3847/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі № 805/3847/15-а за позовом ОСОБА_3 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17 вересня 2009 року № 0001392330 у розмірі 28 443,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі - відповідач, Жовтнева МДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001392330 від 17 вересня 2009 року (справа № 2а-8217/10/0570).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у задоволенні вищенаведеного позову по справі № 2а-8217/10/0570 було відмовлено, не погодившись із чим позивач подав касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції (арк. справи 84-86, 88-89).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29 квітня 2014 року (справа № К-33866/10) касаційну скаргу позивача задоволено частково, вищенаведену постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому судом зауважено на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено: жодного юридичного факту про порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР, за яким до останнього за відсутність дати початку використання «Книги обліку доходів та витрат», застосована відповідальність, передбачена пунктом 3 статті 17 цього Закону у вигляді фін. санкцій у розмірі 340,00 грн.; також з приводу порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн. за невидачу особі, яка отримує товар, документу встановленої форми, суди не звернули увагу, що така невидача працівником позивача (продавець) у наданих поясненнях до акту перевірки спростована тим, що покупець такого документа не вимагав; щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 5 552,75 грн. суд зазначив, що фізична особа, яка проводить розрахункові операції без застосування РРО, має право вільно користуватися денною виручкою, за умови своєчасного відображення даної виручки (оприбуткування) у Книзі обліку доходів і витрат, при цьому, відповідальність до такого суб'єкта господарювання за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведенні розрахунків сумі коштів, яка зазначена в Книзі обліку доходів та витрат не передбачена (арк. справи 39-41).

Суд зазначає, що внаслідок захоплення 16 вересня 2014 року незаконним озброєним формуванням будівель Донецького окружного адміністративного суду, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд. 17, вказана вище адміністративна справа № 2а-8217/10/0570 була втрачена, з урахуванням чого ОСОБА_3 01 вересня 2015 року знов звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати рішення Жовтневої ОДПІ (правонаступником якої є Жовтнева ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, далі-відповідач) № 0001392330 від 17 вересня 2009 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 443,75 грн. за порушення пунктів 1, 2, 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (арк. справи 3-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у задоволенні вищенаведеного адміністративного позову було відмовлено (арк. справи 116-120).

Не погодившись із даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції неправомірно прийняте оскаржуване рішення, оскільки судом не досліджені та не прийняті до уваги факти, які свідчать про перевищення повноважень посадовими особами податкового органу, що виразились в процедурних порушеннях, допущених відповідачем під час проведення та оформлення перевірки, з яких зазначив:

- по-перше: представники відповідача проводили перевірку після закінчення робочого часу за відсутністю позивача, не пред'явили направлення на перевірку та копію наказу на призначення перевірки до її початку, що в свою чергу обумовлює встановлене за позивачем порушення про не проведення розрахункової операції через розрахункову книжку, оскільки після 19:00 год. магазин не працював, тому податкова не могла фактично встановити вищенаведене порушення (п. 5 стаття 3 Закону № 265/95-ВР, відповідальність п. 3 статті 17 цього Закону);

- по-друге: щодо встановленого відповідачем порушення п.2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, яке полягало у невидачі клієнту чеку установленої форми та змісту, апелянт вказав, що не погоджується з таким твердженням, оскільки цією ж статтею Закону, але пунктом 15 передбачений обов'язок суб'єктів господарювання надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, або інший документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, тобто зазначений обов'язок виникає за вимогою покупця, при цьому, просив суд врахувати, що в матеріалах справи є пояснення ОСОБА_4, яка стверджує, що покупець у неї чек не вимагав;

- по-третє: щодо порушення у виді невідповідності готівкових коштів (у сумі 5 552,75 грн.) на місці проведення розрахунку (порушення п.13 статті 3 Закону № 265/95-ВР) апелянт вказав, що зазначене спростовується фактом перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, який у своїй діяльності оперує власними коштами, тому 10 вересня 2009 року особисті кошти у сумі 5 552,75 грн. призначалися для інших господарських потреб, а саме: для здійснення передоплати та розрахунків з постачальниками та підлягали передачі від апелянта ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в свою чергу були повідомлені апелянтом за договором в усній формі про необхідність отримати згадані кошти у магазині, що підтверджується відповідними накладними, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 До того ж апелянт вказав, що денна виручка магазину перебувала на місці розрахунку в грошовому ящику, а вищезазначена сума у розмірі 5 552,75 грн. перебувала окремо і була перев'язана та адресована наведеним особам. Отже позивач має право вільно розпоряджатись своїми коштами.

З урахуванням викладеного просив суд апеляційної інстанції прийняти до уваги вищенаведені докази обґрунтування апеляційної скарги та задовольнити її, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 125-127).

Сторони до судового засідання з розгляду наведеної справи не прибули, але були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи та доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, а також вбачається з матеріалів адміністративної справи та не є спірними між сторонами, 10 вересня 2009 року фахівцями Державної податкової інспекції було проведено перевірку господарської одиниці-крамниці позивача за адресою: м. Маріуполь, вул. Грибоєдова, 30 щодо дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої відповідачем складений акт перевірки від 10 вересня 2009 року (далі - акт перевірки) (арк. справи 19-20), із порушенням позивачем вимог пунктів 1, 2, 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме:

- п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР проведення розрахункової операції при реалізації двох пляшок пива «Черніговське» по 2 літри, за ціною 13,50 грн. кожна, на загальну суму 27,00 грн. - без використання розрахункової квитанції;

- п. 2 ст. 3 зазначеного Закону - невидача особі, яка отримує товар документу встановленої форми;

- п. 5 ст. 3 зазначеного Закону - проведення розрахунків без використання розрахункової книжки та порушення встановленого порядку її ведення, а саме: у розрахунковій книжці № 0584000642/99 відсутня дата початку її використання;

- п. 13 ст. 3 зазначеного Закону - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими квитанціями. Невідповідність складає 5 552,75 грн.

З урахуванням викладеного, на підставі зазначеного акту, пунктів 1, 3 статті 17 та статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем 17 вересня 2009 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0 001392330, відповідно до якого до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 28 443,75 гривень (арк. справи 24), з яких:

- 340,00 грн. - за проведення розрахунків без використання розрахункової книжки (п.3 ст.17).

- 340,00 грн. - за порушення встановленого порядку ведення розрахункової книжки (п.3 ст. 17);

- 27 763,75 грн. (5 552,75 грн. х 5) - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими квитанціями.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вищенаведеного рішення до ДПС у м. Маріуполі, останнє залишено без змін, а скарга позивача від - без задоволення, про що зазначено у рішенні про результати розгляду первинної скарги від 26 листопада 2009 року № 23119/10/25-013-4 (арк. справи 7-8, 9-11).

Таким чином, з урахуванням неодноразового розгляду даної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, спірним питанням є правомірність винесення податковою інспекцією рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 17 вересня 2009 року № 0001392330 у розмірі 28 443,75 грн. (спірні правовідносини виникли у період 10 вересня 2009), тобто до даних правовідносин застосовується редакція, що була чинною станом на цей момент. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує зауваження Вищого адміністративного суду, викладені в ухвалі від 29 квітня 2014 року, які були підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року N 877-V (далі - Закон № 877-5).

Статтею 2 зазначеного Закону було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 15 Закону № 265/95 передбачено, що органам державної податкової служби надано право здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

З аналізу зазначених норм видно, що органи державної податкової служби, у тому числі державні податкові інспекції в районах у містах, є уповноваженими державними органами для здійснення функцій контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, відповідно до пунктів 1, 5, 13 статті 3 наведено Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону № 265/95 реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та розрахункові книжки (далі - РК) не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Щодо порушення пунктів 1, 2 статті 3 зазначеного Закону № 265/95-ВР - проведення розрахункової операції без використання квитанції та невидача особі, яка отримує товар документу встановленої форми.

Відповідно до пункту 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції (далі - РРО) в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому рядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 6 вищенаведеного Закону передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності не застосовувати РРО при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, фізичні особи - підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право не застосовувати РРО, за умови ведення книг обліку доходів і витрат та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 265/95-ВР перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 вищенаведеного Закону був затверджений Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, пунктом 1 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) значиться роздрібна торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється: суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань обкладення прибутковим податком з громадян; суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).

Таким чином, як зазначалось раніше фізичні особи - підприємці, які сплачують єдиний податок, під час продажу продовольчих товарів та пива у пляшках та/або бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, мають право проводити розрахункові операції без застосування РРО, але з використанням розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО).

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону, у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, продавцем позивача, а саме ОСОБА_4 10 вересня 2009 року здійснено розрахункові операції на загальну суму 27,00 грн., шляхом продажу двох пляшок пива «Черніговське» по 2 літри, за ціною 13,50 грн. кожна, на загальну суму 27,00 грн. без використання розрахункової книжки, у зв'язку з чим до позивача контролюючим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.

Разом з тим, згідно пункту 15 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Таким чином, приватний підприємець - платник єдиного податку при проведенні розрахункових операцій за реалізовані товари у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язаний лише за вимогою покупця товарів надати такому покупцю товарів чек, квитанцію, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання прав власності на них від продавця до покупця, при цьому, як вбачається із пояснень продавця, покупець такого документа не вимагав.

Проте суб'єкт господарювання повинен відображати хід операції у Книзі обліку доходів і витрат, але у даному випадку продавцем ОСОБА_4 у книзі відображено не було, тому це призвело до порушення пункту 1 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункової операції при реалізації двох пляшок пива «Черніговське» по 2 літри, за ціною 13,50 грн. кожна, на загальну суму 27,00 грн. - без використання розрахункової квитанції, що у відповідності до пункту 15 статті 3 Закону № 265/95-ВР тягне за собою відповідальність.

При цьому, як вірно зазначав ВАСУ направляючи дану справу на новий розгляд в своїй ухвалі від 29 квітня 2014 року (справа № К-33866/10) з урахуванням положень частини 4 статті 24 Кодексу Законів про працю України порушення порядку здійснення розрахункових операцій є підставою для притягнення до відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

Таким чином суд вважає, що з урахуванням халатності продавця ОСОБА_4, яка виразилась в не відображенні нею у «Книзі обліку доходів та витрат» суми проданого (реалізованого) товару та не видачі покупцю відповідного розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції (який також повинен бути приєднаний до книги доходів та витрат), вище перелічене призвело до не дотримання нею вищенаведених правил по веденню та фіксації розрахункової операції, з урахуванням чого суд вважає, що відповідачем правомірно застосовані до відповідача штрафні санкції у розмірі 340,00 грн., які увійшли до складу оскаржуваного рішення.

Щодо порушення пункту 5 статті 3 зазначеного Закону - проведення розрахунків без використання розрахункової книжки та порушення встановленого порядку її ведення, а саме: у розрахунковій книжці № 0584000642/99 відсутня дата початку її використання суд зазначає наступне.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд в ухвалі від 29 квітня 2014 року (справа № К-33866/10) вказав, що судами не вказано жодного юридичного факту про порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР, за яким до останнього за відсутність дати початку використання «Книги обліку доходів та витрат», застосована відповідальність, передбачена пунктом 3 статті 17 цього Закону у вигляді фін. санкцій у розмірі 340,00 грн.

Як встановлено судом позивач у своїй діяльності використовував РК № 0584000642/99, у якій під час перевірки було встановлено відсутність дати початку її використання (дана обставина позивачем визнається), внаслідок чого було зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР та застосовано відповідальність, передбачена вищенаведеним пунктом 3 статті 17 цього Закону.

Суд зазначає, що на виконання вищенаведеного Закону № 265/95-ВР Наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 було затверджено «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок» (далі - Порядок), вимоги якого поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами господарювання при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з пунктом 9.1 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок № 614 від 01 грудня 2000 року, що був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин, перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач у судовому засіданні та у позовній заяві не заперечував того факту, що станом на момент проведення перевірки вищевказана розрахункова книжка вже використовувалась але дата початку ведення вказаної розрахункової книжки не була проставлена. Ця дата була проставлена перевіряючим під час проведення перевірки.

Враховуючи викладене, спірне рішення, в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. за порушення порядку ведення розрахункової книжки є правомірним, а позовні вимоги про скасування спірного рішення в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Щодо порушення пункту 13 статті 3 зазначеного Закону - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими квитанціями. Невідповідність складає 5 552,75 грн.

Пунктом 13 статті 3 Закону про РРО передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків була виявлена під час проведення перевірки в загальному розмірі 6 602,75 грн., при сумі коштів, вказаній в Книзі обліку доходів та витрат № 520/171 у розмірі 1 100 грн. (при загальній сумі за розрахунковими квитанціями за 10 вересня 2009 року у розмірі 1 050,00 грн.), у зв'язку з чим невідповідність складає 5 552,75 грн., тобто було виявлено неоприбутковані готівкові кошти у касі підприємства позивача на суму 5 552,75 грн.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що сума готівкових коштів, на які встановлено невідповідність, знаходилась у касі підприємства позивача, але позивач зазначає, що дані кошти у розмірі 5 552,75 грн. призначались для інших господарських потреб, а саме: для здійснення передоплати та розрахунків з постачальниками та підлягали передачі від апелянта через ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в свою чергу були повідомлені апелянтом за договором в усній формі про необхідність отримати згадані кошти у магазині, що підтверджується відповідними накладними, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 До того ж апелянт вказав, що денна виручка магазину перебувала на місці розрахунку в грошовому ящику, а вищезазначена сума у розмірі 5 552,75 грн. перебувала окремо і була перев'язана та адресована наведеним особам.

На підтвердження зазначеного ОСОБА_3 надав копії наступних документів:

- письмові пояснення ОСОБА_6 (арк. справи 16), згідно яких останній підтверджує, що 10 жовтня 2009 року наприкінці робочого дня повинен був забрати у позивача грошові кошти у розмірі 4 032,75 грн. в якості передоплати за вантажні перевезення, але не встиг забрати; та договір на експедиційні послуги від 01 вересня 2009 року № 12 (арк. справи 13-14), укладений між позивачем (в якості замовника) та ОСОБА_6 (в якості перевізника), згідно якого платежі за виконання перевезень проводяться по 100 % передоплаті (арк. справи ).

При цьому, згідно вказаного договору позивач повинен надавати перевізнику відповідні заявки на перевезення, яких позивачем до матеріалів справи не надано.

- письмові пояснення ОСОБА_5, згідно яких останній 10 вересня 2009 року у 19.30 прибув до магазину позивача та у 19:30 отримав грошові кошти у розмірі 1 520,00 грн. за накладною № 25 від 03 жовтня 2009 року, разом із копією накладної № 25 від 03 вересня 2009 року, згідно якої ОСОБА_5 відпустив позивачу товар на загальну суму 1 520,00 грн. (арк. справи 12).

До того ж суд зазначає, що підпис ОСОБА_3 про одержання зазначеного товару на накладній № 25 від 03 вересня 2009 року - відсутній, в той час як ОСОБА_5 у письмових поясненнях зазначив про одержання ним 10 вересня 2009 року коштів у розмірі 1 520,00 грн. о 19:30 годині, при цьому, як вбачається із акту перевірки, перевірка закінчена об 19 год. 50 хв., а із заперечень відповідача, даних до суду першої інстанції вбачається, що до кінця перевірки кошти знаходились у касі магазину.

При цьому, як вказувалось судом вище, акт перевірки все ж таки був підписаний позивачем (апелянтом) та продавцем (ОСОБА_4) без заперечень та будь-яких зауважень, що зазначені вище.

Колегія судді зазначає, що направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд в ухвалі від 29 квітня 2014 року (справа № К-33866/10) щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 5 552,75 грн. зазначив, що фізична особа, яка проводить розрахункові операції без застосування РРО, має право вільно користуватися денною виручкою, за умови своєчасного відображення даної виручки (оприбуткування) у Книзі обліку доходів і витрат, при цьому, відповідальність до такого суб'єкта господарювання за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведенні розрахунків сумі коштів, яка зазначена в Книзі обліку доходів та витрат не передбачена.

Так, згідно зі статтею 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Статтею 22 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

15 грудня 2004 року постановою Правління Національного банку України N 637 відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України» розроблено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 1.2 вищенаведеного Порядку визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

15 червня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 затверджений Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 833, окрім іншого, встановлено, що касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.

При цьому, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

З аналізу зазначених норм вбачається, що місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, тоді як незабезпечення суб'єктом господарювання відповідності грошових коштів у місці проведення розрахунків (що включає касу, грошовий ящик, сейф, полицю тощо) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, тягне застосування до такого суб'єкта заходів відповідальності незалежно від джерела походження цих коштів та їх належності будь-якій особі.

Отже, як вбачається із матеріалів адміністративної справи, згадана сума не була денною виручкою суб'єкта господарювання та, як зазначено колегією суддів вище за текстом - не відображалась ним, ОСОБА_4, або кимось із інших працівників у Книзі обліку доходів і витрат, не підтверджена відповідними квитанціями як «денна виручка», а призначалась для інших господарських потреб, про що самостійно вказано як апелянтом, так і ОСОБА_4

Таким чином суд вважає, що рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 27 763,75 грн. (5 552,75 грн. х 5) є правомірним, а докази, надані позивачем не спростовують обгрунтованість відповідної суми у розмірі 5 552,75 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, апелянт не надав суду належні та допустимі докази, які обумовлюють неправомірне винесення контролюючим органом рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі № 805/3847/15-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі № 805/3847/15-а, - залишити без змін.

Постанова складена в письмовому провадженні 16 березня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв