Рішення № 56479972, 10.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/4074/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Лєвша С. Л.Номер провадження 22-ц/788/495/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта»», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки за № 001-18082-230408, відповідно до умов якого остання отримала кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн., з лімітом кредитної лінії на рахунку в сумі 2500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитною лінією за ставками, які зазначені в тарифах.

Оскільки відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, тому у неї виникла заборгованість щодо повернення грошових коштів у передбачені строки, яка станом на 15 липня 2015 року становила 3535 грн., тобто саме по тілу кредиту, у зв'язку з чим позивач просив стягнути вказану заборгованість з відповідачки на свою користь.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Вказане рішення суду позивач ПАТ «Дельта Банк» оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд не віднісся критично до твердження відповідачки про повне погашення нею кредиту, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи, яким суд безпідставно не дав належної оцінки. Зокрема, з розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором вбачається, що відповідно до погоджених умов кредитного договору щодо черговості зарахування сплачених щомісячних платежів за період з травня 2008 року по грудень 2009 року кошти спрямовувались банком на погашення частки тіла кредиту, обов'язкової до сплати щомісяця в сумі 87,50 грн., та на погашення комісії в сумі 87,50 грн., розрахованої як 3,5% від суми кредитного ліміту, встановленого в розмірі 2500 грн. Однак, в грудні 2009 року відповідачка вперше допустила заборгованість зі сплати комісії, внаслідок чого їй була нарахована пеня. При цьому, після того, як відповідачка припинила сплачувати щомісячні платежі після 20 травня 2010 року, в неї виникла прострочена заборгованість по комісії, яка кожного місяця збільшувалась на суму нарахованого, але не сплаченого щомісячного платежу і станом на грудень 2012 року складала 2712,50 грн. Також залишалось несплаченим тіло кредиту в сумі 822,50 грн. У грудні 2012 року відповідно до умов договору про договірне списання банк списав заборгованість відповідачки по нарахованій комісії в сумі 2712 грн. 50 коп. При цьому, як зазначено в апеляційній скарзі, тіло кредиту збільшилось з 822,50 грн. до 3535 грн. (822,50 грн. + 2712,50 грн.), але комісія більше не нараховувалась. Таким чином, на думку банку, вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ «Дельта Банк» Марченка О.О. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2008 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта»», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», і ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки за № 001-18082-230408, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн., з лімітом кредитної лінії на рахунку в сумі 2500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитною лінією за ставками, які зазначені в тарифах (а.с.3).

Із наданого позивачем розрахунку ціни позову за кредитним договором №001-18082-230408 станом на 15 липня 2015 вбачається, що 25 квітня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 2500 грн. і за період з 14 травня 2008 року до 12 листопада 2009 року платив щомісячні платежі, а всього на загальну суму 3340 грн. Крім того, 25 січня 2010 року він сплатив 180 грн., 03 березня 2010 року - 175 грн., а 20 травня 2010 року - 200 грн. Всього ж відповідачем за вказаним кредитним договором було сплачено 3895 грн. (а.с.6).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка повністю сплатила обов'язкові платежі і станом на день ухвалення оскаржуваного рішення у неї заборгованості за цим кредитним договором не було.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями ч.1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Підстави припинення зобов'язання передбачені приписами ст.ст.599, 601, 604, 609 ЦК України. Зокрема, згідно зі ст.559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.4, 2.3 договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 23 квітня 2008 року передбачено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод.

Держатель сплачує банку проценти за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками, які зазначені в тарифах.

Як встановлено в п.п.1.1.1, 1.3 Тарифів на обслуговування платіжних карток Visa Classic тарифного пакету «Швидкі гроші», затверджених рішенням тарифного комітету ТОВ «Комерційний банк «Дельта», оформленого протоколом від 03 серпня 2007 року за № 16, частка обов'язкового погашення тіла кредиту становить 3,5% від суми кредитного ліміту за наявності використаних коштів станом на день розрахунку, але не більше ніж сума використаних коштів; держатель зобов'язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, який складається із частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит (тариф 1.1.1.), плати за обслуговування (тариф 1.2 та 1.3), овердрафту, процентів за овердрафт (тариф 1.1.3.), плати за прострочення заборгованості (тариф 3.1.) та суми заборгованостей минулих періодів. Процентна ставка за користування кредитною лінією становить 0,00001% річних; а плата за обслуговування кредитного ліміту становить 3,50% в місяць, у разі наявності заборгованості за рахунком, яка нараховується щомісячно, в останній робочий день поточного місяця. Плата нараховується від суми кредитного ліміту та у разі наявності використаного кредиту, станом на день нарахування та повинна сплачуватись у день поповнення карткового рахунку, що включається до обов'язкового мінімального платежу.

Положеннями п.п.3.6, 3.8 укладеного сторонами кредитного договору передбачено, що держатель карти зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у Тарифах. Обов'язковими складовими обов'язкового мінімального платежу є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. Залежно від умов Тарифів до складу обов'язкового мінімального платежу можуть включатись інші платежі.

При надходженні на рахунок коштів та наявності непогашеної кредитної заборгованості по рахунку, вони направляються на погашення заборгованості держателя в наступній черговості: 1) по погашенню овердрафту; 2) по погашенню плати за прострочену заборгованість (пеню), 3) по сплаті прострочених процентів, які нараховані за користування кредитною лінією та/або овердрафтом, 4) по погашенню простроченої заборгованості за кредитною лінією, 5) по сплаті поточних процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або овердрафтом, 6) по погашенню поточної заборгованості за кредитною лінією, 7) по сплаті платежів за розрахунково-касове обслуговування, яке здійснюється банком за рахунком відповідно до умов, що передбачені правилами, тарифами та цим договором, 8) решта коштів зараховується на рахунок. При цьому, в першу чергу погашається прострочена заборгованість за цим договором, а потім поточна.

У п.5.2 укладеного між сторонами кредитного договору йдеться про те, що цей договір набуває чинності з дати його укладання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Крім того, п.п.3.4.1 п.3.4 кредитного договору сторони погодили, що держатель доручає банку здійснювати з рахунку договірне списання грошових коштів, які складають суми заборгованості (суми кредитів, нарахованих процентів, комісій, плат, штрафних санкцій тощо), які виникають за цим договором та/або кредитними умовами, укладеними між сторонами.

Обставини щодо зняття відповідачкою 25 квітня 2008 року кредитних коштів в сумі 2500 грн. та лише часткового погашення заборгованості за кредитним договором шляхом внесення щомісячних платежів протягом періоду часу з 14 травня 2008 року по 12 листопада 2009 року на суму 3340 грн., а також 25 січня 2010 року в сумі 180 грн., 03 березня 2010 року - 175 грн., 20 травня 2010 року - 200 грн., а всього на загальну суму 3895 грн. підтверджені належними і допустимими доказами (а.с.6, 23-29).

Однак, дійшовши висновку про відсутність у відповідачки заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором, суд першої інстанції не дослідив належним чином умови кредитного договору щодо порядку зарахування коштів, які надходили від відповідачки на погашення кредитної заборгованості, що відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Зокрема, сплачувані нею кошти протягом травня 2008 року - листопада 2009 року зараховувались наступним чином: в сумі 87,50 грн. - на погашення нарахованої відповідно до п.1.3 Тарифів на обслуговування платіжних карток Visa Classic тарифного пакету «Швидкі гроші» комісії (колонка № 12 розрахунку), а решта - на погашення тілу кредиту (колонка № 6 розрахунку).

Таким чином, загальна сума грошових коштів, спрямованих на погашення тіла кредиту, становить 1677 грн. 50 коп. Отже, непогашеною заборгованістю за тілом кредиту залишилась сума 822 грн. 50 коп. (2500 грн. тіло кредиту - 1677,50 грн. сплачених коштів).

Отже, не сплативши у грудні 2009 року черговий обов'язковий платіж, відповідачка, тим самим, допустила заборгованість, внаслідок чого їй була нарахована прострочена комісія та пеня в сумі 50 грн. (колонки №№ 13, 14 розрахунку). В той же час, сплативши 25 січня 2010 року грошові кошти в сумі 180 грн. (колонка № 17 розрахунку), вони були спрямовані банком на погашення заборгованості наступним чином: на погашення комісії за 2 місяці - 175 грн. та пені - 5 грн.

У лютому 2010 року відповідачка знову пропустила сплату обов'язкового мінімального платежу, внаслідок чого їй була нарахована прострочена комісія та пеня в сумі 95 грн. (45 грн. + 50 грн.). Тому, сплачені нею 03 березня 2010 року грошові кошти в сумі 175 грн. були спрямовані на погашення простроченої за 2 місяці комісії в сумі 175 грн.

Аналогічна ситуація щодо порушення відповідачкою умов договору по сплаті кредиту повторилась і у квітні 2010 року, тому сплачені нею 20 травня 2010 року грошові кошти в сумі 200 грн. були спрямовані на погашення боргу зі сплати комісії в сумі 175 грн. та пені в сумі 25 грн.

Після 20 травня 2010 року відповідачка жодних оплат по погашенню кредитної заборгованості не здійснювала, хоча їй продовжувала нараховуватись комісія та пеня. Станом на грудень 2012 року розмір нарахованої, але не сплаченої відповідачем комісії становив 2712,50 грн.

В той же час, як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи, у грудні 2012 року банк здійснив передбачене п.3.4 кредитного договору договірне списання нарахованої відповідачу комісії, тобто, використав своє право у такий спосіб розпорядитися коштами, збільшивши, при цьому, заборгованість за тілом кредиту до 3535 грн. (822,50 грн. + 2712,50 грн.).

Отже, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір якого відповідач не спростувала, а свого переконливого розрахунку заборгованості не надала, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по тілу кредиту в сумі 3535 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність відповідачкою обставин того, що вона в повній мірі погасила взятий нею кредит знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також його висновки не відповідають обставинам справи, тому вказане рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 3535 грн., тобто заборгованість по тілу кредиту в зазначеній сумі.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки позивач при подачі позовної заяви в серпні 2015 року був звільнений від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, необхідно з відповідачки в дохід держави стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 243 грн. 60 коп.

З огляду на те, що станом на момент подання апеляційної скарги на рішення суду від 27 листопада 2015 року позивача не було звільнено від сплати судового збору у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, на підставі якого він сплатив судовий збір в сумі 267,96 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п.3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2015 року в даній справі скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3535 грн., яка складається з тіла кредиту в зазначеній сумі.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 243 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 267 грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -