Рішення № 56478777, 04.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/108/16

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на повторне заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2014 року, -

встановила:

ПАТ «Дельта Банк», звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 07 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, на підставі якого останній надано кредит в сумі 40 000,00 доларів США з розрахунку 13,4% річних на строк по 07 грудня 2017 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, у зв»язку з чим ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору, укладеного 07 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує протягом тривалого часу умови кредитного договору, у результаті чого виникла заборгованість в розмірі 408 247, 67 грн.

Справу розглянуто у відсутність сторін.

Повторним заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2014 року позов задоволено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вважаючи заочне рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, надала до суду апеляційну скаргу про його скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити їх частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11265117000.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язаний надати позичальнику, а позичальник зобов'язаний прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 40 000, 00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквівалентну 202 000, 00 гривень за курсом Національного банку України на день укладання цього договору.

Згідно п.п. 1.1.1. та п.п. 1.1.2. зазначеного договору надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступній термін 120 місяців. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 07 грудня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2, 10.14 договору.

Відповідно до п. 1.2.1. та п.п. 1.2.2. кредитного договору за користування кредитними коштами у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13,4% річних. Сторони домовилися, що умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених п. 10.2 Договору.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору у забезпечення зобов'язання позичальника за даним договором банком приймається застава квартири АДРЕСА_1.

Згідно п. 5.5. кредитного договору у випадках не сплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього Договору.

Відповідно до п. 5.7. кредитного договору у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу, банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п. 2.1. договору та інше майно позичальника.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариство «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №3749, відповідно до умов якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.

Задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції посилався на той факт, що відповідач, ОСОБА_2 протягом тривалого часу своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, хоча ПАТ «Дельта Банк» повідомило її про наявність заборгованості, яка станом на 04.10.2012 року складала - 50 401, 66 доларів США та про необхідність її погашення.

Колегія суддів не погоджується з таким судженням суду першої інстанції та вважає його помилковим.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України забов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного Кодексу України,інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив про задоволення позовних вимог на підставі ст.1050 ЦК України.

Відповідно до п. 4.9, 5.8 кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_2, обов'язок позичальника достроково повернути банку у повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит виникає в разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 12 договору.

Пунктами 12.1, 12.2 договору кредиту передбачено, що листування між сторонами за договором кредиту здійснюється шляхом направлення листа /цінний з описом та повідомленням про вручення/ або доставляється кур»єром на адресу позичальника.

Отже, сторони договору встановили порядок, за умови дотримання якого у позичальника виникає обов'язок дострокового повернення боргу.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем такої вимоги, що в свою чергу свідчить про те, що встановлена договором умова дострокового повернення кредиту не настала, тобто у позичальника не виникло зобов»язання дострокового виконання кредитного договору, а у банку не виникло право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів

У зв»язку з чим позов банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в досудовій вимозі не ставиться питання про стягнення всієї заборгованості, а тільки про стягнення поточної заборгованості у розмірі 12 411, 45 доларів США, і тільки, у разі незадоволення цієї претензії, банк буде звертатися про захист своїх прав шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у достатньому обсязі не перевірив вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, наданим доказам не дав належної правової оцінки в сукупності та їх взаємному зв»язку, належним чином не перевірив протиріччя та суперечності наданих сторонами доказів у справі, та ухвалив помилкове рішення, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" про дострокове стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 827 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2014 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков