Рішення № 56476662, 10.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/1929/15-ц Провадження № 22-ц/772/270/2016Головуючий в суді першої інстанції Саламаха О. В.Категорія 27 Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Нікушин В.П.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» - Тімоніна Олександра Олексійовича на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 16.10.2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір №49.29/03826/06-ТК010300025, про надання споживчого кредиту на суму 4730,67 гривень, зі сплатою 24 процентів за користування кредитними коштами. Взятих на себе зобов'язань за Договором не виконує, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед Банком, у розмірі 5514,53 гривень, з яких: тіло кредиту - 4730,67 гривень, проценти - 783,86 гривень. Враховуючи наведене позивач просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції уповноважена особа ФГВФО ПАТ «Кредитпромбанк» - Тімоніна О.О. оскаржує його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, а тому просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам Закону не відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що згідно виписки по рахунку за період з 16.10.2006 по 14.01.2011 відповідачу нараховано заборгованість - 5514,53 гривень (а.с. 6).

Згідно копії повідомлення-вимоги №1515/27-6997-01 від 19.06.2015, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення заборгованості (а.с. 4).

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; за ч.2 цієї статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи Договору №49.29/03826/06-ТК010300025, не взявши до уваги інші докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п.5.1, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України (далі - Положення) інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Як вбачається з п.5.1-5.6 Положення, всі операції за кредитом, що здійснювались на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджується виписками з рахунків, що обслуговують кредит Відповідача.

З наведеного вбачається, що надані виписки з рахунків є належними доказами у справі, що підтверджують існування заборгованості ОСОБА_2 перед Банком.

Так відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_2 за період з 16.10.2006 року по 09.12.2015 рік (а.с. 55) ОСОБА_2 зняв з належного йому рахунку 4730,67 гривень.

З виписки по рахунку НОМЕР_2 за період з 16.10.2006 року по 09.12.2015 рік (а.с.57) вбачається, що у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у зв'язку з простроченням заборгованості по процентах за кредитом, в сумі 783,86 гривень.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти факту укладення з ВАТ «Кредитпромбанк» кредитного договору №49.29/03826/06-ТК010300025 від 16.10.2006 року та отримання в Банку споживчого кредиту на суму 4730,67 гривень.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами провести у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» - Тімоніна Олександра Олексійовича задовольнити.

Заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого по АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», що знаходиться на бульварі Дружби народів, будинок 38 в м. Києві, код єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 21666051, заборгованість за кредитним договором №49.29/03826/06-ТК010300025 від 16.10.2006 року в сумі 5514,53 (п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень 53 копійки, з яких: 4730,67 гривень заборгованість за основною сумою кредиту; 783,86 гривень заборгованість по відсотках за несвоєчасне повернення кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» судовий збір в сумі 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Нікушин В.П.