Постанова № 56474962, 11.03.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1602/16-а

Провадження 2-а/635/26/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 року суддя Харківського районного суду Харківської області Караченцев І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про визнання рішення незаконним, поновлення порушеного права шляхом зобов'язання вчинити дії, передбачені Конституцією та законами України, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року заявник звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Зазначила, що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області (далі УПФУ), і, починаючи з 2011 року, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Після призначення пенсії за віком продовжувала працювати на посаді судді апеляційного суду Харківської області, з якої була звільнена у відставку 17 листопада 2015 року.

19 листопада 2015 року звернулася до УПФУ в Харківському районі Харківської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Комісії УПФУ в Харківському районі Харківської області від 27 листопада 2015 року (б/н) їй відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на скасування норм статті 141 закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Оскаржуване рішення вважає незаконним, таким, що не відповідає вимогам Конституції України, закону України «Про судоустрій і статус суддів», Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року та порушує набуте нею право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки з грудня 1992 року вихід у відставку за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років з наступним призначенням і виплатою щомісячного довічного грошового утримання, ближчого до рівня заробітної плати судді, були суттєвою умовою роботи на цій посаді, яка не могла бути змінена без її згоди і саме такі умови нею було прийнято як гарантію від держави, і, за цих умов вона продовжувала працювати на посаді судді до дня надання відставки.

На підставі викладеного, просила визнати рішення УПФ України в Харківському районі Харківської області від 27 листопада 2015 року (б/н) про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці через скасування норм статті 141 закону України «Про судоустрій і статус суддів», прийняте за її заявою від 19 листопада 2015 року незаконним, а її право - порушеним та зобов'язати УПФУ в Харківському районі Харківської області призначити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення - з 19 листопада 2015 року, у розмірі 86 відсотків від заробітної плати 27284,40 грн., (згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року за № 04-73/1334).

Нарахувати та сплатити їй одноразово щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 19 листопада 2015 року по день ухвалення рішення судом за виключенням отриманої за цей період пенсії за віком.

Відповідно до статті 183-2 КАС України просила суд розглянути справу у порядку скороченого провадження.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області проти позову заперечувало, надавши письмові пояснення у яких посилалось на правомірність свого рішення щодо дії пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 року, відповідно до якого з 1 червня 2015 року скасовано норму статті 141 закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, суд відповідно до статті 122 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області та їй призначена та виплачується пенсія за віком з 2011 року, відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно наданих відділом кадрів апеляційного суду Харківської області матеріалів позивач з 15 жовтня 1992 року працювала на посаді судді Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Постановою Верховної Ради України від 15 жовтня 1998 року за № 184-ХIV її обрано на посаду судді Харківського обласного суду (з 01 вересня 2001 року апеляційний суд Харківської області) безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII "Про звільнення суддів" позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

На виконання постанови Верховної Ради України наказом Голови апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року № 04-03/92-ОС позивача відраховано зі штату апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

Таким чином, вказаними рішеннями позивачу надано статус судді у відставці при наявності стажу на посаді судді 23 роки 1 місяць 1 день.

19 листопада 2015 року позивач звернулася до УПФУ в Харківському районі Харківської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала відповідне подання апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року з необхідними для цього документами.

Рішенням Комісії УПФУ в Харківському районі Харківської області від 27 листопада 2015 року (б/н) позивачу відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на скасування норм статті 141 закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідач, відмовляючи у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилався на дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 року, відповідно до якого з 01 червня 2015 року скасовано норму статті 141 закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

В той же час, суд доходить висновку, що зазначена норма закону № 213-VIII від 02 березня 2015 року на правовідносини про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не поширюється.

Так, правовий статус судді, у тому числі судді у відставці, врегульовано спеціальними законами.

Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII було введено норму, що надавала судді, за наявності певного стажу, право на відставку, якому кореспондував обов'язок держави призначити і виплачувати судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання.

Таке положення зберігалося і у діючому законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (з наступними змінами), яке забезпечувало незалежність суддів, проголошену статтею 126 Конституції України, в тому числі і належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Право на щомісячне довічне грошове утримання судді є, безперечно, правом матеріальним, а тому, ці відносини у часі регулюються законом, який діяв на час їх виникнення.

Відповідно до статті 43 закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (в редакції закону від 24 лютого 1994 року № 4015-XII), яка діяла на час набуття позивачем права на відставку (а отже і на щомісячне довічне грошове утримання у разі виходу у відставку) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків.

Така норма зберігалась і у статті 138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

Право на щомісячне довічне грошове утримання у зазначеному вище розмірі позивач набула з 15 жовтня 2012 року, коли відпрацювала на посаді судді 20 років.

Подання 09 грудня 2014 року заяви про відставку було лише реалізацією вже набутого заявником права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі статті 43 закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (в редакції закону від 24 лютого 1994 року № 4015- XII) та статті 138 закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

Стаж роботи позивача на посаді судді складає 23 роки 1 місяць 1 день.

Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року заробітна плата позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 27 284,40 грн.

Отже заявник має право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86 відсотків від вказаної суми.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( частиною 3 статті 22 Конституції України).

За змістом статті 58 Конституції України закон, який звужує зміст та обсяг існуючих прав, зворотної сили не має.

За таких обставин положення частиною 28 розділу II закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII щодо внесення змін в частину третю статті 138 закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI щодо виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; положення частини третьої статті 138 закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції закону від 27 березня 2014 року № 1166-VII; положення частини третьої статті 141 закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції закону № 213-VIII від 2 березня 2015 року щодо виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; п. 5 Прикінцевих положень закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" про скасування з 01 червня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання, яке призначалось на підставі закону України "Про судоустрій і статус суддів" на позивача не поширюються, як такі що суттєво звужують, а потім і зовсім позбавляють вже набутого заявником права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Зазначені норми суперечать не тільки Конституції України, а і Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, яка передбачає що суддя, який досяг встановленого Законом віку для виходу у відставку з посади судді і який здійснював обов'язки судді протягом певного строку, має право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді ( п. 6.4. статті 6).

На гарантії виплат у зв'язку з виходом судді у відставку, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці, звертають увагу і Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року № (2010).12.

На недопустимість звуження гарантій незалежності суддів, до яких відносяться належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, у тому числі і суддів у відставці, у своїх рішеннях, які мають преюдиціальне значення неодноразово наголошував і Конституційний Суд України (Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 08 червня 2007 року № 4-рп/2007, 14 грудня 2011 року № 18- рп/2011, 03 червня 2013 року № 3-рп/2013.)

Так, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року визнані неконституційними зміни, внесені до частини третьої статті 138 закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07 липня 2010 року щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до 80 відсотків від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Таким чином, з грудня 1992 року вихід у відставку за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років з наступним призначенням і виплатою щомісячного довічного грошового утримання, ближчого до рівня заробітної плати судді, були суттєвою умовою роботи позивача на цій посаді, яка не могла бути змінена без згоди судді, оскільки саме такі умови було прийнято і за цих умов позивач продовжувала працювати на посаді судді до дня надання відставки.

Приймаючи закони про зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання, а потім і про його скасування взагалі, законодавець не надав суддям права вибору і часу протягом якого він міг бути реалізованим - вийти у відставку на умовах, на яких вони працювали, або продовжити роботу на суттєво змінених законодавцем умовах.

Встановлено, що заяву про відставку до Вищої Ради Юстиції України позивачем подано 09 грудня 2014 року, тобто задовго до скасування з 01 червня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке призначалось на підставі закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до частини третьої статті 120 закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища Рада Юстиції України протягом одного місяця від дня надходження заяви про відставку судді повинна була внести до Верховної Ради України подання про звільнення його з посади у зв'язку з виходом у відставку.

Згідно частиною третьою статті 122 закону України "Про судоустрій і статус суддів" питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів та будь яких перевірок.

Саме з вказаних підстав на недопустимість тяганини при розгляді питання про звільнення судді з посади у відставку звернув увагу Верховний Суд України в своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-195 а 15.

По незалежним від позивача причинам постанова Верховної Ради України про звільнення її з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку була прийнята лише 12 листопада 2015 року, тому з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання вона звернулася до УПФУ в Харківському районі Харківської області лише 19 листопада 2015 року.

УПФУ в Харківському районі Харківської області застосувавши до спірних відносин п.5 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 про скасування з 01 червня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, безпідставно позбавило позивача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на отримання якого вона набула право з 15 жовтня 2012 року (перебуваючи на посаді судді 20 років), чим суттєво порушило її право та надані державою гарантії незалежності судді.

Отримувана позивачем пенсія за віком значно менша 86 відсотків заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді складає 23 роки 01 місяць 01 день, на підставі частини третьої статті 138 закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції від 07 липня 2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 86 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року № 04-753/1334 станом на 17 листопада 2015 року заробітна плата позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становила 27284,40 грн, з якої і повинно провести нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути призначене позивачу від дня подання нею відповідної заяви до УПФУ в Харківському районі Харківської області з 19 листопада 2015 року.

Оскільки з 19 листопада 2015 року позивачу відновлено виплату пенсії за віком, призначену на загальних підставах відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої була припинена з 01 квітня 2015 року на підставі закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку з 19 листопада 2015 року по день ухвалення судового рішення з урахуванням виплаченої їй за вказаний період пенсії за віком.

При призначенні заявнику щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 листопада 2015 року за наведених вище підстав не підлягають застосуванню і положення закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 10740,00 грн., оскільки дія закону не має зворотної сили у часі.

Таким чином, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задоволення позову про визнання рішення відповідача протиправним, права позивача порушеним та зобов'язання відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а також нарахування та виплати різниці між призначеним щомісячним довічним грошовим утриманням та отриманої позивачем пенсії за віком.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку статей 87, 94 КАС України в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 551,20 грн. судових витрат, понесених нею при сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-14, 71, 72, 99-100, 122, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області задовольнити.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області від 27 листопада 2015 року (б/н) про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, прийняте за її заявою від 19 листопада 2015 року, протиправним, а право ОСОБА_1 - порушеним.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області призначити та в подальшому виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення з 19 листопада 2015 року у розмірі 86 відсотків від заробітної плати - 27284,40 грн. (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 40 копійок), згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року № 04-73/1334.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразово щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 19 листопада 2015 року по день ухвалення рішення судом за виключенням отриманої нею за цей період пенсії за віком.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок) судових витрат, понесених нею при сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного Адміністративного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя

Харківського районного суду

Харківської області І.В.Караченцев