Вирок № 56473216, 15.03.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

ВИРОК у.н. 415/447/15-к

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 1-КП/415/122/16

"15" березня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді: Старікової М.М.,

за участю:

секретаря Зайченко І.А. прокурора Кожушка Д.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240002864 від 05.12.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого на ПАТ «Лінік» річним робітником, раніше не судимий ( в силу ст. 89 КК України), інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, на території Луганської області невстановленими особами було створене не передбачене законами України воєнізоване та збройне формування, члени та структурні підрозділи якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

У травні 2014 року, більш точний час та дату під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, в структурний підрозділ збройного формування не передбаченого законами України, діючого на території міста Лисичанська Луганської області, створеного невстановленими особами, на добровільній основі увійшов ОСОБА_2, який мав умисел приймати активну участь в діяльності даного збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формування спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних коштів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

Вступивши в зазначене збройне формування, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності формування, став приймати активну участь в збройному формуванні, а саме виконував вказівки осіб, які були рангом вище нього.

З травня 2014 року до липня 2014 року ОСОБА_2, діючи в складі збройного формування, керуючись прямим умислом, здійснював несення служби на території місця дислокації підрозділів не передбаченого законом України воєнізованого та збройного формування на території мосту через річку Сіверський Донець біля ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», розташованого за адресою: місто Лисичанськ, вул.. Мічуріна,1, маючи при собі мисливську рушницю «Зімсон» 16 калібру, з метою здійснення контрольно-пропускного режиму громадян, які пересувалися через вказаний міст, а також, використовуючи бінокль та засоби звязку здійснював спостереження за прилеглою територією.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України в судовому засіданні визнав повністю, суду пояснив, що приблизно в травні 2014 року в місті Лисичанську зявилися так звані «ополченці», які влаштували блокпост з метою пропуску та перевірки громадян на мосту, розташованому поблизу заводу «Пролетарій» в місті Лисичанську. Серед «ополченців» на даному блокпосту знаходились і його знайомі, які почали агітувати його вступити до їх лав, мотивуючи, що вони захищають нашу «землю». Оскільки на той час він не працював, погодившись на їх пропозицію, став приходити на цей блокпост, спочатку поспілкуватися з ними, а потім за вказівкою командира блокпосту став нести службу на вказаному блокпосту з метою перевірки документів у громадян, що проходили через міст. На чергування приходив всього приблизно разів десять, з собою брав мисливську рушницю «Зімсон», що належала його батькові та була придатна для використання. У інших ополченців також була зброя. Крім того, перебуваючи на блокпосту він застосовуючи бінокль, спостерігав за прилеглою територією. Пробувши у незаконному збройному формуванні він зрозумів, що задекларована ними діяльність як охорона «своєї землі» не відповідала дійсним реаліям, та добровільно залишив лави даного формування та забравши свою сімю виїхав з міста. Відразу після звільнення міста Лисичанську ЗСУ від незаконних збройних формувань він повернувся додому де перебував до моменту його затримання та не намагався залишити місто. У скоєному щиро кається. Відповідаючи на питання суду зазначив, що усвідомив свою провину, просив суд не позбавляти його волі, оскільки він працює, має сімю та являється єдиним годувальником у родині, на його утриманні перебуває малолітня дитина та дружина, яка не працює та знаходиться у соціальній відпустці по догляду за дитиною. Крім того він проживає разом з бабусею, яка хворіє та потребує постійного догляду.

Крім повного визнання своє вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що в період часу з травня 2014 року по середину червня 2014 року він декілька разів бачив ОСОБА_2 на блокпосту так званих «ополченців», що розташований поблизу заводу «Пролетарій», який стояв разом з «ополченцями». Особисто зброї у ОСОБА_2 він не бачив, однак усі командири, які були на даному блокпості та віддавали накази іншим «ополченцям» були зі зброєю.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що приблизно наприкінці травня 2014 року проїжджаючи через міст біля заводу «Пролетарій» в місті Лисичанську де було розташований блокпост представників незаконних збройних формувань, 2-3 рази бачив обвинуваченого, який стояв на даному блокпосту разом з іншими так званими «ополченцями», які були одягнені у камуфляжний одяг, у деяких з них була зброя. Обвинувачений був одягнений у цивільний одяг, однак у нього він бачив зброю, схожу на мисливську рушницю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в червні 2014 року незаконними збройними формуваннями було влаштований блокпост, розташований поблизу заводу «Пролетарій», через який він неодноразово проїжджав та бачив що серед «ополченців» були озброєні особи у камуфляжній формі. Зі спливом часу він вже погано памятає обвинуваченого в обличчя, однак підтверджує, що дійсно у грудні 2014 року під час проведення слідчої дії серед осіб предявлених йому для впізнання він впізнав обвинуваченого ОСОБА_2, як особу, яку він бачив на даному блокпосту серед інших представників незаконних збройних формувань.

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- Протоколом огляду місця події від 05.12.2014 року під час якого в присутності двох понятих на підставі заяви ОСОБА_6 за участю ОСОБА_6 було вилучено мисливську рушницю гладко ствольну двухствольну моделі «Зімсон» заводський номер 125352 калібр 16, дозвіл на зброю МВС України № 468970 виданий Лисичанським МВ на імя ОСОБА_7 на право зберігання та носіння від 30.07.2007 року за № 2338 та патрони до гладко ствольної рушниці 16 калібру у кількості 17 штук та гільзи у кількості 7 штук. (а.с. 23 том ІІ)

- Змістом протоколу предявлення особи для впізнання від 05.12.2014 року, за участю свідка ОСОБА_4 відповідно до якого ОСОБА_4 за участю двох понятих серед осіб, предявлених йому для впізнання, заявив,що під номером 2 (ОСОБА_2М.) впізнав особу, яка у липні 2014 року знаходилась на блокпосту поблизу заводу «Пролетарій» в місті Лисичанську з мисливською рушницею (а.с. 26-27 том ІІ)

- Змістом протоколу предявлення особи для впізнання від 05.12.2014 року, за участю свідка ОСОБА_8 відповідно до якого ОСОБА_8 за участю двох понятих серед осіб, предявлених йому для впізнання, заявив,що під номером 3 (ОСОБА_2М.) впізнав особу, яка у липні 2014 року знаходилась на блокпосту поблизу заводу «Пролетарій» в місті Лисичанську з мисливською рушницею (а.с. 28-29 том ІІ)

- Висновком судової балістичної експертизи № 147 від 19.01.2015 року відповідно до якого, рушниця є вогнепальною зброєю гладко ствольною двоствольною мисливською рушницею 16 калібру моделі «Зімсон» № 125352,1950 р.в., виробництва Германія. Рушниця виготовлена промисловим способом та придатна для стрільби. Сімнадцять патронів є бойовими припасами патронами до гладко ствольної мисливської зброї 16-го калібру. Представлені патрони споряджені саморобним способом. Сім гільз є частинами боєприпасів гільзами патронів до гладко ствольної мисливської зброї16-го калібру. Представлені гільзи виготовлені промисловим способом. Патрони для стрільби придатні (а.с. 74-77 том ІІ)

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_2 в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань доведена повністю, а його дії суд кваліфікує заст.260 ч.2 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який працює, одружений (а.с. 52 том ІІ), має на утриманні малолітню дитину (а.с.53 том ІІ) інвалідом не являється, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно (а.с. 51 том ІІ, а.с. 25 том І, а.с. 67 том І), на обліку у наркологічному диспансері не числиться, під диспансерним спостереженням у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 45-46 том ІІ), раніше не судимий ( в силу ст. 89 КК України) (а.с.44 том ІІ).

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; - обставини вчиненого злочину, який мав місце в умовах складної суспільно-політичної обстановки в Луганській області та мав суттєвий вплив на охорону державної і громадської безпеки у цьому регіоні держави, а також тяжкість вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суспільна небезпека якого полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою збройних формувань є джерелом підвищеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення злочинів, протистояння з органами влади, а тому, судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинений злочин, суд також враховує: - загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості;

- поведінку обвинуваченого до та після вчинення злочину, який брав участь у діяльності не передбаченого законом збройному формуванні нетривалий час, матеріальної вигоди не отримував, у складі цього формування інших злочинів, у тому числі насильницьких, не вчиняв, усвідомивши незаконність діяльності збройного формування добровільно залишив дане формування та після проведення антитерористичної операції на території міста Лисичанська маючи можливість залишити місто Лисичанськ, повернувся додому, де перебував до моменту його затримання, під час розгляду кримінального провадження в суді мав належну процесуальну поведінку, зробив для себе належні висновки та надав суду правдиві показання, що свідчить про його щиро каяття;

- а також дані про його особу та репутацію, який працює, за місцем роботи характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується з виключно з позитивної сторони, має міцні соціальні звязки, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також дружину ОСОБА_10, яка перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною, а також знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом:НЦД по гіпертонічному типу, дифузний еутиреодит (а.с. 23 том І), проживає разом з бабусею ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 26 том І), яка перебуває на «Д» обліку з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст. з високим ризиком, ІХС, кардіосклероз (а.с. 22 том І).

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та являються підставою для застосування ст. 69 КК України.

З урахуванням наведеного, обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, враховуючи дані про особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти, призначивши йому покарання за ч. 2 ст.260 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України.

Враховуючи те, що згідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність чи іншим чином погіршує положення особи, не має зворотної дії в часі, суд при ухваленні вироку не вирішує питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 260 КК України в редакції із змінами внесеними згідно до Закону України № 1869-VІІ від 07.10.2014 року.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

При цьому в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту фактичного затримання з 05.12.2014 року (а.с.32-34 том ІІ) до моменту звільнення з під варти 24.02.2015 року (а.с. 29 том І) з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавленні волі, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України становить 05 місяців 08 днів позбавлення волі.

Відповідно до ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням балістичної експертизи № 147 від 19.01.2015 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 369 грн. 60 коп. (а.с. 73 том ІІ), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що мисливська рушниця «Зімсон» № 125352, 16 калібру є власністю ОСОБА_7, якому було видано дозвіл на право зберігання та носіння зазначеної вогнепальної зброї, строк дії якого у звязку з вилученням даного дозволу закінчився 30 березня 2015 року, речові докази: мисливська рушниця «Зімсон» № 125352, 16 калібру, патрони до мисливської рушниці у кількості 17 шт., гільзи від патронів у кількості 7 шт., дозвіл на зброю № 2338 виданий 30.07.2007 року на імя ОСОБА_7, які відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВСУ передані на зберігання до камери речових доказів Лисичанського МВ ГУМВСУ (а.с. 88 том ІІ) підлягають направленню до дозвільної системи Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області для прийняття рішення відповідно до діючого законодавства України та Інструкції про порядок виготовлення придбання зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів

Керуючись ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.260 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Зарахувати в строк призначеного ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього увязнення - з моменту фактичного затримання - з 05.12.2014 року до моменту звільнення з під варти -24.02.2015 року, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України становить 05 (пять) місяців 8 днів позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення балістичної експертизи № 147 від 19.01.2015 року у сумі 369 (триста шістдесят девять) грн. 60 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: мисливську рушницю «Зімсон» № 125352, 16 калібру, патрони до мисливської рушниці у кількості 17 шт., гільзи від патронів у кількості 7 шт., дозвіл на зброю № 2338 виданий 30.07.2007 року на імя ОСОБА_7, строк дії якого закінчився 30 березня 2015 року, які відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВСУ передані на зберігання до камери речових доказів Лисичанського МВ ГУМВСУ направити до дозвільної системи Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області для прийняття рішення відповідно до діючого законодавства України та Інструкції про порядок виготовлення придбання зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова