Рішення № 56472730, 10.03.2016, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4963/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" березня 2016 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Голосеніної Т.В.,

з участю секретаря Шаповал І.Ф.,

позивача ОСОБА_1Г,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу,-

Встановив:

07 жовтня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 та просили стягнути з відповідачки на їх користь 20 000 доларів США боргу за договором позики, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 жовтня 2015 року становить 422948,86 грн. Позов обґрунтовують тим, що 02 квітня 2011 року відповідач отримала позику у сумі 20000 доларів США, які зобовязаласьповернути на першу вимогу, що підтверджується розпискою написаною власноручно. 03 вересня 2015 року відповідачка отримала письмову вимогу про повернення 20000 тисяч доларів США, проте остання добровільно повернути суму боргу відмовляється і тому позивачі вимушені звернутися за захистом своїх прав до суду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не зявився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, письмовою заявою просив суд розглянути справу без його участі, позов підтримав.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_4 не зявилась, про час розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представник відповідачаОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що в борговій розписці не зазначено долари якої країни були надані в борг відповідачці, не зазначено коду валюти, а також надана позивачем розписка містить лише підпис відповідачки, а підпис позикодавця відсутній, що не відповідає вимогам, встановленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 02 квітня 2011 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до якого позичальник відповідач ОСОБА_4 отримала від позикодавця - позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 кошти в сумі 20 000 доларів США під 2,5 відсотки в місяць та зобовязалась віддати за першою вимогою. Це підтверджується оригіналом розписки, який надав відповідач позивачам, і яка до часу розгляду справи зберігалася у останніх, а під час судового розгляду долучена до матеріалів справи.

27 серпня 2015 року на адресу відповідачки направлена письмова вимога про повернення суми основного боргу в сумі 20000 доларів США за вказаною розпискою. Вимога отримана відповідачкою 03 вересня 2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте позичальник свої зобов'язання не виконав, борг не повернув.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Предметом договору позики, укладеному між сторонами, є іноземна валюта.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В абзаці четвертому пункту 1 статті 1 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що іноземна валюта це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Незазначення в договорі, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг, а саме іноземної держави долара (США, Австралії чи Канади тощо), не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.

Саме така правова позиція висловлена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Позивачка в судовому засіданні уточнила, що станом на 05 жовтня 2015 року 1 долар США становив 21,147443 грн. та зазначила наступний розрахунок: 21,147443 грн. за 1 долар США х 20000 доларів США = 422948,86 грн., а тому саме така сума боргу підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачів.

Згідно зі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Таким чином з відповідачки користь позивачів слід стягнути судовий збір в сумі 4229 грн. 49 коп.

Керуючись статтями 10,11,60,61,88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України,-

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргв сумі 422948 (чотириста двадцять дві тисячі девятсот сорок вісім) гривень 86 копійок, а також 4229 гривень 49 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя