Ухвала суду № 56472479, 14.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15940/15-ц

Провадження № 22-ц/779/554/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 28 491,31 грн заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 10 червня 2008 року. Вирішено також питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Подаючи заяву про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 8 серпня 2012 року він вказував на те, що 10.06.2008 року жодних договорів із банком не укладав, а підпис на договорі йому не належить. Відповідно заперечував позов. Однак, суд безпідставно вважав, що на підтвердження цих обставин достовірних доказів ним не представлено. Натомість, не дав належної оцінки ксерокопії паспорта, його підпис в якому зовсім не схожий на підпис в кредитному договорі. Крім того, в зв'язку із відсутністю в судовому засіданні 23 грудня 2015 року з поважної причини він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Оскільки він не укладав з позивачем договору та не отримував коштів відповідно відсутні будь-які зобов'язання перед останнім.

Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежно виконував грошові зобов'язання за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії, допустив заборгованість у розмірі 28 491,31 грн, яка і підлягає стягненню на користь банку.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на таке.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 10 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття карткового рахунка, надання і використання платіжної картки, за умовами якого банк відкриває клієнту картковий рахунок НОМЕР_1, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2003 року, і надає міжнародну платіжну картку VISA ELEKTRON НОМЕР_1, а також здійснює всі операції по картрахунку, проведені з використанням картки (її реквізитів) відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ, Правил платіжної системи VISA International, Mastercard Worldwide, що не суперечать нормативно-правовим актам НБУ, чинному законодавству України та договору (а.с. 9-10).

П. п. 3.1., 3.2. цього договору передбачено, що для відкриття картрахунку та одержання картки клієнт заповнює заяву-анкету, а також подає в банк документи, що підтверджують його особистість у відповідності з діючим законодавством, а також документи, необхідні для відкриття рахунку згідно встановлених вимог НБУ. Картка надається клієнту під розписку, протягом 5 (п'яти) робочих днів після завершення банком перевірки і підтвердження даних, що містяться в наданих клієнтом документах, а також внесення клієнтом на картрахунок коштів за відкриття, дворічне обслуговування картрахунку і за надання картки відповідно до тарифів банку, які є додатком до договору.

Згідно п. 4.11. договору у випадку відкриття на підставі окремого договору між банком і клієнтом кредитної лінії із встановленням кредитного ліміту на картку, використання і повернення кредитних коштів, виданих клієнту в рамках відкритої кредитної лінії, сплату процентів за користування кредитними коштами та неустойки клієнт здійснює в розмірі, строки, порядку і на умовах, передбачених вказаним окремим договором про відкриття кредитної лінії.

Відповідно цього ж дня між сторонами укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за п. 2.1. якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні ресурси шляхом відкриття на його картковий рахунок, на якому враховуються операції, що здійснюються з використанням цієї картки, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 12 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі 22 % в строк до 10 квітня 2010 року (а. с. 6-8).

Згідно п. 3.2. договору позичальник зобов'язувався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, і сплатити проценти за користування кредитними ресурсами до 10 квітня 2010 року. За відсутності позитивного залишку коштів по картрахунку позичальника в достатньому для сплати заборгованості розмірі на 10 квітня 2010 року позичальник зобов'язується в зазначений термін внести суму заборгованості по кредитних ресурсах та процентах за їх користування готівковими грошовими коштами в касу банку або безготівковим перерахуванням на картрахунок позичальника.

Також сторонами обумовлено, що позичальник сплачує проценти щомісячно, в день нарахування процентів. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами в період з попереднього по поточний день нарахування процентів.

Сплата процентів здійснюється в день нарахування процентів шляхом списання банком без окремого розпорядження позичальника відповідної суми грошових коштів з картрахунку позичальника, в тому числі за рахунок встановленого даним договором кредитного ліміту.

У випадку, якщо в результаті такого списання банку буде перевищено розмір встановленого кредитного ліміту, позичальник зобов'язується до 15 числа місяця, наступного за поточним, погасити заборгованість шляхом внесення на картрахунок позичальника грошових коштів у готівковій або безготівковій формі (п.4.3.).

Процентна ставка за користування кредитними ресурсами за цим договором може бути змінена банком в односторонньому порядку. Про вказану зміну процентної ставки банк письмово повідомляє позичальника не менш, ніж за 5 днів до набрання чинності нової ставки (п.4.5).

За положеннями ст.ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого 23.03., 30.07. та 08.11.2010 року повідомлявся про необхідність погашення простроченої заборгованості. Станом на 29 травня 2012 року відповідач допустив заборгованість в загальному розмірі 28 491,31 грн, з яких: 10 140,00 грн - прострочена заборгованість за кредитним договором; 2 410,57 грн - нараховані відсотки по заборгованості; 15 940,74 грн - нараховані відсотки по простроченій заборгованості (а.с.4-5). Вказаний розмір заборгованості в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не оспорювався. Не спростовано його і в засіданні апеляційного суду.

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнення на його користь з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 28 491,31 грн.

Що стосується твердження апелянта про недійсність кредитного договору, то такі не можуть бути прийняті до уваги.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Як встановлено в засіданні апеляційного суду із позовом про визнання недійсним кредитного договору ОСОБА_2 звернувся тільки після ухвалення оскаржуваного судового рішення - 19 лютого 2016 року. Вказана справа на даний час знаходиться в провадженні Івано-Франківського міського суду і рішення з цього приводу судом не постановлялося.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, як передбачено ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог банку ні суду першої інстанції, ні в засіданні апеляційного суду.

А отже, презумпція правомірності договору ним не спростована.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський