Ухвала суду № 56471641, 03.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/53/16 Справа № 200/10905/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Леонов А. А. Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

3 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сенченка І.М.,

суддів Кленцаря В.Б., Бровченко Л.В.,

при секретарі судового засідання Солодовник О.Д.,

за участю: прокурора Смирнова В.Р.,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження № 12015040640001666 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 11 червня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, від відбуття покарання звільненого з іспитовим строком в 3 роки,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком, повністю строком у 3 роки позбавлення волі, приєднано невідбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року, остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Провадження № 11-кп/774/53/16 Головуючий в суді I інстанції Леонов А.А.

Категорія ч. 4 ст. 358 КК України Суддя-доповідач Сенченко І.М.

На зазначений вирок захисник ОСОБА_2, яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3, принесла апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок та пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання. При цьому, при призначенні остаточного покарання захисник просить застосувати до обвинуваченого акт амністії, скоротивши йому наполовину невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Захисником звертається увага на неврахування судом того, що вчинений злочин є злочином невеликої тяжкості, фактичного визнання вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні та каяття у вчиненому ОСОБА_3.

Разом з цим, за внутрішнім переконанням захисника, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, до 19 квітня 2014 року, та наявності підстави, передбаченої ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», до нього має бути застосовано акт амністії та скорочення наполовину невідбутої частини покарання, призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року. При цьому, стверджується на відсутність обставин, які б могли послугувати перешкодою для застосування амністії.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, а саме посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5, який він придбав у невстановленої особи, 26 грудня 2014 року в нічний час, був зупинений працівниками роти дорожньо-патрульної служби ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська, та реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи про те, що не являється ОСОБА_5, видаючи себе за останнього, надав співробітнику ВДАІ завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5, тим самим використавши завідомо підроблений документ. Після чого, в цей же день ОСОБА_3 відмовився проходити медичний огляд у встановленому законом порядку, про що було складено протокол за ст. 130 КУпАП, а водійське посвідчення згідно ст. 265 КУпАП вилучено співробітниками ДАІ.

15 квітня 2015 року, точний час встановити не виявилось можливим, працівниками УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області проведено перевірку за заявою ОСОБА_5, за результатами проведення якої встановлений факт підробки вищевказаного водійського посвідчення на ім'я ОСОБА_5. Згідно висновку експерта бланк посвідчення водія, заповненого на ім'я ОСОБА_5, виготовлено з використанням копіювально-множувальної техніки струйного типу, та є таким, що не відповідає встановленій формі за способом виготовлення.

В суді апеляційної інстанції захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, з мотивів, наведених у скарзі.

На думку прокурора, апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам закону.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляції сторони захисту про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого колегія суддів вважає безпідставними.

Призначаючи обвинуваченому міру покарання за ч. 4 ст. 358 КК України суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, об'єктивно врахував передбачені законом обставини та обґрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання у виді арешту.

Твердження захисника про суворість покарання, призначеного обвинуваченому за сукупністю вироків колегія вважає юридично некоректними, оскільки, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, призначення йому будь-якого покарання за ч. 4 ст. 358 КК України тягло за собою безумовне застосування ст. 71 КК України та призначення покарання у виді позбавлення волі.

По кримінальному провадженні відсутні які-небудь підстави, як на це вказує адвокат в апеляції, для застосування по першому вироку відносно ОСОБА_3 ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», так як ця норма закону застосовується до засуджених осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Однак, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не відбував покарання у виді позбавлення волі. Поряд з цим, стаття 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» не може бути застосована до покарання, яке призначене за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

Безпідставною є і заява обвинуваченого, подана до апеляційного суду, про відстрочку виконання вироку в зв'язку з тяжкою хворобою матері, оскільки таке питання за заявою засудженої особи розглядається в порядку виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

Таким чином, підстави для задоволення апеляції захисника та пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання з мотивів, приведених в апеляції, відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_3, без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області