Ухвала суду № 56470174, 15.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/45/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/789/444/16 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 59

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю представника апелянта - адвоката Горуца О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 04.02.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та підклування Бережанської райдержадміністрації про отримання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та підклування Бережанської райдержадміністрації про отримання дозвілу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька.

Ухвалою судді Бережанського районного суду від 04.02.2016 р. позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та підклування Бережанської райдержадміністрації про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька - повернуто позивачу для подання до належного суду за останнім відомим місцем проживання відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу судді скасувати, постановивши нову ухвалу, якою справу направити на розгляд до Бережанського районного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт вказала, що суд безпідставно повернув її позовну заяву, оскільки останнім відомим місцем проживання та перебування її бувшого чоловіка ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 де вони спільно проживали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу, суддя виходив з того, що дана справа не підсудна Бережанському районному суду, оскільки останнім відомим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 Тернопільського району, відтак даний спір повинен розглядатися Тернопільським міськрайонним судом.

Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічна норма міститься у ст. 3 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність розгляду цивільних справ визначається відповідно до положень глави 1 розділу ІІІ ЦПК України.

Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ч. 1 ст. 109 ЦПК України).

Разом з тим, за змістом ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

З відповіді, наданої Бережанським районним сектором управління державної міграційної служби України в Тернопільській області видно, що відповідач ОСОБА_3 за реєстраційними обліками Бережанського РС УДМС України в Тернопільській області не значиться (а.с.10).

Відомостей про зареєстроване місце проживання чи перебування ОСОБА_3 судом не здобуто.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні вказали, що ОСОБА_3 є громадянином Грузії, на території України проживає без реєстрації.

Представник ОСОБА_2 пояснив, що суд невірно встановив останнє відоме місце проживання відповідача - АДРЕСА_2 Тернопільського району, оскільки в 2015 р. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 переїхали проживати в АДРЕСА_1

Інших відомостей з приводу проживання чи перебування відповідача в матеріалах справи немає.

Отже, останнім відомим місцем перебування відповідача ОСОБА_3 є АДРЕСА_1

Висновок суду про те, що останнім відомим місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 Тернопільського району не відповідає обставинам справи, оскільки саме по собі посилання в рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 30.01.2015 р. про те, що відповідач ОСОБА_3 належно повідомлений про час та місце судового засідання не може бути підставою для висновку про його місце проживання.

З цього приводу ОСОБА_2 пояснила, що вони з ОСОБА_3 знімали квартиру в смт. В. Березовиця, однак відповідач там ніколи не був зареєстрований. Після розірвання шлюбу в 2015 р. вони спільно близько 2 місяців проживали в АДРЕСА_1

Установивши, що даний позов пред'явлено до суду за останнім відомим місцем проживання відповідача, місце реєстрації проживання та перебування якого невідоме, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування ст. 115 ЦПК України та повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу всупереч вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши позивача права на справедливий судовий розгляд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Бережанського районного суду від 04.02.2016 р. підлягає до скасування, з направленням справи до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки судом було порушено норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 04.02.2016 р. скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій