Ухвала суду № 56467928, 15.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/5460/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Рибалко Н.І.

№22ц/778/1512/16 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОсоцького І.І.суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_5

та

апеляційною скаргою Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради про скасування наказів про дисциплінарне стягнення, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона працює у Комунальному закладі „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради на посаді доцента кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін з 2003 року.

Наказом ректору від 10.03.2015 року та від 31.03.2015 року їй було оголошені догани за порушення трудової дисципліни. Зазначені обставини в наказах не відповідають дійсності. Відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 147, 149 КЗпП України, оскільки її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неповним з'ясуванням обставин, без наявності її провини, та без наявності шкоди інтересам власника.

Просила суд скасувати накази ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 02-В від 10.03.2015 року та № 03-В від 31.03.2015 року про дисциплінарне стягнення, та стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 02-В від 10.03.2015 року про накладання дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_5 В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові, ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду представник Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову, ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач працює у Комунальному закладі „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради з 2005 року на посаді викладача, доцента кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін.

Першим оскаржуваним наказом ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 02-в від 10 березня 2015 року доценту кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін ОСОБА_5 оголошена догана за порушення трудової дисципліни, за п. 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, з зазначенням обставин, а саме того, що ОСОБА_5 прийшла на заняття о 08-55 год., розпочала навчальний процес о 09-00 год, тоді як 05.03.2015 року ОСОБА_6 особисто у телефонному режимі повідомила ОСОБА_5 про те, що 10.03.2015 року у неї за розкладом 1 та 2 пари, початок пари о 08-30 год. В наказі зазначені підстави для винесення догани, а саме службова записка завідувача кафедри дошкільної освіти ОСОБА_6,, акт про повідомлення ОСОБА_7 про розклад занять на 10.03.2015 року, акт про запізнення ОСОБА_7, акт про відмову ОСОБА_5 надати пояснення.

Зі службової записки завідувача кафедри дошкільної освіти ОСОБА_6 випливає, що доцент ОСОБА_5 прийшла на заняття 10.03.2015 року із запізненням на 30 хвилин, про розклад занять була повідомлена 05.03.2015 року у телефонному режимі.

Згідно з актом членів кафедри дошкільної освіти від 10.03.2015 року, ОСОБА_5 з'явилася 10.03.2015 року на заняття до слухачів курсів завідувачів дошкільних навчальних закладів о 08 годинні 55 хвилин.

Згідно з актом співробітників Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради від 10.03.2015 року ОСОБА_5 відмовилася надати пояснення, вказавши в акті про надання пояснень після консультації з адвокатом.

11.03.2015 року ОСОБА_5 надала письмові пояснення ректору Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради Пашкову В.В. з приводу запізнення на заняття.

Оцінивши надані докази суд першої інстанції задовольняючи позов в частині зазначив, що відповідачем порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення, визначений ст. 149 КЗпП України, а тому, встановлені підстави для визнання незаконним, внаслідок чого скасування наказу ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 02-В від 10.03.2015 року про накладання дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_5

Судом встановлено, що ОСОБА_5 в акті про відмову від давання пояснень від 10.03.2015 року (а.с. 107) власноручно письмово повідомила про її бажання надати пояснення після консультації з адвокатом.

Ст. 59 Конституції України передбачено право кожного на правову допомогу.

Однак, не отримавши пояснень у позивачки, не надавши їй можливість отримати правову допомогу ректор Комунального закладу „Запорізький обласний інститут після дипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради, в той же день видав наказ № 02-В про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, суд вірно зазначив, що відповідачем не врахований той факт, що ОСОБА_5 з 13.12.2014 року по 09 березня 2015 року перебувала на лікарняному, 10 березня 2015 року був її перший робочий день після тривалого лікарняного, з розкладом занять на курсах підвищення кваліфікації належним чином не була повідомлена.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно з нормами частин 1, 3, 4 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення. В свою чергу, до компетенції суду належить перевірка додержання передбачених законом підстав та порядку застосування до працівників дисциплінарного стягнення, тобто законність наказу.

Таким чином, при обранні виду стягнення роботодавець при підписанні наказу від 10.03.2015 року не враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, не отримав від працівника пояснень, яка від їх надання не відмовлялась, тому висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову є вірними.

Доводи роботодавця, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки вказаних висновків суду та їх не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Іншим наказом ректора Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Запорізької обласної ради № 03-в від 31 березня 2015 року доценту кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін ОСОБА_5 оголошена догана за порушення трудової дисципліни, за прогул без поважних причин, за п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме за те, що 17.03.2015 року ОСОБА_5 покинула приміщення інституту о 09-20 год., не поставивши до відома завідувача кафедри. Об 11-10 год. ОСОБА_5 прийшла до другого корпусу інституту для проведення навчальних занять відповідно до розкладу, о 14-30 ОСОБА_5 покинула другий корпус інституту та на основному місці роботи у цей день не з'явилася. В наказі зазначені підстави для його винесення, а саме службова записка завідувача кафедри ОСОБА_9, пояснювальна записка лаборанта кафедри ОСОБА_10, акт про відмову ОСОБА_5 надати пояснення.

Відповідно до п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку в інституті встановлюється п'ятиденний робочий день і наступний розпорядок роботи для науково-педагогічних працівників понеділок-четвер: початок роботи - 8 година 30 хвилин, закінчення роботи - 16 година 30 хвилин, перерва на харчування та відпочинок з 12 години до 12 години 45 хвилин (а.с. 86).

17.03.2015 року був вівторок.

З пояснювальної записки старшого лаборанта кафедри дидактики ОСОБА_10 слідує, що 17.03.2015 року о 14-40 год. нею був здійснений дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_5 з приводу її місця знаходження, яка пояснила, що вона знаходиться в облдержадміністрації, на робоче місце повернутися не встигне.

Згідно з Актом працівників кафедри дидактики та методик навчання природно-математичних дисциплін від 18.03.2015 р, ОСОБА_5 відмовилася надати пояснення з приводу відсутності її на роботі 17.03.2015 року з 09 год. 20 хв. до 11 год.10 хв, та з 14 год. 30 хв. до кінця робочого дня.

Свідок ОСОБА_9 суду першої інстанції пояснила, що вона працює завідувачем кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін, та є безпосереднім керівником ОСОБА_5, яка 17 березня 2015 року була відсутня на робочому місці з 08-30 год. до 11-10 год. та з 14-20 год. до 17-00 год., та не ставила її до відома про причини її відсутності.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працює старшим лаборантом кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін, 17.03.2015 року вона за дорученням завідувача кафедри ОСОБА_9 телефонувала о 14-40 год. ОСОБА_5 з приводу її місця знаходження, на що вона їй повідомила, що вона знаходиться в облдержадміністрації та до кінця робочого дня на робоче місце не повернеться.

Суд вірно зазначив, що надана позивачкою довідка заступника керуючого справами Запорізької обласної ради Бухтіярова В.М. (а.с 13) не спростовує фактів, зазначених в наказі № 03-В від 31.03.2015 року, адже доцент кафедри безпосередньо підпорядковується завідувачу кафедри.

Так, п. 1.3 посадової інструкції доцента кафедри дидактики та методик навчання природничо-математичних дисциплін доцент кафедри безпосередньо підпорядковується завідувачу кафедри. П.4.4 посадової інструкції передбачена відповідальність доцента кафедри за невиконання Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових обов'язків встановлених інструкцією (а.с. 93-95).

Відсутні у справі докази, і на це позивач не посилається, що вона повідомила завідувача кафедри, чи ректора про свою відсутність на робочому місті у вказані в наказі години, в тому числі і щодо знаходження в Запорізькій обласній раді.

Посилання в апеляційній скарзі позивачки, що вона сама собі після закінчення занять о 14 годині 20 хвилин визначила обідню перерву, є безпідставним оскільки відповідно до п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку обідня перерва визначена в закладі з 12 години до 12 години 45 хвилин. Окрім цього, про дану обставину вона не повідомила завідувача кафедри, а правила внутрішнього трудового розпорядку чи посадова інструкція не надають право самому працівнику змінювати час обідньої перерви.

Пояснення позивачки, що після обідньої перерви, яку вона собі визначила, вона знаходилась на кафедрі до кінця робочого дня, не підтверджено жодним доказом, з чим погодилась і позивач. А зазначені, надані відповідачем докази, вказують на зворотнє.

Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (норми статті 139 КЗпП України).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірно висновку про відсутність підстав для задоволення позову про скасування наказу від 31.03.2015 року, а також вірно зазначив, що в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Доводи скарги позивачки про неможливість її притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав ч. 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» є невірними оскільки наказ від 31.03.2015 року був виданий не у зв'язку з повідомленням позивачкою про порушення вимог даного закону ректором закладу, а інше є лише її припущенням.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивачки (про особисту неприязнь ректора до позивачки; про те, що ніхто не перевіряв знаходження її на роботі; про неповне з'ясування обставин; про відсутність її на роботі менше ніж три години; про наявність кримінальних проваджень за її заявами), та в апеляційній скарзі відповідача (про порушення вимог п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку; про відмову позивачки надати пояснення; про наявність доказів порушень викладених в наказі від 10.03.2015 року; про відсутність в законодавстві строків для подання пояснень), не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та апеляційну скаргу Комунального закладу „Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: