Постанова № 56465055, 14.03.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/201/16-а

Провадження №2-а/226/13/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Клепка Л.І.,

секретаря Тіссен О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача Самойленка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2016року позивачка ОСОБА_1, працююча на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, звернулася до суду з позовом до УПФУ в м.Димитрові Донецької області про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати їй, як інваліду 3 групи, пенсії по інвалідності та зобов'язання відповідача поновити їй виплату пенсії з 01.06.2015року. Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 4 вересня 2014 року вона перебуває на обліку в УПФ в м.Димитров та отримує пенсію по інвалідності на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 1 квітня 2015 року на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ виплата пенсії їй була припинена. 27 січня 2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про відновлення їй виплати раніше призначеної пенсії, на що отримала рішення відповідача № 151858 від 15 лютого 2016 року, яким у відновленні виплати пенсії їй відмовлено. Вважаючи дії відповідача неправомірними та посилаючись на п.5 Перехідних положень Закону № 213-VІІІ, позивачка просить суд відновити її право на отримання пенсії та зобов'язати відповідача поновити їй з 1 червня 2015 року виплату раніше призначеної пенсії та стягнути з Державного бюджету України на її користь суму сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 551,20 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримала позов і просила задовольнити його в повному обсязі та зобов'язати УПФУ в м.Димитрові Донецької області поновити їй з 01.06.2015року виплату раніше призначеної пенсії.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що оскільки позивачка на момент припинення виплати пенсії по інвалідності, призначеній їй відповідно до Закону України №1058, працювала в управлінні Пенсійного фонду в м.Димитрові на посаді, яка передбачала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», і в теперішній час також продовжує працювати, з урахуванням вимог Закону України №213 від 01.04.2015року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Закону України №911 від 24.12.2015року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підстави для поновлення їй виплати пенсії з 1.04.2015року відсутні.

Вислухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши представлені суду докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює в УПФУ в м.Димитрові з 23 березня 2001 року. З 22.06.2015 року обіймає посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій і є держслужбовцем (а.с. 5).

З 4 вересня 2014 року вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області і отримує пенсію як інвалід 3 групи за загальним захворюванням, призначену їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. ).

З 1 квітня 2015 року на підставі Закону України № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» виплата пенсії їй була припинена (а.с. 4).

27 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в місті Димитрові із заявою про відновлення їй з 1 червня 2015 року виплати пенсії, однак рішенням від 15 лютого 2016 року № 151858 у поновленні виплати пенсії позивачу відмовлено (а.с. 4).

Предметом спору є правомірність припинення виплати позивачу пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого та неупередженого розгляду адміністративних справ.

При вирішенні справи суд у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування чи після припинення роботи. Пенсія позивачці по інвалідності призначена 04.09.2014року.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про державну службу» тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії / щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працювала позивачка дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», виплату пенсії позивачу з 01.04.2015року була припинена правомірно.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються. З 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До того ж, правовий аналіз пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213 від 02 березня 2015 р. дає підстави вважати, що він стосується порядку призначення пенсії у разі реалізації особою права на пенсійне забезпечення і не стосується вже призначеної раніше пенсії.

Таким чином, оскільки з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивачка, не дає їй права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 7 ст. 21 цього Закону підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відпали, вона мала право на отримання з 1 червня 2015 року вказаної пенсії.

Разом з тим, адміністративний позов згідно ст.99 КАС може бути подано до адміністративного суду протягом шести місяців коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. З позовом до суду позивачка звернулася 18.02.2016року.

З огляду на це та з врахуванням вимог ст.ст.99-100 КАС щодо строку звернення до адміністративного суду та правових наслідків його пропуску виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з 18 серпня 2015року. Посилання відповідача на те, що позивачка матиме право на поновлення пенсії по інвалідності у разі звільнення з посади є не спроможними, оскільки не відповідають положенням Конституції та ст.9 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, з огляду на що понесені позивачкою витрати підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст.ст.11,17-18,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії як інваліду 3 групи, починаючи з 18 серпня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного України фонду України в місті Димитрові Донецької області на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.І.Клепка