Рішення № 56460521, 15.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3885/15-ц Номер провадження 22-ц/786/255/16Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.,

Суддів: Дорош А.І., Буленка О.О.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором., -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувало, що 26 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №500444386, за яким ПАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 50011 грн. У відповідності до умов кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти в строк до 27.12.2016 р., а також сплачувати проценти та інші передбачені умовами кредитного договору платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором, станом на 08.10.2015 року в останнього утворилася заборгованість в загальній сумі 40480,57 грн., що складається із: заборгованості по кредиту в сумі 31844,74 грн., заборгованості за відсотками - 2528,06 грн., заборгованість по комісії - 4907,77 грн., а також заборгованості по нарахованому штрафу в сумі 1200 грн. На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту за договором. На підставі викладеного, позивач ПАТ «Альфа-Банк» прохав стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 26.12.2013 року в розмірі 40480,57 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2013 року №500444386 станом на 08.10.2015 року в розмірі 40 480 грн. 57 коп.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Банку. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 26 грудня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500444386, відповідно до якого Банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит, в сумі 50011 грн. зі сплатою позичальником 14,99% річних та строком повернення до 27.12.2016 року.

Умовами кредитного договору від 26.12.2013 р. передбачено сплату позичальником комісійної винагороди (п.2.8. Договору).

Додатком №1 до договору від 26.12.2013 року визначено умови кредитування, графік погашення кредиту (а.с. 7).

Також судом встановлено, зокрема з розрахунку боргу та наданих відповідачем квитанцій про сплату коштів за кредитним договором, що останній платіж відповідач здійснив 23.03.2015 року, чим допустив прострочку сплати щомісячного платежу більш ніж на 1 місяць, а відтак вважав, що банк у відповідності до п. 15 Кредитного договору правомірно звернувся з вимогою до відповідача про дострокове повернення кредиту, яка на час розгляду справи ОСОБА_2 не виконана (а.с. 11-13).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов договору від 26.12.2013 року станом на 08.10.2015 року він має заборгованість за кредитним договором в сумі 40 480 грн. 57 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 31844,74 грн., заборгованості за відсотками в сумі 2528,06 грн., заборгованості по комісії в сумі 4907,77 грн., заборгованості по нарахованому штрафу в сумі 1200 грн. (а.с. 18), яка підлягає стягненню.

При цьому, суд врахував, що кредитний договір було укладено за анкетою - заявою відповідача ОСОБА_2 від 26.12.2013 року на отримання кредиту (а.с. 8), відповідач неодноразово та в повному обсязі сплачував щомісячний платіж, який включає в себе і комісійну винагороду банку, що свідчить про його обізнаність з даним видом платежу, погодження необхідності його сплати та його розміру.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції через неповно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26 грудня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500444386, відповідно до якого Банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит, в сумі 50011 грн. зі сплатою позичальником 14,99% річних та строком повернення до 27.12.2016 року.

Як вбачається, укладенню кредитного договору передувала анкета-заява ОСОБА_2 від 25.12.2013 року адресована до ПАТ «Альфа-Банк», про надання йому кредиту у розмірі 50011 грн., на строк 36 місяців. зі сплатою 14, 99 % річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи слідує, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні кредитного договору і під час його виконання поширюється дія положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема, пр о орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

Однак, в супереч зазначеним приписам Закону, Банк не зазначив у переліку умов кредитування такої послуги, «Інші послуги банку». В той час ця послуга має місце в Додатку № 1 до Кредитного договору та загальна сума цієї послуги, згідно графи 5.4. Графіка платежів, становить 28806, 48 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про Захист прав споживачів», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

В Кредитному договорі № 5000444386 (Розділ № 1 «Базові умови кредитування») не зазначеного такого вартісного елемента кредиту як «Інші послуги банку».

При цьому, згідно вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Таким, чином, інші послуги банку у розмірі 800,18 грн. на місяць нараховані банком не правомірно та за відсутності відповідної правової підстави.

Крім того, згідно умов договору Банк надав ОСОБА_2 50011, 00 грн. під 14, 99% річних строком на 36 місяців.

Так, станом на дату звернення до суду 22-й місяць кредиту, згідно розрахунку заборгованості за кредитом та без врахування суми «Інших послуг», відповідач мав сплатити наступну суму: погашення основної суми кредиту - 26434, 43 грн., проценти за користування кредитом - 10362, 95 грн., що всього разом становить - 36 797, 38 грн.

У відповідності до квитанцій, що підтверджують сплату ОСОБА_2 коштів по Кредитному договору № 500444386 від 26.12.2013 року, останній перерахував на користь Банку 38003, 85 грн.

Виходячи із даних розрахунків, станом на дату звернення до Банку до суду, ОСОБА_2 здійснив переплату по кредиту на суму 1206, 57 грн., що унеможливлює застосування до нього штрафу у розмірі 1200, 00 грн. та примусового стягнення всієї суми коштів до закінчення строку дії кредитного договору.

Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, і як наслідок безпідставно дійшов висновку про доведеність позивачем наявності заборгованості по кредитному договору, що дало б можливість дострокового погашення кредиту.

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 309, 314, 317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Триголов В.М.

Судді: /підпис/ Дорош А.І. /підпис/ Буленко О.О.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _______ Триголов В.М.