Ухвала суду № 56457474, 15.03.2016, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1248/15-к

Провадження №1-кп/157/6/16

УХВАЛА

15 березня 2016 року м.Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря - Семенюк О.В.,

прокурора - Шумика Б.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2015 року за № 42015060000000081,

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

встановив:

Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці та покласти на обвинуваченого обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду та органу досудового розслідування; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання (місця роботи); не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора та суду; утриматися від спілкування з ОСОБА_5 та іншими свідками в кримінальному провадженні. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і його причетність до вчинення цього злочину підтверджується протоколом обшуку від 13 серпня 2015 року, під час якого в ОСОБА_1 виявлено та вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти - предмет неправомірної вигоди в сумі 3000 грн., які він отримав від ОСОБА_5, заявою ОСОБА_5 про вимагання в нього ОСОБА_1 неправомірної вигоди та показаннями ОСОБА_5, який вказав на факт вимагання та отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за не перешкоджання у здійсненні ним підприємницької діяльності та матеріалами слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження. Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 січня 2016 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, термін дії запобіжного заходу закінчився 14 березня 2016 року. Потреба у запобіжному заході не відпала, злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відноситься до категорії тяжких злочинів, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна, є умисним та корисливим, вчиненим працівником правоохоронного органу. Обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, що обґрунтовано утворює ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. В органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_5, а також інших осіб, які були очевидцем вимагання та одержання неправомірної вигоди. Водночас, є обґрунтований ризик, що ОСОБА_1 як особисто, так і з використанням зв'язків, здобутих під час служби, може здійснювати незаконний тиск на свідків у кримінальному провадженні, підбурювати їх до давання неправдивих показань.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити за безпідставністю.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши подані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити частково та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням передбачених КПК України обов'язків, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, зокрема, спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити: 1) чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З долучених до клопотання матеріалів вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є обґрунтованою.

Разом з тим, прокурором не доведено наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків того, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Окрім того, прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_1

Матеріали кримінального провадження свідчать, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні у нього знаходиться двоє неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю роботи, умов обраних йому запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання не порушував, і, як повідомив суду прокурор, раніше не вчиняв дій щодо впливу на свідків чи щодо перешкоджання будь-яким іншим чином кримінальному провадженню.

Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення умисного, корисливого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів і за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі, та з огляду на вагомість долучених прокурором до клопотання доказів на підтвердження причетності обвинуваченого до злочину, які на час розгляду клопотання стороною захисту не спростовані, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків доцільним та необхідним є застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177-179, 194, 196 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язки на строк два місяці: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_1 особистого зобов'язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий: О. В. Антонюк