Ухвала суду № 56457077, 15.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4088/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Семенюк Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 09.10.2015 року № 2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення № 2 від 09.10.2015 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що підставою для скасування декларації є наявність факту самочинного будівництва, але позивач у справі - замовник будівництва мав речове право на користування земельною ділянкою під час будівництві туристично-котеджного комплексу та ведення його в експлуатацію, що означає відсутність підстав, щоб вважати будівництво самочинним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Інспекція державного архітектурного контролю Миколаївської області зареєструвала Декларацію про початок виконання будівельних робіт № МК08311084597 від 23.11.2011 з будівництва туристично-котеджного комплексу бази відпочинку "Алые паруса" в Миколаївській області, Березанського району, с. Коблеве, пр. Курортний,51.

10 квітня 2012 року відповідачем зареєстрована Декларація № МК 14312056332 про готовність об'єкта до експлуатації.

Рішенням № 2 від 09.10.2015 року відповідач скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Будівництва туристично-котеджного комплексу бази відпочинку "Алые паруса" в Миколаївській області, Березанського району, с. Коблеве, пр. Курортний,51", яка зареєстрована за № МК 08311084597 від 23.11.2011 (замовник - ФОП ОСОБА_2) та скасував реєстрацію декларації про готовність об"єкта до експлуатації " Будівництва туристично-котеджного комплексу бази відпочинку "Алые паруса" в Миколаївській області, Березанського району, с. Коблеве, пр. Курортний,51, яка зареєстрована за № МК 14312056332 від 10.04.2012 (замовник - ФОП ОСОБА_2).

У рішенні відповідача зазначено, що відповідно до листа Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 07.10.2015 року № 936 встановлено факт подання замовником будівництва - ФОП ОСОБА_2 недостовірних даних щодо використання земельної ділянки, які наведено у декларації про початок виконання будівель них робіт на об'єкті від 23.11.2011 та декларації про готовність об'єкта експлуатації від 10.04.2012, тому відповідач дійшов висновку, що є підставі вважати об'єкт самочинним будівництвом на підставі ст.376 ЦК України та п.22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 року № 466 та п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ № 46 від 13.04.2011.

У рішенні відповідача зазначено, що відповідно до листа Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 07.10.2015 року № 936 встановлено факт подання замовником будівництва - ФОП ОСОБА_2 недостовірних даних щодо використання земельної ділянки, які наведено у декларації про початок виконання будівель них робіт на об'єкті від 23.11.2011 та декларації про готовність об'єкта експлуатації від 10.04.2012, тому відповідач дійшов висновку, що є підставі вважати об'єкт самочинним будівництвом на підставі ст.376 ЦК України та п.22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 року № 466 та п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ № 46 від 13.04.2011.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2003 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТОВ " Агентство "Медиус-Плюс" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,3 га строком на 25 років.

17.11.2003 року позивачем та ТОВ " Агентство "Медиус-Плюс" був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивачу була передана земельна ділянка площею 1,3 га для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку "Алые паруса".

05.01.2011 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агентство "Медиус-Плюс" був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,30 га, але право власності відповідно до п.2.1, п.5.1, договору Товариство набуло у липні 2014 року.

17.09.2014 року позивач уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з ТОВ " Агентство "Медиус-Плюс" площею 0,44 га та 0,725 га, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Даний договір пройшов державну реєстрацію та відповідно в суборенду було передано земельну ділянку 1,3 га для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку «Алые паруса».

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів,стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів,будинків рибалок і мисливців,дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 N 548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306 Секція Е «Землі рекреаційного призначення» розділ 07 визначає склад земель рекреаційного призначення (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз. кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації) та має наступні підрозділи: 07.01 Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення 07.02 Для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту 07.03 Для індивідуального дачного будівництва 07.04 Для колективного дачного будівництва 07.05 Для цілей підрозділів 07.01 - 07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Це означає, що будівництво та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення не змінює цільового використання наданої в суборенду земельної ділянки, оскільки підрозділ 07.01 входить до складу розділу 07 - землі рекреаційного призначення.

Колегія суддів зазначає, що у п.3.2. договору суборенди зазначено, що суборендар має право «за згодою Орендаря зводити у встановленому законом порядку відповідні цілям призначення та використання земельної ділянки споруди та заклади».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Медіус-Плюс» та ОСОБА_2 господарські правові відносини виникли ще у січні 2003 року, коли було укладено договір оренди нежитлового приміщення за яким товариство, яке виступало Орендодавцем надавало ОСОБА_2 в оренду бази відпочинку «Алые паруса» та «Стругуаш-4». У березні 2003 року були внесені зміни до договору оренди, на підстав яких Орендар здобув право за власні кошти проводити реконструкцію спального корпусу, адмінбудівлі та інженерних комунікації на базі відпочинку «Алые паруса» з подальшим оформленням за собою право власності на вказані об'єкти. Як вказувалося вище договір суборенди землі набрав чинності з грудня 2003року, а вже 10.07.2004 ОСОБА_2 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт №224 від інспекції ДАБК Миколаївської обласної державної адміністрації.

Після затвердження та реєстрації акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта 08.11.2005 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, створено в результаті проведеної реконструкції ( свідоцтво від 16.03.2006 серія НОМЕР_1). В подальшому суборендар за згодою Орендаря, отриманою ще у 2008році, збудував нові об'єкти рекреаційного призначення на території, де розташована база відпочинку «Алые паруса», маючи для цього речове право на використання земельної ділянки за договором суборенди землі та дотримуючись при цьому умов даного договору (згода від 07.09.2008 додається).

Колегія суддів зазначає, що скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт і готовність до експлуатації саме цих об'єктів є предметом розгляду в даній справі, натомість йдеться про будівництво туристично-котеджного комплексу бази відпочинку тобто об'єктів рекреаційного призначення.

Відповідно до ч.2 ст.39-1 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038 від 17.02.2011 року у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Згідно з п.22 Постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Колегія суддів вважає, що при наявності речового права на використання земельної ділянки для будівництва та наявності документів, що надають право на виконання будівельних робіт у відповідача не було права на застосування ч.2 ст.39-1 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», так як не було правових підстав вважати будівництво самочинним,застосовуючи ст..376 Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що за своєї правовою природою рішення про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована до позивача протягом строків передбачених ст.250 ГК України, а саме адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована відповідачем 10.04.2012 року. Рішення про скасування декларацій відповідач прийняв 09.10.2015 року, тобто з пропуском строку передбаченого ст.250 ГК України, що виключає застосування таких санкцій до позивача.

Таким чином, колегія суддів ваажає обгрунтованими позовні вимоги позивача та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності їх задоволення.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 09.10.2015 року № 2,- залишити без змін.

Стягнути з Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області ( код ЄДРПОУ 35989356) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) судовий збір в розмірі 1339 ( одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн 80 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.