Постанова № 56456713, 10.03.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1781/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1, адвокат Джуган Н.Б.

відповідача: Лемак В.А. (довіреність від 30.10.2015 року № 12), Семак В.П. (довіреність від 21.01.2016 року № 4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість із заробітної плати, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 16 березня 2016 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - відповідач, РВ ФДМУ по Закарпатській області), яким просить: 1) зобов'язати РВ ФДМУ по Закарпатській області нарахувати та виплатити їй заборгованість із невиплаченої заробітної плати; 2) стягнути з РВ ФДМУ по Закарпатській області на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 11534,43 грн.; 3) стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.; 4) стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.; 5) допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць; 6) встановити відповідачу місячний строк з дня набрання рішення законної сили для подачі звіту про виконання судового рішення.

В процесі розгляду даної справи позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та з урахуванням остаточних додаткових пояснень від 12.02.2016 року (а.с. 86-92) просила: 1) зобов'язати РВ ФДМУ по Закарпатській області донарахувати та виплатити їй заборгованість із невиплаченої заробітної плати; 2) стягнути з РВ ФДМУ по Закарпатській області на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2014 року по 12.02.2016 р.; 3) стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.; 4) стягнути витрати на правову допомогу розмірі 4500, 00 грн.; 5) допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць; 6) встановити відповідачу місячний строк з дня набрання рішення законної сили для подачі звіту про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 10.01.2014 р. № 3-к "Про встановлення надбавок і доплат" позивачу встановлена надбавка за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років. Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 29.09.2014 р. № 93-к "Про попередження ОСОБА_1." попереджено позивача про повну службову невідповідність, а наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 03.10.2014 р. № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1." скасована надбавка за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 р. по справі № 807/3144/15, яка набрала законної сили, вказані накази визнано протиправними та скасовано. Скасування та визнання незаконними вказаних наказів, на думку позивача є підставою для нарахування та виплати йому надбавки в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років за період з 03.10.2014 р. по 15.02.2016 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав суду письмові заперечення та додаткові письмові заперечення, згідно яких визнав позовні вимоги в частині нарахування та виплати надбавки за 2014 рік (з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р.) в сумі 2686,56 грн. Оскільки керівником РВ ФДМУ по Закарпатській області жодним розпорядчим документом надбавку на 2015 р. ОСОБА_1 не встановлював, відтак підстав щодо стягнення надбавки, премії за період з 01.01.2015 року по 01.10.2015 року не має. Відтак, проти задоволення решти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили з мотивів, наведених у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в РВ ФДМУ по Закарпатській області 28.05.2001 року, з 1 жовтня 2010 року була призначена на посаду начальника відділу контрольно-ревізійної роботи.

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 10.01.2014 року № 3 "Про встановлення надбавок і доплат" встановлено надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років працівникам відділення, зокрема і ОСОБА_1 (а.с. 27).

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 29.09.2014 року № 93-к "Про попередження ОСОБА_1." позивачку попереджено про повну службову невідповідність.

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1." скасована надбавка за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року по справі № 807/3144/14 визнано незаконними та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 29.09.2014 р. № 93-к "Про попередження ОСОБА_1." та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1.".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року по справі № 807/3144/14 залишено без змін.

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 07.07.2015 року № 57-к, на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року, яка набрала законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року, скасовано наказ Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області від 29.09.2014 р. № 93-к "Про попередження ОСОБА_1." (а.с. 24).

Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області "Про скасування наказу № 98-к" та доповнення до наказу № 132-к" від 07.07.2015 року № 58-к скасовано наказ РВ ФДМУ по Закарпатській області від 03.10.2014 року № 98-к "Про скасування надбавки ОСОБА_1." та доповнено п. 1 наказу від 31.12.2014 року № 132-к "Про відміну надбавок і доплат", зокрема включено до наказу ОСОБА_1 (а.с. 25).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про державну службу" державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено, схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин.

Відповідно до вимог п. 2 вищезазначеної постанови керівникам органів, зазначених у п. 1 цієї статті надано право у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за результатами роботи працівника, є правом керівника установи, організації, а не обов'язком.

Так, наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області "Про відміну надбавок і доплат" від 31.12.2014 р. № 132-к з 1 січня 2015 року відмінено надбавку за виконання особливої роботи (в який була включена і позивач згідно наказу від 07.07.2015 р. № 58-к)

Так, у зв'язку із скасуванням наказу "Про скасування надбавки ОСОБА_1." від 03.10.2014 р. та враховуючи, те, що наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області відмінено надбавку за виконання особливої роботи, позивачу підлягає нарахування та виплата надбавки з 01.10.2014 по 31.12.2014 р., з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Як підтверджується розрахунком донараховної заробітної плати (надбавка, премія, відпускні) за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 р. та копіями табелю обліку використання робочого часу за жовтень-грудень 2014 року позивачем у жовтні 2014 року відпрацьовано 12 днів, в листопаді 14 днів та у грудні 18 днів.

Так, за жовтень 2014 року позивачу підлягає виплата донарахованої заробітної плати (надбавка, премія, відпускні) у розмірі 706,55 грн., за листопад 2014 р. - у розмірі 842,63 грн., за грудень 2014 року - 942,00 грн. та 195,32 грн. - сума донарахованих відпускних у результаті перерахунку.

Відтак, стягненню підлягає заборгованість із виплати заробітної плати у загальному розмірі 2686,56 грн.

Щодо позовної заяви щодо стягнення з відповідача 4500,00 грн. завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року за № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Разом з тим, позивачем не наведено в чому полягає спричинена моральна шкода, не наведено доказів підтвердження моральної шкоди та мотивів розрахунку суми моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, слід відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Статтею 1 визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем до адміністративного позову надано договір про надання правової допомоги від 04.11.2014 р., розрахунок правової допомоги адвоката та розрахункову квитанцію на суму 4500,00 грн.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких обґрунтувань таких витрат, виходячи з обсягу витраченого часу та переліку процесуальних дій, вчинених особою, що надавала правову допомогу.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Стосовно вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, то суд їх вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 267 КАС України встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Суд у даному випадку не вбачає підстав для необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. РВ ФДМУ в Закарпатській області доведено доведено заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 2686,56 грн. та наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості, при цьому, не доведено наявність підстав для задоволення решти позовних вимог, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат позивача, судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст.. ст.. 2, 17, 71, 137, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість із заробітної плати, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 60 код 22111310) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 2686,56 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят шість гривень).

3. В задоволенні позову в інших позовних вимогах - відмовити.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті