Постанова № 56456709, 14.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року

(14 год. 00 хв.)

Справа № 808/579/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпрокор»

до: Одеської митниці ДФС

про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

12.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпрокор» (далі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015.

Ухвалою суду від 15.02.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/579/16, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 01.03.2016.

01.03.2016 розгляд справи відкладався до 14.03.2016 у зв’язку із неявкою у судове засідання представника відповідача.

Позивач у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Позовна заява обґрунтована тим, що подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. Проте, на вимогу митного органу позивачем були надані всі можливі роз’яснення та докази на підтвердження правильності заявленої митної вартості товарів за першим (основним) методом. На думку позивача, митний орган безпідставно застосував резервний метод, у той час коли жодних обмежень для застосування основного методу визначення митної вартості не було, бо числове значення митної вартості було підтверджено належними документами. Отже рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015 є неправомірними та такими, що порушують законні права інтереси позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника на підставі поданих письмових заперечень. В письмових запереченнях зазначає, що документи, подані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати у декларанта додаткові документи та відомості. Листом від 01.12.2015 декларант пояснив походження даних розбіжностей, але не навів фактів, що їх спростовують, так як повідомив про неможливість надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Таким чином, виявлені розбіжності в документах не були усунені, що стало причиною для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, між декларантом та митним органом були проведені консультації. Наголошує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Таким чином, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

За приписами ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “Дніпрокор” (покупець) та Chongqing Winyou Pawer Cо., Ltd (Китай) укладено контракт №05/06/15, відповідно до умов якого продавець продає покупцеві товар у відповідності до специфікації, яка оформлюється на кожну партію товару та визначає асортимент, кількість, вартість товару, порядок сплати та відвантаження.

На виконання умов даного контракту 01.12.2015 на адресу позивача надійшов вантаж: генератори бензинові ЕG5500Е, ЕG5500Е3, ЕG7000Е, ЕG8000Е, двигуни для почвофрезів; генератори бензинові ЕG11000Е, ЕG11000Е3 (потужність 10 кВТ), загалом 3 товари. Вантаж був розміщений в зоні митного контролю митного поста Одеса-порт.

Для здійснення митного оформлення зазначеного товару відповідачу була подана електронна декларація ВМД №500060001/2015/021421 від 01.12.2015, згідно якої позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані: зовнішньоекономічний контракт №05/06/15 від 05.06.2015; додаткова угода №2 від 21.09.2015; специфікація №1 від 05.06.2015; комерційний інвойс №WY20150903 від 23.09.2015 з перекладом; лист виробника від 25.11.2015 з перекладом; платіжне доручення №6 від 18.09.2015; пакувальний лист б/н від 23.09.2015; коносамент SHWS2015091039A від 10.11.2015; довідку про транспортні витрати №256 від 25.11.2015; міжнародна автомобільна накладна (CMR) №40673 від 30.11.2015; митна декларація країни відправлення №801020150105049842 від 28.09.2015; сертифікат про походження товару № CI55000070740004 від 10.10.2015; прайс-лист виробника з періодом дії 01/09/2015-31/12/2015; комерційна пропозиція з періодом дії 01/09/2015-31/12/2015; калькуляція ціни товару від 23.09.2015; лист з технічним описом 320/11-1 від 20.11.2015.

За результатом обробки електронного документа та аналізу поданих документів митний орган дійшов висновку, що документи надані до митного оформлення містять розбіжності:

- в платіжному дорученні №6 від 18.09.2015 відсутнє посилання на комерційний інвойс, що унеможливлює прив’язання наданих платіжних документів до даної партії товару;

- в платіжному дорученні №6 від 18.09.2015 вказано доповнення до зовнішньоекономічного договору, яке до митного оформлення не надавалося;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 05.06.2015 не має відношення до даної поставки, оскільки ціна відрізняється від ціни, зазначеної в комерційному інвойсі;

- в копії митної декларації країни відправлення вказаний коносамент, який до митного оформлення не надавався.

У зв’язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації виробника товару.

Листом від 01.12.2015 декларант роз’яснив походження розбіжностей, а листом від 02.12.2015 повідомив про неможливість надання інших документів.

02.12.2015 Одеською митницею прийнято рішення №50006001/2015/610217/2 про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу згідно наявної в митниці інформації щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку:

- для товару №1 - 327,8638 дол. США за 1 шт. (коригування митної вартості іншим митним органом №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015 та МД №125130013/2015/408576 від 21.09.2015);

- для товару №2 - 75,4 дол. США за 1 шт. (коригування митної вартості іншим митним органом №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015р. та МД №125130013/2015/408841 від 09.06.2015).

02.12.2015 митним органом була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію, враховуючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015р., скоригувати митну вартість перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації у строки, передбачені Митним кодексом України.

Враховуючи негайну потребу у використані товару у господарській діяльності 04.12.2015 позивачем було здійснено митне оформлення товару за митною декларацією №500060001/2015/021595 шляхом сплати суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, що визначена рішенням про коригування митної вартості №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015.

Прийняття зазначеного рішення призвело до збільшення суми податку на додану вартість на 55238,73 грн. та ввізного мита на 25109,12 грн.

Керуючись п.8 ст.55 Митного кодексу України, позивачем листом №5 від 14.01.2016 до Одеської митниці було подано додаткові документи:

- копію специфікації №2 від 03.09.2015, на яку є посилання у платіжному доручені №6 від 18.09.2015 та додаткової угоди №2 від 21.09.2015, в якій специфікація №2 викладена в новій редакції;

- копію листа виробника Chongqing Winyou power Co. Ltd від 11.01.2016р. (з перекладом), у якому експортер роз'яснює стосовно коносаменту, який зазначається в митній декларації відправника товару;

- копію листа експедитора ДП «Формаг-Днепропетровск» від 30.12.2015р. №261 стосовно оформлення коносаменту;

- копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 17.11.2015р. по справі №808/8411/15 про скасування рішення про коригування митної вартості №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015р., на підставі якого визначено митну вартість для товарів 1,2.

Листом №314/10/15-70-61 від 01.02.2016 відповідач повідомив позивача про відмову у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2015 №500060001/2015/610217/2 та картки відмови №500060001/2015/00419.

Позивач, не погодившись з рішенням митниці щодо корегування митної вартості та з карткою відмови, звернувся з зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4,5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов’язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5,6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1,2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4,5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст.53, ч. 1,2,5 ст.54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Одеської митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №500060001/2015/021421 від 01.12.2015 був поданий пакет документів, передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 53 Митного кодексу України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Одеською митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності.

Зокрема, відповідачем зазначено, що в платіжному дорученні №6 від 18.09.2015 відсутнє посилання на комерційний інвойс, що унеможливлює прив’язання наданих платіжних документів до даної партії товару.

Позивач в листі від 01.12.2015 надав пояснення, що оплата за товар здійснюється по контракту (до появи інвойсу). Листом від 14.01.2016 додатково розтлумачив, що за умов контракту та Доповнення №2, перша часткова передплата повинна бути здійснена до 20.09.2015. Інвойс був сформований 23.09.2015, тобто, після здійснення передплати, а тому в платіжному дорученні відсутнє посилання на інвойс.

Також відповідач зазначив, що в платіжному дорученні №6 від 18.09.2015 вказано доповнення до зовнішньоекономічного договору, яке до митного оформлення не надавалося.

У відповідь на це позивач зауважив, що в даному платіжному дорученні об’єднано 2 оплати – за дану партію товару - 15 593,60 USD. Решта – оплата по попередній поставці. Листом від 14.01.2016 також роз’яснено, що на Додатковій угоді №2 міститься відмітка банку про сплату, з зазначенням суми і дати оплати, яка цілком співпадає з датою, зазначеною в платіжному дорученні №6 від 18.09.2015, та з сумою 15593 USD, зазначеною в п. 1.2.2 Додаткової угоди №2 від 21.09.2015.

Щодо твердження про доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 05.06.2015, який не має відношення до даної поставки, оскільки ціна відрізняється від ціни, зазначеної в комерційному інвойсі, позивачем вказано, що у гр.44 присутній документ «додаткова угода №2» від 21.09.2015, в якому коригується доповнення №1.

Стосовно зауваження митниці, щодо зазначення у копії митної декларації країни відправлення коносаменту, що не надавався до митного оформлення, позивачем 14.01.2016 було надано листи з відповідними роз’ясненнями.

Листом №5 від 14.01.2016 позивач надав додаткові роз’яснення та документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів: копію специфікації №2 від 03.09.2015, на яку є посилання у платіжному доручені №6 від 18.09.2015 та додаткової угоди №2 від 21.09.2015, в якій специфікація №2 викладена в новій редакції; копію листа виробника Chongqing Winyou power Co. Ltd від 11.01.2016р. (з перекладом), у якому експортер роз'яснює стосовно коносаменту, який зазначається в митній декларації відправника товару; копію листа експедитора ДП «Формаг-Днепропетровск» від 30.12.2015 №261 стосовно оформлення коносаменту; копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 17.11.2015р. по справі №808/8411/15 про скасування рішення про коригування митної вартості №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015р., на підставі якого визначено митну вартість для товарів 1,2.

Вказані документи, на думку суду, додатково підтверджують обґрунтованість визначення декларантом митної вартості за основним методом.

Суд зазначає, що хоча розбіжності і існують в документах, що є обов’язковими для подання для підтвердження митної вартості товарів, однак вони не стосуються визначення самої митної вартості.

Отже, витребування Одеською митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із декларацією митної вартості були подані всі передбачені ч.2 ст.53 Митного України документи, які давали змогу Одеській митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом – за ціною контракту.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено ч. 1, 2 ст.55 Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015, МД №125130013/2015/408576 від 21.09.2015; МД №125130013/2015/408841 від 09.06.2015.

Частина 2 ст. 64 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ч. 1 ст.33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Одеською митницею у графі 33 спірного рішення зазначено номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а саме МД №112050000/2015/000259/2 від 15.09.2015, МД №125130013/2015/408576 від 21.09.2015; МД №125130013/2015/408841 від 09.06.2015, проте не надано пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства. При митному оформленні товару позивачем до митного органу надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, у зв’язку з чим рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015 – прийняті необґрунтовано, всупереч вимог діючого законодавства, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпрокор» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610217/2 від 02.12.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00419 від 02.12.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дніпрокор» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.71, код ЄДРПОУ 13612779) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий