Постанова № 56456705, 10.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 808/8234/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Приватного підприємця ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (договір №1/10 від 01.10.2015)

від відповідача - Драч Б.В. (довіреність №57 від 23.04.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № Ф-24-1702 від 21.09.2015, якою позивачу визначено сума недоїмки зі сплати єдиного податку у розмірі 157959,90 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8234/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.11.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 10.02.2016.

Відповідно до ст.160 КАС України, 10.02.2016 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом при проведенні документальної планової перевірки та винесенні податкової вимоги порушено норми чинного законодавства, а саме порушено порядок проведення перевірки, неповно перевірений предмет дослідження та порушені строки проведення перевірки.

А, відтак, вважає висновки перевірки неправомірними та просить скасувати спірну вимогу.

Відповідач позов не визнав. Надав суду письмові заперечення, згідно яких пояснив, що перевірку проведено у відповідності та на виконання приписів чинного законодавства. Зазначив, що на адресу Позивача у серпні 2015р. було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення № 10 від 06.08.2015 та копія наказу № 300 від 06.08.2015 про проведення документальної планової перевірки фінансово-господарської діяльності Позивача, яке повернулось 09.09.2015 за закінчення терміну зберігання.

17.08.2015 для пред'явлення направлень № 265, № 264 від 17.08.2015 було здійснено вихід за адресою місцезнаходження Позивача: АДРЕСА_1, але він був відсутній за місцезнаходженням, про що складено акт №17/08-26-17-02 від 17.08.2015 про відсутність за місцезнаходженням фізичної особи - підприємця та неможливість пред'явлення направлень на проведення перевірки.

18.08.2015 оперативному підрозділу був наданий запит №18/08-26-17-02 та службова № 282 щодо розшуку Позивача для пред'явлення направлень на проведення планової виїзної перевірки та надання вищезгаданою фізичною особою-підприємцем документів для перевірки.

26.08.2015 від оперативного підрозділу отримана відповідь стосовно, якої було не встановлено місце знаходження Позивача.

01.09.2015 Позивачу були пред'явлені направлення № 275, №276 від 01.09.2015, вручена копія наказу № 341 від 01,09.2015р. та розпочата планова документальна перевірка.

За результатами якої і винесено спірну вимогу.

Таким чином, ДПІ вважає, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24-1702 від 21.09.2015 винесена відповідно до норм діючого законодавства, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2015 на адресу Позивача було направлено Наказ №300 від 06.08.2015 про проведення планової документальної перевірки, який ним не отриманий та повернутий на адресу ДПІ з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

01.09.2015 Позивачем було отримано Наказ №341 від 01.09.2015 про проведення планової документальної перевірки, про що свідчить підпис на копії зазначеного наказу.

За результатами перевірки ДПІ складено акт №33/08/26/17-02/НОМЕР_1 від 21.09.2015 та Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24-1702 від 21.09.2015, якою Позивачу визначено суму боргу з єдиного внеску у розмірі 157 959,90 гри.

Вищезазначений акт перевірки та Вимога були направлені на адресу Позивача 21.09.2015.

Не погоджуючись з даним повідомленням-рішенням ТОВ "СКІФРЕМТОРГ" звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись із твердженнями податкового органу та вважає обставин, на які посилається відповідач такими, що не відповідають діючим нормам законодавства. Інформація, викладена в Акті щодо встановлених порушень не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 77.4., 77.6 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка встановлює, що Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, обов'язковими умовами для проведення документальної планової документальної перевірки та допуску перевіряючи до перевірки є виконання дій передбачених п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України (щодо направлення наказу) та пред'явлення належним чином вище зазначених документів передбачених п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 01.09.2015 позивачем було отримано від відповідача наказ від 01.09.2015 про проведення планової документальної перевірки з 01.09.2015, тобто з дня прийняття та вручення наказу.

Відповідно до вимог п.1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 14.03.2013 року N395, "Акт перевірки є службовим документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зважаючи на те, що податковим органом при проведенні перевірки порушено норми чинного законодавства, а саме порушено порядок та строк проведення перевірки, а, відтак, акт складений за результатами такої перевірки не може носити доказовий характер.

Абзацом 5 п.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953, встановлено, що у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, а саме якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24-1702 від 21.09.2015, винесена ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій щодо сплати позивачем єдиного податку у розмірі 157959,90 грн., винесена на підставі незаконно проведеної перевірки з порушеннями чинного законодавства є протиправною

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-24-1702 від 21.09.2015, якою позивачу визначено сума недоїмки зі сплати єдиного податку у розмірі 157959,90 грн.

Судовий збір у розмірі 1579,60 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 60 коп.) присудити на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Жовтневому районі ГУ ДФС в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко