Постанова № 56456439, 03.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 р. Справа № 804/15756/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. при секретаріІваненко Н.С. за участю: позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4 в якому просить скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно кв. АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, реєстраційний номер 13822284 від 24.05.2006 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2015 року у справі № 201/10957/14-ц за позивачем визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 Проте, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 20083752 від 18.03.2015 року йому було відмовлено у здійсненні державної реєстрації, у зв'язку з тим, що право власності на зазначене майно зареєстровано за ОСОБА_4. Крім того, за ОСОБА_4 міститься запис про арешт майна від 11.07.2011 року, СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судове засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року здійснено заміну відповідача на належного, а саме Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції.

В судове засідання з'явився позивач, інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

19.01.2016 року від представника Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції Сакалюка С.Г. надійшли письмові пояснення, в яких він, зокрема зазначає про те, що 12.03.2015 року позивач звернувся із заявою № 10569444 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1. Державна реєєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 була проведена 24.05.2006 року за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 26.04.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Зайченко І.А. При розгляді наданих документів та здійснення перевірки було встановлено, що за вказаною адресою міститься запис про право власності за ОСОБА_4. Зі змісту наданого заявником рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2015 року вбачається, що договір дарування, за яким здійснена державна реєстрація за ОСОБА_4 визнаний недійсним. Але заяву про скасування державної реєстрації за останнім на підставі рішення суду надано не було. Також не було надано до розгляду рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 року по справі № 2-268/11, яким визнано договір дарування від 26.04.2006 року недійсним. Крім того, за ОСОБА_4 міститься запис про арешт майна від 11.07.2011 року, СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Отже, державним реєстратором було встановлено суперечності між заявленими та зареєстрованими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями. Враховуючи викладене, було прийнято рішення про відмову в державній реєтрації прав та обтяжень № 20083752.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 182 Цивільного Кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказані правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1878-VI від 11.02.2010 року (далі по тексту Закон № 1878-VI), а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року.

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1878-VI обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно п.2 ч.2 ст.9 Закону № 1878-VI державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1878-VI, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1878-VI державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення ( п. 5 ст 15 Закону № 1952-IV) .

Відповідно до ч. 3 ст.17 цього Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підставою для державної реєстрації прав, є в тому числі, як зазначено в ч.1 ст. 19 Закону № 1952-IV, рішення судів, що набрали законної сили.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року (далі по тексту - Порядок № 868) визначається перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Згідно п.36 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п.37 Порядку № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п.15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Отже, основною умовою для проведення державної реєстрації речових прав є подання заявником документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2015 року у справі № 201/10957/14-ц визнано право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1, 24.05.2006 року зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору дарування, ВСТ № 051193 реєстр 2810, 26.04.2006 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 року у справі № 2-268/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ДМНО Зайченко І.А. про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та визано недійсним договір дарування зазначеної квартири від 26.04.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.09.2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 року було залишено без змін.

Постановою Бабушкінського районного суду від 11.06.2015 року у справі № 403/816/12 знято арешт з майна, що належить на праві власності ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, а саме з квартири АДРЕСА_1, що був накладений постановою старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Панченко А.В. від 11.07.2011 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи підстави для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 відсутні.

Відповідно до ст 26 Закону № 1878-VI записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, реєстраційний номер 13822284 від 24.05.2006 року.

Стягнути з Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 33275904) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2016 року

Суддя О.В. Серьогіна