Постанова № 56455972, 03.03.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/50/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Тімакіної Л.В.,

представника відповідача - Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" (надалі ТОВ Агрофірма "Хорольська", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі Хорольська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000252200 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2581501,50 грн., з яких 1721001,00 грн. основне зобов'язання, 860500,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від 30 липня 2015 року № 271/22/37137609, складений на підставі проведеної Хорольською ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Агрофірма "Хорольська" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 березня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 березня 2015 року. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № 0004432200, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 2983492,50 грн., у тому числі 1988995,00 грн. за основним платежем та 994497,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № 0004432200 оскаржене позивачем до Головного управління ДФС у Полтавській області, яке рішенням від 30 жовтня 2015 року № 3933/10/16-31-10-04-11 частково задовольнило скаргу, скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на 267994,00 грн. основного платежу та 133997,00 грн. штрафної санкції.

13 листопада 2015 року відповідачем, з урахуванням рішення від 30 жовтня 2015 року № 3933/10/16-31-10-04-11, видане оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки про порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7 стаття 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ та статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01 липня 2013 року по 31 березня 2015 року в сумі 1995008,00 грн., вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються доказами, доданими до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Агрофірма "Хорольська" (код ЄДРПОУ 37137609) у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Хорольській ОДПІ та як сільськогосподарський виробник сплачує ПДВ по пільговому режиму оподаткування /том 1 а.с.200-201, том 5 а.с. 138-141/.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області № 803346 від 02 вересня 2013 року позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;01.13Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур /том 5 а.с.144/.

У період з 12 червня 2015 року по 09 липня 2015 року на підставі направлень, виданих Хорольською ОДПІ, № 1 від 15 червня 2015 року, № 2 від 15 червня 2015 року, № 3 від 15 червня 2015 року, № 4 від 15 червня 2015 року, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відповідно до вимог статті 77 та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно наказу голови комісії з реорганізації Хорольської ОДПІ № 241 від 29 травня 2015 року (наказ на продовження № 17 від 09 липня 2015 року), проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Агрофірма "Хорольська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 березня 2015 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами перевірки податковим органом 30 липня 2015 року складено акт № 271/22/37137609 (надалі акт перевірки) /том 1 а.с. 33-137/, відповідно до якого зафіксовані порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.7 стаття 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ та статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01 липня 2013 року по 31 березня 2015 року в сумі 1995008,00 грн., в тому числі за: липень 2013 року в сумі 2727,00 грн., вересень 2013 року в сумі 6748,00 грн., жовтень 2013 року в сумі 366736,00 грн., листопад 2013 року в сумі 319905,00 грн., грудень 2013 року в сумі 121764,00 грн., лютий 2014 року в сумі 840,00 грн., березень 2014 року в сумі 52004,00 грн., травень 2014 року в сумі 1237,00 грн., червень 2014 року в сумі 1881,00 грн., липень 2014 року в сумі 4516,00 грн., вересень 2014 року в сумі 52563,00 грн., жовтень 2014 року в сумі 126807,00 грн., листопад 2014 року в сумі 934774,00 грн., березень 2015 року в сумі 2506,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № 0004432200 /том 1 а.с. 32/, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 2983492,50 грн., у тому числі 1988995,00 грн. за основним платежем та 994497,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року № 0004432200 оскаржене позивачем до Головного управління ДФС у Полтавській області. Рішенням від 30 жовтня 2015 року № 3933/10/16-31-10-04-11 Головне управління ДФС у Полтавській області частково задовольнило скаргу, скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на 267994,00 грн. основного платежу та 133997,00 грн. штрафної санкції. 13 листопада 2015 року з урахуванням рішення від 30 жовтня 2015 року № 3933/10/16-31-10-04-11 відповідачем видане оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000252200 /том 1 а.с. 31/, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2581501,50 грн., з яких 1721001,00 грн. основне зобов'язання, 860500,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як виявлено в ході судового розгляду справи відповідач встановив порушення щодо формування податкового кредиту декларації з ПДВ "скороченої"

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Позивач знаходиться на спеціальному режимі оподаткування ПДВ відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому постановою КМУ від 12 січня 2011 року № 11. Відповідно до пункту 4 вказаної постанови сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу.

Як випливає з Акту перевірки, за результатами аналізу даних Декларацій спеціального режиму оподаткування, що підлягає нарахуванню та залишається у власності сільськогосподарського підприємства, за період з 01 липня 2013 року по 31 березня 2015 року, контролюючий орган визначив заниження податкового зобов'язання у розмірі 1995008,00 грн. Надалі сума претензій податкового органу, як зазначалося вище, зменшилася до 1721001,00 грн. (за основним платежем).

На підставі цього до позивача застосовані штрафні санкції відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, положення якого дають право контролюючому органу нараховувати фінансові (штрафні санкції) при самостійному визначенні податкового зобов'язання.

Згідно із статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені Податковим кодексом України, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених цим Кодексом. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В статті 6 Податкового кодексу України визначено: податок і збір є обов'язковими (безумовними) платежами до відповідного бюджету, які справляються з платників відповідно до податкового законодавства.

Податкове повідомлення-рішення за формою "Р", що оскаржується, складене відповідно до вимог Порядку № 1236. Відповідно до вказаного Порядку, податкове повідомлення-рішення за формою "Р" застосовується у разі зменшення/збільшення грошового зобов'язання.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, податкове повідомлення-рішення за формою "Р", за яким визначена в ньому сума грошового зобов'язання має перераховуватись до бюджету, формується з наступних складових елементів: податкового зобов'язання та штрафних санкцій, застосованих при донарахуванні податкового зобов'язання.

Враховуючи наведене суми ПДВ, розраховані в податковій звітності з позначкою "0121 спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" та відображені у рядку 25.2 (до березня 2013 року - у рядку 17 податкової декларації скороченої з позначкою 0131 "спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства") не є податковим зобов'язанням в розумінні податкового законодавства. Оскільки у таких сум відсутня головна ознака податку (збору) - обов'язок перерахування зазначених сум до відповідного бюджету. Підтверджує це і назва рядків декларації, про які йдеться: зафіксована в них сума "залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок".

Враховуючи те, що позивач знаходиться на спеціальному податковому режимі, який включає в себе систему заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, суми, зафіксовані до нарахування та перерахування на спеціальний (власний) рахунок платника податку в деклараціях з ПДВ з позначкою "спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства", не можуть визначатися як податкове зобов'язання у розумінні податкового законодавства.

Платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), а відтак, вказана сума ПДВ (як і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, на неї не може бути видане податкове повідомлення-рішення та визначено штрафні (фінансові) санкції.

У зв'язку з тим, відсутні підстави як для визначення податкового зобов'язаання, так і для застосування фінансових (штрафних) санкцій за пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до його положень контролюючий орган має право застосувати цей пункт лише у разі самостійного визначення суми податкового зобов'язання відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (зокрема підпункту 54.3.1, підпункту 54.3.2, підпункту 54.3.4, підпункту 54.3.5, підпункту 54.3.6).

На сторінці 48 акта перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення ТОВ Агрофірма "Хорольська" пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість скороченої Декларації спеціального режиму оподаткування в сумі 11315,00 грн., в тому числі за вересень 2013 року в сумі 382,00 грн., березень 2014 року в сумі 1114,00 грн., червень 2014 року в сумі 1300,00 грн., липень 2014 року в сумі 2857,00 грн., жовтень 2014 року в сумі 3156,00 грн., березень 2015 року в сумі 2506,00 грн.

Даний висновок обґрунтовано розбіжностями за базою даних системи співставлення податкового кредиту з податку на додану вартість АІС "Податковий блок" по ТОВ Агрофірма "Хорольська", де рахується розбіжність по податковому кредиту декларації з податку на додану вартість ТОВ Агрофірма "Хорольська" із податковим зобов'язанням інших підприємств, та відсутність у позивача податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит.

В результаті розгляду заперечень позивача відповідач визнав обґрунтованим формування податкового кредиту у розмірі 6013,00 грн., що підтверджено листом відповідача від 13 серпня 2015 року № 135/10/16-27-22-013 /том 1 а.с. 149-163/, та за результатами адміністративного оскарження головне управління ДФС у Полтавській області рішенням від 30 жовтня 2015 року № 3933/10/16-31-10-04-11 /том 1 а.с.175-188/, визнано неправомірним висновок в акті перевірки щодо необґрунтованості формування податкового кредиту позивача на суму 3806,00 грн.

Таким чином, на час розгляду справи в суді відповідач заперечує право позивача на податковий кредит у розмірі 1496,61 грн. за наступними податковими накладними: №153 від 10 вересня 2013 року, видана ДП "ПОЛТАВАСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" (сума ПДВ 382,37 грн.); № 462 від 06 березня 2014 року, видана ДУ "ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛЦ ДСЕСУ" (сума ПДВ 692,01 грн.); № 319 від 27 березня 2014 року, видана ТОВ "СОЛЛІ ПЛЮС ПОЛТАВА" (сума ПДВ 422,23 грн.). Зазначені податкові накладні долучені до матеріалів справи /том 2 а.с. 243-245/.

Дослідивши надані податкові накладні, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вказані податкові накладні оформлені з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Право на формування податкового кредиту ТОВ Агрофірма "Хорольська" підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема зазначеними податковими накладними.

Таким чином, позивачем обґрунтовано враховані суми ПДВ у розмірі 1 496,61 грн. при формуванні податкового кредиту, а висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість скороченої декларації спеціального режиму оподаткування в сумі 1 496,61 грн. є безпідставними.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 21937,00 грн. (сторінка акта 49, том 1 зворотній бік а.с. 58/.

Судом встановлено, що за результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення податковий орган визнав факт реєстрації податкової накладної № 7 від 03 жовтня 2013 року виданої ТОВ "Автозапчастина Лубни" на суму 2929,70 грн., з яких ПДВ 488,28 грн., виходячи з чого за цим порушенням збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21449,00 грн.

Згідно висновків перевірки відповідач заперечує проти права ТОВ Агрофірма "Хорольська" на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними (перелік яких наведено на сторінках 48-49 акта перевірки), сума ПДВ у яких не перевищує 10000,00 грн., та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що одержані за господарськими операціями з придбання у резидентів України товарів, які, на думку перевіряючого, є товарами іноземного виробництва, а також підакцизних товарів.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до абзаців 6 та 7 пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Ввезення товарів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (підпункт 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6. статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379) податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку № 1379 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно пункту 6.2. Порядку № 1379 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 21449,00 грн. є те, що податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних та є такими, що одержані за господарськими операціями з придбання у резидентів України товарів іноземного виробництва.

На підтвердження факту формування податкового кредиту у розмірі 2727,08 грн. за податковою накладною № 768 від 17 липня 2013 року позивачем надано до суду податкову накладну № 768 від 17 липня 2013 року /том 2 а.с. 246/, видану ТОВ "Агросервіс" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Агросервіс" товару "Колектор "Майга" АДУ 03.000…" згідно договору № 08/01/13 від 08 січня 2013 року /том 2 а.с. 250/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 767 від 17 липня 2013 року /том 2 а.с. 247/; факт оплати підтверджено банківською випискою 84Ц-000212 від 23 липня 2013 року на суму 14178,62 грн. та банківською випискою 84Ц-000223 від 30 липня 2013 року на суму 4070,84 грн. /том 2 а.с. 248-249/.

Формування податкового кредиту у розмірі 5996,15 грн. за податковою накладною № 768 від 17 липня 2013 року позивачем підтверджено поданням до суду податкової накладної № 1439 від 23 липня 2013 року /том 3 а.с. 2/, виданої ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" товару "Підшипник фланцевий 1,750 в зборі 1020839, підшипник сферичний 52404, бич составной конический 2*12" згідно договору купівлі-продажу № 10/1012/306 від 01 вересня 2012 року /том 3 а.с. 5-7/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 967 від 23 липня 2013 року /том 3 а.с. 3/; факт оплати підтверджено банківською випискою 84Ц-000225 від 31 липня 2013 року на суму 50000,00 грн. /том 3 а.с. 4/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 121,83 грн. за податковою накладною № 63 від 16 квітня 2013 року позивачем надано до суду податкову накладну № 63 від 16 квітня 2013 року /том 3 а.с. 8/, видану ТОВ "Агрозапчастина-Лубни" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Агрозапчастина-Лубни" товару "Автокамера 20.8-34 ТR218A Kabat" згідно договору поставки № 15 від 03 січня 2013 року /том 3 а.с. 11-15/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 441 від 16 квітня 2013 року /том 3 а.с. 9/; факт оплати підтверджено банківською випискою 84Ц-000121 від 23 квітня 2013 року на суму 2539,99 грн. /том 3 а.с. 10/.

Формування податкового кредиту у розмірі 248,00 грн. за податковою накладною № 8 від 05 вересня 2013 року позивачем підтверджено поданням до суду податкової накладної № 8 від 05 вересня 2013 року /том 3 а.с. 16/, виданої ФОП ОСОБА_4 в зв'язку з придбанням позивачем у ФОП ОСОБА_4 товару "Пружина 100.33.05.609" згідно договору поставки № 50 від 17 вересня 2012 року /том 3 а.с. 19/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 248 від 05 вересня 2013 року /том 3 а.с. 17/; факт оплати підтверджено банківською випискою 84Ц-000280 від 17 вересня 2013 року на суму 1488,00 грн. /том 3 а.с. 18/.

На підтвердження факту формування податкового кредиту у розмірі 1011,50 грн. за податковою накладною № 56 від 16 серпня 2013 року позивачем надано до суду податкову накладну № 56 від 16 серпня 2013 року /том 3 а.с. 20/, видану ТОВ "АРТ Ленд Девелопмент" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "АРТ Ленд Девелопмент" товару "Стул Сильвия СR Мадрас Табак" згідно рахунку на оплату № П110000100 від 09 серпня 2013 року /том 3 а.с. 23/; перша подія (оплата) підтверджено банківською випискою 84Ц-000246 від 16 серпня 2013 року на суму 6069,00 грн. /том 3 а.с. 21/; поставку товару підтверджено видатковою накладною № РН-0000487 від 12 вересня 2013 року /том 3 а.с. 22/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 1124,46 грн. за податковою накладною № 10 від 16 грудня 2013 року позивачем надано до суду податкову накладну № 10 від 16 грудня 2013 року /том 3 а.с. 24/, видану ТОВ "Перша електротехнічна компанія" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Перша електротехнічна компанія" товару "Лампа енергозбер. Е27 32W 4100K MAKSUS, лампа ртут-вольфр. HWL 250W 225V E40 Osram, лампа ртут-вольфр. GYZ 250W E27…" згідно договору № 2502/10 від 25 лютого 2013 року /том 3 а.с. 27-28/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № КЭ-0000483 від 16 грудня 2013 року /том 3 а.с. 25/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 639 від 28 січня 2014 року на суму 6746,78 грн. /том3 а.с. 26/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 840,00 грн. за податковою накладною № 2 від 12 лютого 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 2 від 12 лютого 2014 року /том 3 а.с. 29/, видану ТОВ "Хорольський КЗ" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Хорольський КЗ" товару "вологомір HE-Lite" згідно договору купівлі-продажу № 01/12-02 від 12 лютого 2014 року /том 3 а.с. 32-34/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 1 від 12 лютого 2014 року /том 3 а.с. 30/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 2667 від 06 травня 2014 року на суму 5040,00 грн. /том 3 а.с. 31/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 470,70 грн. за податковою накладною № 105 від 13 травня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 105 від 13 травня 2014 року /том 3 а.с. 35/, видану ПАТ "Полтавазооветпостач" в зв'язку з придбанням позивачем у ПАТ "Полтавазооветпостач" товару "апарат Шилова" згідно договору поставки товару № 120 від 02 січня 2014 року /том 3 а.с. 38-39/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 4136 від 13 травня 2014 року /том 3 а.с. 36/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 3291 від 27 травня 2014 року на суму 2824,18 грн. /том 3 а.с. 37/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 766,30 грн. за податковою накладною № 532 від 19 травня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 532 від 19 травня 2014 року /том 3 а.с. 40/, видану ТОВ "Агросервіс" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Агросервіс" товару "корпус колектора ORBITER 240" згідно договору № 10/01/14 від 10 січня 2014 року /том 3 а.с. 46-47/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 525 від 19 травня 2014 року /том 3 а.с. 41/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 3290 від 27 травня 2014 року на суму 35134,57 грн. /том 3 а.с. 425/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 580,97 грн. за податковою накладною № 644 від 16 червня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 644 від 16 червня 2014 року /том 3 а.с. 43/, видану ТОВ "Агросервіс" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Агросервіс" товару "пульсатор попарний NEDLAC" згідно договору № 10/01/14 від 10 січня 2014 року /том 3 а.с. 46-47/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 634 від 16 червня 2014 року /том 3 а.с. 44/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 4221 від 25 червня 2014 року на суму 95294,98 грн. /том 3 а.с. 45/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 382,25 грн. за податковою накладною № 70 від 17 липня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 70 від 17 липня 2014 року /том 3 а.с. 48/, видану ТОВ "Агрозапчастина Лубни" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Агрозапчастина Лубни" товару "краска № 303 ХАКИ (Mobihel), отвердитель Mobihel ISO" згідно договору поставки № 14 від 03 березня 2014 року /том 3 а.с. 51/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 1042 від 07 липня 2014 року /том 3 а.с. 49/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 4718 від 17 липня 2014 року на суму 4197,66 грн. /том 3 а.с. 50/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 187,20 грн. за податковою накладною № 2/8 від 03 березня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 2/8 від 03 березня 2014 року /том 3 а.с. 57/, видану ТОВ "Компанія "Агросоюз" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Компанія "Агросоюз" товару "підшипник 6808 DDU" згідно договору № 0020/14-1888 від 21 лютого 2014 року /том3 а.с. 60-63/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 00187 від 03 березня 2014 року /том 3 а.с. 58/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 1585 від 01 квітня2014 року на суму 1123,20 грн. /том 3 а.с. 59/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 1090,00 грн. за податковою накладною № 74 від 12 червня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 74 від 12 червня 2014 року /том 3 а.с. 63/, видану ТОВ "ІНТЕРСІЛЬГОСПТЕХНІКА" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "ІНТЕРСІЛЬГОСПТЕХНІКА" товару "В'язальний апарат Sipma" згідно договору купівлі-продажу № 21 від 25 квітня 2014 року /том 3 а.с. 66/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 323 від 12 червня 2014 року /том 3 а.с. 64/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 4381 від 03 липня 2014 року на суму 16338,00 грн. /том 3 а.с. 65/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 2200,00 грн. за податковою накладною № 218 від 31 серпня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 218 від 31 серпня 2014 року /том 3 а.с. 68/, видану ТОВ "Ай Ті-ЛІНКС" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Ай Ті-ЛІНКС" товару "паливний датчик SmartSensor" згідно договору поставки № 1/0714/ХОР від 17 липня 2014 року /том 3 а.с. 73/; перша подія (оплата) підтверджено платіжним дорученням № 5487 від 19 серпня 2014 року на суму 13200,00 грн. /том 3 а.с. 69/; поставку товару підтверджено видатковою накладною № 232 від 20 листопада 2014 року /том 3 а.с. 70/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 157,54 грн. за податковою накладною № 3798 від 15 жовтня 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 3798 від 15 жовтня 2014 року /том 3 а.с. 79/, видану ТОВ фірма "Астарта Київ" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ фірма "Астарта Київ" товару "адаптер телефонний CiscoLinksysPhoneAdapter"; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 3798 від 15 жовтня 2014 року /том 3 а.с. 80/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 8238 від 02 лютого 2014 року на суму 945,26 грн. /том 3 а.с. 81/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 972,50 грн. за податковою накладною № 1304 від 17 листопада 2014 року позивачем надано до суду податкову № 1304 від 17 листопада 2014 року /том 3 а.с. 82/, видану ТОВ "Агросервіс" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Агросервіс" товару "корпус колектора ORBITER 240" згідно договору № 10/01/14 від 10 січня 2014 року; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 1265 від 17 листопада 2014 року /том 3 а.с. 83/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 8495 від 12 грудня 2014 року на суму 12853,91 грн. /том 3 а.с. 84/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 2383,33 грн. за податковою накладною № 116 від 18 листопада 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 116 від 18 листопада 2014 року /том 3 а.с. 71/, видану ТОВ "Ай Ті-ЛІНКС" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "Ай Ті-ЛІНКС" товару "паливний датчик SmartSensor" згідно договору поставки № 1/0714/ХОР від 17 липня 2014 року /том 3 а.с. 73/; перша подія (оплата) підтверджено платіжним дорученням № 8011 від 18 листопада 2014 року на суму 14300,00 грн. /том 3 а.с.72/; поставку товару підтверджено видатковою накладною № 232 від 20 листопада 2014 року /том 3 а.с. 70/.

На підтвердження формування податкового кредиту у розмірі 189,00 грн. за податковою накладною № 4537 від 28 листопада 2014 року позивачем надано до суду податкову накладну № 4537 від 28 листопада 2014 року /том 3 а.с. 85/, видану ТОВ фірма "Астарта Київ" в зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ фірма "Астарта Київ" товару "WI-FI точка доступу NanoStation M2 OUTDOOR" згідно договору купівлі-продажу № 05/0814/55 від 14 серпня 2014 року /том 3 а.с. 88/; перша подія (поставка) підтверджено видатковою накладною № 4537 від 28 листопада 2014 року /том 3 а.с. 87/; факт оплати підтверджено платіжним дорученням № 8234 від 02 грудня 2014 року на суму 7136,02 грн. /том 3 а.с. 86/.

При цьому, у договорі, видаткових та податкових накладних відсутнє посилання на те, що товар, який придбається позивачем, має імпортне походження.

Здійснивши аналіз господарських правовідносин позивача з його контрагентами, суд дійшов висновку, що податкові накладні видані у зв'язку з придбанням наведених вище товарів у контрагентів, які є резидентами України, оформлені належним чином та вони не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд погоджується з доводом відповідача, що податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Водночас, суд роз'яснює, що в абзаці 7 пункту 11 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України мова йде не про всі імпортні товари, а тільки про товари, придбані платником податків безпосередньо у імпортерів, тобто в результаті господарської операції щодо ввезення на митну територію України вказаних товарів.

Представником відповідача підтверджено у судовому засіданні, що працівниками Хорольської ОДПІ не були здійснені дії під час перевірки щодо встановлення факту переміщення товарів, придбаних позивачем, через митний кордон України.

При цьому, моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 21149,00 грн.

Помилковими є твердження відповідача, що позивач у податковий кредит спеціальної декларації з податку на додану вартість безпідставно включив суму ПДВ в розмірі 50899,00 грн. від операцій з поставки товарів в асортименті, чим порушив пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України та завищив податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 50899,00 грн. за березень 2014 року, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма "Хорольська" (покупець) та ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" укладено договір № 10/1012/306 /том 3 а.с. 94-96/.

За умовами договору (пункт 1.1) продавець продає, а покупець (позивач) купує та оплачує товарно-матеріальні цінності (сільськогосподарська продукція, насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, сільськогосподарська техніка, запасні частини до сільськогосподарської техніки, вапно, цукор-пісок, меляса бурякова, жом сирий, жом сухий та інше).

На виконання умов договору продавцем складні податкові накладні № 283 від 18 грудня 2013 року на суму ПДВ 39221,48 грн. та № 346 від 26 березня 2014 року на суму ПДВ 11668,30 грн. /том 3 а.с.97-98/.

Факт відвантаження підтверджується видатковими накладними № 150 від 19 лютого 2014 року, № 154 від 24 лютого 2014 року, № 140 від 18 лютого 2014 року, № 527 від 07 квітня 2014 року /том 3 а.с. 99-104/.

Оплату товару здійснено за платіжними дорученнями № 0300004947 від 18 грудня 2013 року на суму 250000,00 грн. та № 1418 від 26 березня 2014 року на суму 244468,00 грн. /том 3 а.с. 112-113/.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що зазначення у графі податкової накладної "номенклатура" словосполучення "товари в асортименті" є порушенням підпункту "е" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки вважає, що податкові накладні № 283 від 18 грудня 2013 року та № 346 від 26 березня 2014 року не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту в розмірі 50899,00 грн.

Представник позивача зазначив, що в даному випадку податкові накладні видавалися за першою подією - фактом оплати грошових коштів. Станом на 17 грудня 2013 року існувала заборгованість позивача за Договором за вже поставлений товар у розмірі 14671,15 грн. Розбіжність між сумою платежу і податковою накладною від 18 грудня 2013 року, пояснюється тим, що платіжними дорученнями було охоплено одночасно оплату раніше відвантаженого товару вартістю 14671,15 грн. і попередню оплату товару вартістю 235328,85 грн., що підлягав відвантаженню у майбутньому. Враховуючи великий обсяг товарів, що придбавалися за Договором, була відсутня можливість заздалегідь - на момент попередньої оплати - визначити конкретний перелік товарів, що надалі будуть поставлені позивачу. Надалі товар на вказану вище суму попередньої оплати було поставлено, що не заперечується в акті перевірки і підтверджується зазначеними видатковими накладними, при цьому поставка за видатковою накладною № 140 від 18 лютого 2014 року охоплювала поставку товару як другу подію, тобто погашення заборгованості, що існувала у зв'язку з попередньою оплатою товару (частина товару на суму 33888,55 грн.) і поставку товару як першу подію (частина товару вартістю 52614,13 грн.). У 2015 році подано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до вказаних податкових накладних, відкориговано номенклатуру товарів, в зв'язку з чим позивачем надано розрахунок коригування № 500 від 09 липня 2015 року до податкової накладної № 283 від 18 грудня 2013 року та розрахунок коригування № 502 від 09 липня 2015 року до податкової накладної № 346 від 26 березня 2014 року /том 3 а.с. 105-110/.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з Україні" одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з абзацом другим 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податків - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачає обов'язкові реквізити податкової накладної.

Суд зазначає, що контрагентом позивача при наданні податкових накладних додержані вимоги статті 201 Податкового кодексу України, заповнені всі необхідні графи документа, у тому числі вказано, що предметом оподатковуваної ПДВ господарської операції є товари в асортименті.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, зазначення в графі 3 податкових накладних найменування товару як "товари в асортименті" не змінює сутності господарських операцій, у зв'язку зі здійсненням яких податкові накладні видані.

Суд наголошує, що окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року № К/9991/4626/12.

За таких обставин, позивач обґрунтовано, на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформував податковий кредит у розмірі 50899,00 грн., отже, висновок відповідача про порушення ТОВ Агрофірма "Хорольська" пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 50899,00 грн. за березень 2014 року є помилковим.

На сторінці 62 акта перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення ТОВ Агрофірма "Хорольська" пункту 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1105085,00 грн., в тому числі за вересень 2014 року в сумі 50363,00 грн., за жовтень 2014 в сумі 123493,00 грн., за листопад 2014 року в сумі 931229,00 грн.

Даний висновок обґрунтовано відсутністю в податкових накладних такого реквізиту як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таке твердження відповідача є помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 серпня 2014 року між ТОВ Агрофірма "Хорольська" (покупець) та ТОВ фірма "Астарта-Київ" укладено договір № 5/0814/55 /том 3 а.с.115-120/, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця основні засоби ("Товар"), асортимент, кількість, ціна та загальна кількість якого буде визначено у видаткових накладних та/або додаткових угодах, та/або актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору.

Податковий кредит позивачем сформовано на підставі наступних податкових накладних: № 3586 від 18 вересня 2014 року, сума ПДВ 37520,77 грн.; № 3587 від 18 вересня 2014 року, сума ПДВ 12842,12 грн.; № 3776 від 01 жовтня 2014 року, сума ПДВ 123493,12 грн.; № 4489 від 25 листопада 2014 року, сума ПДВ 446118,56 грн.; № 4486 від 25 листопада 2014 року, сума ПДВ 485110,46 грн. /том 3 а.с. а.с.121-125/. Судом оглянуто вказані податкові накладні та встановлено, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, в тому числі код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Обґрунтованість формування податкового кредиту також підтверджено видатковими накладними: № 3586 від 18 вересня 2014 року, згідно якої придбавався товар "Автомобіль КАМАЗ 45143-012-15 шасі № ХТС53215RA2373451" у кількості 1 шт. вартістю 225124,61 грн., в т.ч. ПДВ 37520,77 грн.; № 3587 від 18 вересня 2014 року на товар "Причеп НЕФАЗ 8560-82-02 шасі № Х1F8560E0A0017878" у кількості 1 шт. вартістю 77052,70 грн., в т.ч. ПДВ 12842,12 грн.; № 3776 від 01 жовтня 2014 року на товар "Розкидач причіпний органічних добрив TSW 6240S Сер. №1259106" у кількості 1 шт. вартістю 740958,71 грн., в т.ч. ПДВ 123493,12 грн.; № 4489 від 25 листопада 2014 року на товар "Комбайн зернозбиральний CLASSTUCANO в комплекті з косаркою соєвою S750 Сер. № 83901746 Інв." у кількості 1шт. вартістю 2676711,34 грн., в т.ч. ПДВ 446118,56 грн.; № 4486 від 25 листопада 2014 року на товар "Комбайн кормозбиральний CLASS ЯГУАР 870 Сер. № 49208686 Інв. № 003000002257" в кількості 1 шт. вартістю 2910662,74 грн., в т.ч. ПДВ 485110,46 грн. /том 3 а.с.126-130/.

Оплату товару здійснено за платіжними дорученнями № С8-8234 від 02 грудня 2014 року та № С8-8467 від 16 грудня 2014 року /том 3 а.с. 132-133/.

Відповідно пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, в редакції, яка діяла на момент здійснення господарської операції, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктами 13-17 "Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (в редакції, чинній на дату складення податкових накладних) з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі. На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається витяг з Реєстру про податкову накладну та/або розрахунок коригування.

Запит щодо надання відомостей про податкові накладні та/або розрахунки коригування з Реєстру складається у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Запит покупця в електронній формі підлягає шифруванню та надсилається Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг". Примірник запиту в електронній формі зберігається у покупця.

Державна податкова служба після надходження від покупця запиту в електронній формі проводить його розшифрування, перевіряє електронний цифровий підпис, визначає відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою. Державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.

На зазначений витяг накладається електронний підпис Державної податкової служби, який після шифрування надсилається на електронну адресу, зазначену в запиті покупця.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що позивачем під час проведення перевірки було надано податкові накладні в паперовому вигляді.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що одержавши від ТОВ фірма "Астарта-Київ" належним чином оформлені податкові накладні у паперовому вигляді, вжив всіх доступних йому заходів для перевірки цих податкових накладних, а саме, надіслав Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг" у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення Запити щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних № 9134428 від 09 жовтня 2014 року, № 10110103 від 10 листопада 2014 року та № 16160241 від 16 грудня 2014 року /том 3 а.с.135-152/, після чого отримав від Державної податкової служби Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних № 9134428 від 09 жовтня 2014 року, № 10110103 від 10 листопада 2014 року та № 16160241 від 16 грудня 2014 року /том 3 а.с. 161-173/ і тільки після того, як пересвідчився у факті реєстрації ТОВ фірма "Астарта-Київ" податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у зв'язку з придбанням основних засобів, з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї сільськогосподарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що податкові накладні правильно оформлені, містять коди УКТ ЗЕД та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, дані податкові накладні оформлені у повній відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та містить всі обов'язкові реквізити.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у розмірі 1105085,00 грн. за даною господарською операцією є безпідставним.

Згідно ату перевірки /стор. 69, том 1 зворотній бік а.с. 68/ ТОВ Агрофірма "Хорольська" завищено податковий кредит по декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування у жовтні-грудні 2013 року у розмірі 542081,30 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "ВІВО-ТРАНС", що призвело до порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "ВІВО-ТРАНС".

07 жовтня 2013 року позивачем з ТОВ "ВІВО-ТРАНС" укладено два договори: договір № 84/12-10/13 про надання послуг з перевезення вантажів /том 3 а.с. 184-187/, в межах якого позивачу було надано послуги з перевезення сої і кукурудзи, та договір № 84/01-10/13 про надання послуг з перевезення вантажів /том 3 а.с. 174-183/, на підставі якого здійснювалось перевезення цукрових буряків.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, реєстрами ТТН, платіжними дорученнями.

Так, факт надання позивачу послуг з перевезення сільськогосподарської продукції підтверджується товарно-транспортними накладними, реєстри яких є додатками до актів виконаних робіт № 39 від 15 жовтня 2013 року, №№ 40-43 від 16 жовтня 2013 року, №№ 46-47 від 17 жовтня 2013 року, №№ 80-84 від 24 жовтня 2013 року, №№ 86-88 від 25 жовтня 2013 року, №№ 100-107 від 28 жовтня 2013 року, №№ 110, 111, 114 від 29 жовтня 2013 р. №№ 131,132, 139-144, 146, 149, 151, 154-156 від 31 жовтня 2013 року, № 15, 16 від 12 листопада 2013 року, № 19-22, 24, 25 від 13 листопада 2013 року, №№ 26-28, 31, 32, 34 від 14 листопада 2013 року, № 45 від 18 листопада 2013 року, № 66-67 від 22 листопада 2013 року, № 78 від 27 листопада 2013 року, № 21 від 10 грудня 2013 року та № 138 від 31 жовтня 2013 року, № 33 від 14 листопада 2013 року, № 127 від 30 листопада 2013 року /том 4 а.с.49-172/.

На одержані послуги позивачем від ТОВ "ВІВО-ТРАНС" отримані податкові накладні на загальну суму 3252487,71, в тому числі ПДВ 542081,30 грн., а саме № 81 від 24 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9374,12 грн., № 82 від 24 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9819,79 грн., № 83 від 24 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9524,92 грн., № 84 від 24 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9291,36 грн., № 144 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9865,62 грн., № 86 від 25 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9637,51 грн., № 143 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9991,96 грн., № 106 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9105,23 грн., № 141 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9767,97 грн., № 142 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9258,50 грн., № 107 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9325,27 грн., № 111 від 29 жовтня 2013 року на суму ПДВ 6960,68 грн., № 114 від 29 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9222,32 грн., № 131 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9738,69 грн., № 46 від 17 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9789,81 грн., № 43 від 16 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9126,21 грн., № 42 від 16 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9776,92 грн., № 41 від 16 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9569,91 грн., № 40 від 16 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9448,94 грн., № 139 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9174,57 грн., № 87 від 25 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9330,07 грн., № 88 від 25 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9784,80 грн., № 100 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9983,49 грн., № 101 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9707,38 грн., № 102 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9392,44 грн., № 105 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9303,42 грн., № 80 від 24 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9574,90 грн., № 104 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9106,09 грн., № 103 від 28 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9877,09 грн., № 146 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9635,16 грн., № 149 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9081,01 грн., № 151 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 8869,90 грн., № 154 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9860,99 грн., № 155 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9687,85 грн., № 156 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 4988,94 грн., № 47 від 17 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9617,51 грн., № 110 від 29 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9022,47 грн., № 39 від 29 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9165,65 грн., № 140 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 9801,22 грн., № 16 від 12 листопада 2013 року на суму ПДВ 5929,05 грн., № 15 від 12 листопада 2013 року на суму ПДВ 9351,15 грн., № 24 від 13 листопада 2013 року на суму ПДВ 9045,99 грн., № 25 від 13 листопада 2013 року на суму ПДВ 8569,27 грн., № 22 від 13 листопада 2013 року на суму ПДВ 9961,13 грн., № 27 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 9306,34 грн., № 28 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 9427,46 грн., № 31 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 9391,36 грн., № 21 від 13 листопада 2013 року на суму ПДВ 9883,72 грн., № 20 від 13 листопада 2013 року на суму ПДВ 8513,82 грн., № 19 від 13 листопада 2013 року на суму ПДВ 9395,42 грн., № 26 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 9757,08 грн., № 34 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 9880,33 грн., № 32 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 9817,55 грн., № 45 від 18 листопада 2013 року на суму ПДВ 9463,56 грн., № 67 від 22 листопада 2013 року на суму ПДВ 8299,28 грн., № 66 від 22 листопада 2013 року на суму ПДВ 9513,57 грн., № 78 від 27 листопада 2013 року на суму ПДВ 9513,57 грн., № 132 від 31 листопада 2013 року на суму ПДВ 9505,08 грн., № 21 від 10 грудня 2013 року на суму ПДВ 4011,49 грн. та № 138 від 31 жовтня 2013 року на суму ПДВ 2163,57 грн., № 33 від 14 листопада 2013 року на суму ПДВ 5295,60 грн., № 127 від 30 листопада 2013 року на суму ПДВ 392,09 грн. /том 3 а.с. 237-250, том 4 а.с. 1-48/.

Всі вказані податкові накладні ТОВ "ВІВО-ТРАНС" відобразило у податковій звітності, включивши до податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні звітні періоди (жовтень-грудень) 2013 року. Видані позивачу податкові накладні відображені ТОВ "ВІВО-ТРАНС" в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на їх підставі позивачем віднесено до складу податкового кредиту звітних (податкових) періодів суму ПДВ загалом в розмірі 542081,30 грн., що відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Також, Хорольською ОДПІ не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отримані послуги за обома договорами оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 57 від 18 жовтня 2013 року на суму 150000,00 грн., № 10 від 23 жовтня 2013 року на суму 55000,00 грн., № 377 від 25 жовтня 2013 року - 150000,00 грн., № 69 від 30 жовтня 2013 року на суму 140000,00 грн., № 96 від 31 жовтня 2013 року на суму 150000,00 грн., № 548 від 05 листопада 2013 року на суму 150000,00 грн., № 634 від 08 листопада 2013 року на суму 40000,00 грн., № 765 від 13 листопада 2013 року на суму 50000,00 грн., № 785 від 14 листопада 2013 року на суму 120000,00 грн., № 834 від 19 листопада 2013 року на суму 150000,00 грн., № 135 від 21 листопада 2013 року на суму 150000,00 грн., № 902 від 22 листопада 2013 року на суму 203140,00 грн., № 1 від 22 листопада 2013 року на суму 26860,00 грн., № 979 від 27 листопада 2013 року на суму 200000,00 грн., № 152 від 03 грудня 2013 року на суму 170000,00 грн., № 1133 від 04 грудня 2013 року на суму 130000,00 грн., № 1166 від 06 грудня 2013 року на суму 300000,00 грн., № 114 від 11 січня 2014 року на суму 100000,00 грн., № 3 від 15 січня 2014 року на суму 200000,00 грн., № 14 від 16 січня 2014 року на суму 50000,00 грн., № 232 від 17 січня 2014 року на суму 100000,00 грн., № 461 від 23 січня 2014 року на суму 44000,00 грн., № 687 від 29 січня 2014 року на суму 200000,00 грн., № 736 від 30 січня 2014 року на суму 100000,00 грн., № 748 від 31 січня 2014 року на суму 139361,12 грн.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ "ВІВО-ТРАНС" права власності на автомобілі, якими здійснювалося перевезення вантажів позивача, та на відсутність достатніх для цього трудових ресурсів не заслуговують на увагу, оскільки законодавство не містить обмежень щодо того, за рахунок яких саме матеріальних ресурсів мають надаватися послуги з перевезення.

При цьому, в пункті 1.2 договору про надання послуг з перевезення вантажів від 14 серпня 2014 року № 84/01-10/13, укладеного між позивачем та ТОВ "ВІВО-ТРАНС", сторони передбачили, що для надання послуг з перевезення вантажу ТОВ "ВІВО-ТРАНС" має право залучити інших осіб (субвиконавців), залишаючись відповідальним перед замовником за якість наданих ними послуг. Це право ТОВ "ВІВО-ТРАНС" на залучення субвиконавців не забороняється договором про надання послуг з перевезення вантажів від 14 серпня 2014 року № 84/12-10/13.

Варто зауважити, що здійснення перевезень залученим транспортом не є порушенням чинного законодавства і не може свідчити про нереальність такої операції. Обмеження господарюючого суб'єкта на самостійне залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є порушенням одного з встановлених частиною першою статті 44 Господарського кодексу України принципів здійснення підприємницької діяльності.

Безпідставним є посилання перевіряючими в акті перевірки на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем і ТОВ "ВІВО-ТРАНС" на акт ДПІ у м. Полтава від 03 вересня 2014 року № 798/16-01-22-06/38439576 з огляду на наступне.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 816/5087/14 /том 3 а.с. 188-197/, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року /том 3 а.с. 198-208/, частково задоволено адміністративний позов ТОВ "ВІВО-ТРАНС" до ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії; визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами якої складено акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВІВО-ТРАНС" по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами - постачальниками за період: червень 2013 року, липень 2013 року, жовтень 2013 року-січень 2014 року, березень - травень 2014 року" № 798/16-01-22-06/38439576 від 03 вересня 2014 року; визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області в частині внесення змін (коригування) до інформаційної системи "Податковий блок" щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "ВІВО-ТРАНС" за період: червень 2013 року, липень 2013 року, жовтень 2013 року-січень 2014 року, березень-травень 2014 року на підставі акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВІВО-ТРАНС" по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період: червень 2013 року, липень 2013 року, жовтень 2013 року-січень 2014 року, березень-травень 2014 року" № 798/16-01-22-06/38439576 від 03 вересня 2014 року та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС України у Полтавській області вилучити з інформаційної системи "Податковий блок" внесені на підставі акту № 798/16-01-22-06/38439576 від 03 вересня 2014 року коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "ВІВО-ТРАНС" за період: червень 2013 року, липень 2013 року, жовтень 2013 року-січень 2014 року, березень - травень 2014 року та поновити в ній дані

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Отже акт ДПІ у м. Полтава від 03 вересня 2014 року № 798/16-01-22-06/38439576, покладений в основу висновків акту перевірки, не може братися до уваги при розгляді цієї справи.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що надані ТОВ "ВІВО-ТРАНС" послуги використовувалися позивачем для перевезення вантажів (цукрових буряків, кукурудзи і сої) до ТОВ "ІПК Полтавазернопродукт", ТОВ Агрофірма "Добробут", ТОВ "Хорольський комбікормовий завод", ТОВ "Глобинський переробний завод".

Так, цукрові буряки перевозились ТОВ "ВІВО-ТРАНС" до ТОВ "ІПК Полтавазернопродукт" на підставі договору переробки цукрових буряків № 7-ПЦБ від 02 жовтня 2013 року /том 4 а.с. 199-204/ та договору купівлі-продажу цукрових буряків № 3-КБ від 01 листопада 2013 року /том 4 а.с. 216-221/; до ТОВ Агрофірма "Добробут» на підставі договору переробки цукрових буряків № 3/1013/3 від 01 жовтня 2013 року /том 4 а.с. 241-242/. Матеріалами справи підтверджується, що частину цукру, виробленого з належної позивачу сировини врожаю 2013 року, передано ТОВ "Цукорагропром" для реалізації на підставі договору комісії № 4ЦА/0313/17 від 22 березня 2013 року.

Перевезення кукурудзи здійснювалося з полів, що перебувають у користуванні позивача, на зберігання до елеватору ТОВ "Хорольський комбікормовий завод", з яким у позивача укладено договір № 01/07-05 про надання послуг по зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 05 липня 2013 року /том 5 а.с. 92-96/. Надалі кукурудзу реалізовано позивачем ТОВ "Зерно-агротрейд" на підставі договору № 73А/1112/14 від 13 листопада 2012 року /том 5 а.с. 63-67/ та підтверджено видатковими накладними /том 5 а.с. 68-89/.

Перевезення сої здійснювалося з полів позивача до ТОВ "Глобинський переробний завод" на виконання умов договору поставки № 18/09/2013-С від 25 вересня 2013 року /том 5 а.с. 25-32/ та підтверджено видатковими накладними /том 5 а.с. 33-47/.

Отже, висновок відповідача про відсутність реальності господарської операції з надання позивачу транспортних послуг ТОВ "ВІВО-ТРАНС" спростовується належним чином оформленими первинними документами та використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій позивача із контрагентами, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість, а також використання таких товарів та послуг у господарській діяльності позивача.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 13 листопада 2015 року № 0000252200.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39785660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хорольська" (код ЄДРПОУ 37137609) витрати зі сплати судового збору в розмірі 38722 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять дві) гривні 53 (п'ятдесят три) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 березня 2016 року.

Суддя С.А. Іваненко