Ухвала суду № 56453497, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року К/800/899/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі № 174/475/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську

Дніпропетровської області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в

Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області та зобов'язано призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію зі зниженням віку відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (далі - Закон) з 11 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням. В період з 8 серпня 1988 року по 6 вересня 1988 року (30 днів) працював у зоні ліквідації.

11 жовтня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, однак рішенням відповідача від 25 лютого 2014 року у призначенні пенсії відмовлено з мотивів відсутності первинних документів, що підтверджують період роботи позивача в зоні відчуження.

Так, відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років, у 1988 році - не менше 30 календарних днів - 5 років.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

За змістом підпункту «г» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок) при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону №796-ХІІ при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону №796-ХІІ до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122 (далі постанова 122); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

В свою чергу, за приписами постанови 122 довідка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії.

У разі неможливості надання довідки за формою 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження, довідки про період роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невід'ємною складовою підстав для призначення спірної пенсії є підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами, зокрема, і щодо тривалості та періоду роботи у зоні відчуження (з зазначенням населених пунктів де працювала особа) з моменту аварії.

Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, при зверненні позивача з заявою до УПФУ про призначення спірної пенсії, не була надана довідка форми 122, проте надано: копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1988 року, виданого 12 листопада 1990 року, з зазначенням, що воно безстрокове та дійсне на всій території Союзу РСР; копію довідки Виконавчого комітету Верхньодніпровської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області №129 від 26 травня 1992 року, де зазначено, що позивач в 1988 року приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відповідно до статті 14 Закону №796-ХІІ він віднесений до 3-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; архівну довідку Архівного відділу виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 11-14/773 від 29 грудня 2011 року, згідно якої підприємство АТП 11267 м. Вільногірська перереєстроване в ВАТ Вільногірське АТП 11267, а заробітна плата позивача за серпень 1988 року (період його роботи в Чорнобильській зоні) склала - 632.89 грн., тобто вдвічі більше ніж за попередні 7 місяців; архівну довідку Архівного відділу виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 11-14/731 від 05 грудня 2011 року, згідно якої позивач знаходився у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 8 серпня 1988 року по 6 вересня 1988 року (с. Іванково), номер посвідчення на відрядження №737, підстава: журнал обліку водіїв, які відбували у відрядження на Чорнобильську АЕС; копію листа ВАТ «Тракт» від 30 серпня 2011 року,адресованого УПСЗН Вільногірської міської ради Дніпропетровської області; копію листа від 11липня 2011 року Державного агентства України з управління зоною відчуження на, адресованого УПСЗН Вільногірської міської ради Дніпропетровської області; копію трудової книжки.

Факт роботи позивача у зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС також підтверджено показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зазначили, що позивач дійсно був відряджений на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до 30-ти кілометрової зони відчуження на будівництво автодоріг, в тому числі дороги Зелений Мис-Чорнобиль, що проходила саме по території відчуження, а не поза її межами. Вказану територію віднесено до зон відчуження внаслідок чорнобильської катастрофи, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо відсутності правових підстав у відповідача для відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Загородній А.Ф.