Постанова № 56452867, 14.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3241/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційних скарг прокурора Голосіївського району м. Києва, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2009 року у справі за позовом прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПС-Капітал»про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПС-Капітал»про стягнення заборгованості в розмірі 22744,11 грн. за порушення норм термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2009 року в позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, прокурор Голосіївського району м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, апеляційну скаргу подали ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЛПС-Капітал»з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України, за результатами якої складено акт від 07.02.2008 року №48/1-22-20-33737742.

Відповідно до акту перевірки, перевіряючими встановлено порушення ТОВ «ЛПС-Капітал»вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: не надходження валютної виручки у сумі 31740,00 дол. США (158772,00 грн.) по контракту від 22.12.2006 року № 1-2007 укладеному з фірмою ТОВ «ОПТОН ИМПЭКС», Росія.

На підставі акту перевірки від 07.02.2008 року №48/1-22-20-33737742 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 20.02.2008 року №0000182202/0, яким ТОВ «ЛПС-Капітал»визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 18753,58 грн.

08.07.2008 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЛПС-Капітал»з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України, за результатами якої складено акт №270/1-22-02-33737742.

Згідно із актом перевірки, перевіряючими встановлено порушення ТОВ «ЛПС-Капітал»вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження валютних коштів по експорту на суму 31 740,00 дол. США (160 287,00 грн.), кількість днів прострочення - 7 та на суму 30 000,00 дол. США (151 500,00 грн.), кількість днів прострочення - 1 по контракту від 22.12.2006 року № 1-2007 року з фірмою ТОВ «ОПТОН ИМПЭКС»(Росія), а також п.1 ст.9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі акту перевірки від 08.07.2008 року №270/1-22-02-33737742 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 16.07.2008 року №0000692202/0, яким ТОВ «ЛПС-Капітал»визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3820,53 грн., та №0000702202/0, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 170,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Пунктом 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно п. 2.7 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль»від 08.02.2000 року № 49 порушення строків декларування тягне за собою таку відповідальність - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом, встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК України).

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно зі ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно із пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, (або іншими Законами України) не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до вимог п. 17.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків з перед бюджетами та державними цільовими фондами»сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.12.2007 року по справі № 23/395/06-АП.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Голосіївського району м. Києва, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2009 року скасувати, постановивши нову постанову про задоволення позову.

Стягнути на користь держави з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПС-Капітал»заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 22744,11 грн. за порушення норм термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2010 року.