Ухвала суду № 56452865, 14.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 9/604 (2-а-10973/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000272320/0 від 26.02.2008 року, № 0000272320/3 та № 0000822320/3 від 01.10.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2009 року позов задоволено частково, а саме: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000822320/3 від 01.10.2008 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000272320/3 від 01.10.2008 року в частині визначення основного платежу у розмірі 77311,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 29001,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою відмовити в позові в цій частині. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Також, апеляційну скаргу подали ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим», в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові та постановити нову, якою задовольнити позов в цій частині. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»за період з 01.04.2006 року по 30.09.2007 року, про що складено акт перевірки від 13.02.2008 року № 569/23-616-32305906 (далі - Акт перевірки), на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2008 року № 0000272320/0 визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 85391 гривень та за штрафними санкціями 31324,80 гривень; податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2008 № 0000822320/3 донараховано штрафні санкції в розмірі 3288,80 гривень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Що стосується питання щодо віднесення до складу валових витрат вартість отриманих послуг з оренди житлових приміщень для проживання працівника підприємства, який є його директором, то слід зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

У відповідності до пп. 5.3.1. пп. 5.3. статті 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Таким чином законом встановлено загальне правило у відповідності до якого не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб. Проте з останнього є виключення, які передбачені пунктами 5.6. та 5.7. Закону про прибуток.

З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) (пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як вбачається з матеріалів справи, в ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»не обліковується зазначене орендоване приміщення в журналі обліку службових жилих приміщень, а також відсутній зв'язок між службовим житлом та умовами виробничого процесу підприємства та роботи директора.

Оскільки витрати на оренду житла для директора не були формою заробітної плати зазначеної особи та не включалися до фонду оплати праці і не утримувався відповідний податок з доходів фізичних осіб, то віднесення зазначених витрат до валових є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам пп. 5.3.1. пп. 5.3. статті 5 "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено порушення ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»пп. 5.2.5. п.5.2. статті 5 Закону, у відповідності до якого не включаться до валових витрат витрати по сплаті пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті. Підпунктом 5.3.5 пункту 5.3. статті 5 встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Зазначене порушення випливає з відносин, що склалися за наслідком договору № 6380510 від 18.01.2007 року про організацію перевезень вантажів, укладеного ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця».

Податкова служба зазначає, що товариством безпідставно включено до валових витрат збір, що виник за наслідком перевищення встановлених термінів зберігання передбачених п. 5 Правил зберігання вантажів (наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644; далі Правила зберігання вантажів), у відповідності до яких якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. При цьому податкова служба зазначає, що зазначена плата у формі збору є відповідальністю за невиконання плану перевезень згідно зі Статутом залізниць України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457; далі - Статут).

У відповідності до пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону до складу валових витрат не включаються сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України питання справляння штрафів та/або неустойки за договором (зобов'язанням) може прийнято лише шляхом відображення відповідних умов в договорі або укладання додаткової угоди до договору. Як випливає зі змісту Договору на організацію перевезень від 18 січня 2007 року № 6380510 «Залізниця»і «Вантажовласник»несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом.

Статут визначає відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів розділом 7. Форма відповідальності визначена у вигляді штрафу. При цьому за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень наступає відповідальність у формі штрафу.

При цьому у відповідності до положень пункту 6 Статуту, збори - це цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

Пунктом 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У відповідності до пункту 5 Правил зберігання вантажу якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. При цьому пунктом 8 Правил зберігання вантажу передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

З вищенаведеного виплаває, що збір і штраф згідно положень Статуту не є тотожними поняттями. Збір є ціновою ставкою, яка є платою за встановленим тарифом, а штраф є формою відповідальності.

Отже, ТОВ з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»не сплачували штраф за невиконання плану перевезень у відповідності до норм Статуту, а фактично мала місце сплата збору за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белнефтехим»відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 квітня 2010 року.