Ухвала суду № 56452863, 14.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 17/10 (2-а-15596/08) Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Попович О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2009 року у справі за позовом компанії «Дельта ОСОБА_2, Інк»в особі представництва «Дельта ОСОБА_2, Інк»в Україні до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в особі управління Державного казначейства у Голосіївському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Компанія «Дельта ОСОБА_2, Інк»в особі представництва «Дельта ОСОБА_2, Інк»в Україні звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в особі управління Державного казначейства у Голосіївському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000322303/0 від 31.07.2008 року, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства у м. Києві на користь компанії «Дельта ОСОБА_2, Інк.»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 348 492 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31.07.2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку представництва «Дельта ОСОБА_2»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на розрахунковий рахунок) за березень 2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки №319/1-23-03-26600499.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.07.2008 року №0000322303/0, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2008 року на суму 1 214 433, 00 грн.

Як свідчать обставини справи, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що полягали в неправомірному, на думку податкового органу, декларуванні бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 1 348 492 грн., що утворилось за рахунок сплати постачальникам в періоди починаючи з липня 2006 року по грудень 2007 року, що склало загальну суму 1 214 433 грн., чим порушено пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту Закон) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи з положень пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.1.5 ст. 1 Закону - звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Згідно з п. 1.6. ст. 1 Закону - податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7. ст.1 Закону).

За пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наведене, сума, як була розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений підпунктами 7.7.5 - 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону, не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування в разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Аналіз правових приписів дає підстави апеляційній інстанції прийти до однозначного висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з поданими до ДПІ податковими деклараціями з ПДВ за період липень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року та січень-березень 2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи, від'ємне значення у розмірі 1 348 492 грн. складається з таких сум (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду) за періодами: липень 2006 року - 2918 грн., серпень 2006 року - 46714 грн., вересень 2006 року - 62763 грн., жовтень 2006 року - 85718 грн., листопад 2006 року - 63697 грн., грудень 2006 року - 84523 грн., січень 2007 року - 69659 грн., лютий 2007 року - 63776 грн., березень 2007 року - 65156 грн., квітень 2007 року - 55522 грн., травень 2007 року - 71982 грн., червень 2007 року - 66027 грн., липень 2007 року - 137664 грн., серпень 2007 року - 5696 грн., вересень 2007 року - 2555 грн., жовтень 2007 року - 133701 грн., листопад 2007 року - 84712 грн., грудень 2007 року - 20204 грн., січень 2008 року - 91446 грн., лютий 2008 року - 68984 грн., березень 2008 року - 65075 грн.

Вищезазначені суми включені як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та фактично сплачені в наступних податкових періодах. ДПІ в Голосіївському районі м. Києва підтвердили правомірність заявлення вказаних сум у Акті перевірки № 319/1-23-03-26600499 від 31.07.2008 року (а.с. 25 (стор. 8 акта).

Апелянт не заперечив, що в обґрунтування правомірності задекларованих сум позивачем при проведені перевірки посадовим особам було надано усі необхідні документи, які згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»підтверджують право на бюджетне відшкодування, зокрема: декларації з ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява на повернення суми бюджетного відшкодування, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, обігово-сальдові відомості по рахунках 201, 22, 311, 312, 631, 644, 641, 661 контракти, договори, установчі та реєстраційні документи.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 квітня 2010 року.