Постанова № 56452469, 10.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Справа№ 910/4172/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Маслова Е.Г., Соловйов О.В.

від відповідача - Мазур І.О.

від третьої особи - Дараган О.Ю., Лукашов Ю.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 - без змін.

Не погодившись із згаданою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду в касаційному порядку, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 910/4172/15-г, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі №910/4172/15-г скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/4172/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 № 09-52/25/16 у зв'язку з перебування на лікарняному головуючого судді Дикунської С.Я. справу було передано на повторний автоматичний розподіл.

Згідно з протоколу повторного автоматичного розподілу, справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 12.01.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І. та призначено до розгляду на 04.02.2016.

В судовому засіданні 04.02.2016 по справі оголошено перерву до 10.03.2016.

В судове засідання 10.03.2016 з`явилися представники сторін та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника третьої особи надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, правомірним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги до суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов`язаного з ним спору по справі № 910/25434/15 за позовом ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" до ДП «Український інститут промислової власності» про визнання неправомірними дій.

Колегія суддів, вивчивши доводи клопотання, заслухавши думку представників відповідача та третьої особи, які заперечили стосовно зупинення провадження по справі, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на те, що вказані справи не є взаємопов`язаними та факти, встановлені при вирішені спору по справі № 910/25434/15, не матимуть суттєво значення для вирішення даного конкретного спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

19.02.2014 ТОВ «Інтерфлот» звернувся до Атимонопольного комітету Україні із заявою про недобросовісну конкуренцію у діях ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" під час виробництва та реалізації рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії».

Розпорядженням Державного уповноваженого АМК України від 08.07.2014 було постановлено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого ст. 4 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Рішенням Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 № 639-р було визнано дії ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" у вигляді використання без дозволу (згоди) ТОВ «Інтерфлот» оформлення етикетки рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії», порушенням передбаченим ст. 4 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції».

За вказане порушення на позивача накладено штраф в розмірі 400000 грн. та зобов`язано позивача припинити використання у господарській діяльності оформлення етикетки рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії».

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Антимонопольного комітету України та мотивував свої вимоги тим, що неправомірність рішення відповідача полягає в тому, що етикетки рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії», які використовували в своїй господарській діяльності позивач та третя особи не є схожими до ступені змішування, а тому права третьої особи діями позивача не були порушенні.

Крім того, позивач зазначає, що почав використовувати свою етикетку через декілька років після дати припинення виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок як третьої особи, так і ТОВ "Інтеррибфлот".

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, мотивує це тим, що рішення № 639-р прийнято АМК у межах визначених законом повноважень, у порядку, визначеному чинним законодавством України, з правильним застосуванням норм матеріального права, з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Третя особа також заперечуючи проти заявленого позову, подавала свої письмові заперечення як на позов так і на подану позивачем апеляційну скаргу, відповідно до яких зазначав, що в діях позивача є ознаки недобросовісної конкуренції, а тому рішення № 639-р прийняте відповідачем є правомірним та обґрунтованим, а етикетки рибних консервів, що використовує в своїй господарській діяльності позивача є схожими з етикетками третьої особи до ступеня змішування, що порушує права товариства та завдає значних збитків господарській діяльності ТОВ «Інтерфлот».

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У частині перші статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення в тому числі про визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; накладання штрафів тощо.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як зазначалось вище, оспорюваним рішенням відповідача було встановлено та визнано дії позивача у вигляді використання без дозволу (згоди) третьої особи оформлення етикетки рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії", яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів "Сардини натуральні з добавленням олії", яке раніше почало використовувати у господарській діяльності Товариство, що може призвести до змішування діяльності Заводу з діяльністю Товариства, порушенням, передбаченим статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ «Інтерфлот» зареєстроване 07.09.2001, основним видом його економічної діяльності є перероблення та консервування риби, зокрема рибної консервної продукції "Сардини натуральні з добавленням олії", "Бички у томатному соусі", "Сардина атлантична бланшована в олії", "Кілька чорноморська нерозібрана у томатному соусі" тощо.

З 2001 року на українському ринку реалізуються рибні консерви "Сардини натуральні з добавленням олії" з етикеткою, розробником якої є ТОВ "Інтеррибфлот" за участю маркетологів третьої особи.

В період з 2004 року до 01.01.2007 зазначену етикетку на рибні консерви третя особа використовує у господарській діяльності на підставі ліцензійного договору, укладеного з ТОВ "Інтеррибфлот".

В свою чергу позивач ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" зареєстровано 30.09.2003, основним видом його діяльності є перероблення та консервування риби, зокрема рибної консервної продукції "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії", "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії Ексклюзив", "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії" тощо.

Позивач здійснює виробництво та реалізацію рибних консервів з сардини з травня 2013 року.

Отже, позивач і третя особа діють на одному товарному ринку, а саме консервування риби, тобто є конкурентами.

Спір між сторонами виник саме з підстав використання етикетки рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії".

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, наданих представниками сторін: позивачем як на підтвердження своїх вимог так і третьою особою на їх спростування, вбачається, що третя особи в своїй діяльності використовує зовнішнє оформлення етикетки рибних консервів з сардини, що включає такі основні елементи: світло-блакитний загальний фон; темно-блакитна смуга у нижній частині; темно-блакитне коло у центрі із зображенням корабля, з двох боків від якого великими синіми літерами написана назва продукції "САРДИНИ".

У період з 2004 року по теперішній час зовнішнє оформлення етикетки майже не змінювалось; змінювався лише технічний текст та значки на етикетці.

Рибні консерви з сардини, виробництва третьої особи, з зазначеною етикеткою реалізуються на всій території України.

В свою чергу, позивач у здійснені своєї господарської діяльності використовує зовнішнє оформлення етикетки рибних консервів з сардини виробництва, що включає такі основні елементи: світло-блакитний загальний фон; темно-блакитна смуга у нижній частині; темно-блакитне коло у центрі із зображенням глобуса, ліворуч від якого великими синіми літерами написана назва продукції "САРДИНА".

Оскаржуючи прийняте відповідачем рішення, позивач зазначає, що вказані вище етикетки, що використовують у своїй діяльності як позивач так і тертя особа не є таким, що схожі до ступеня змішування і їх можна сплутати.

На підтвердження зазначеного, позивачем зокрема надано висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.02.2015 № 578, відповідно до резолютивної частини якого етикетки рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії", що використовуються у господарській діяльності позивача та тертої особи не є схожим до ступеня змішування та не є схожими настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим та оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього кодексу.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надані позивачем докази, спростовуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи, які в сукупності були досліджені, зокрема апеляційною інстанцією, при повному, всебічному розгляді справи.

Також не приймається до уваги наданий позивачем до матеріалів справи висновок ОСОБА_8, оскільки по-перше даний висновок зроблений щодо відповідності законодавству України подання антимонопольного комітету України від 28.11.2014, в той час як предметом спору є рішення АМК України від 23.12.2014, а по-друге, вказаний висновок є лише думкою фахівця та не є доказом, в розумінні ст. 43 ГПК України.

Так, відповідачем, Антимонопольним комітетом України, при прийняті оскаржуваного рішення, було здійснено власне дослідження (відповідними фахівцями комітету, що мають спеціальні знання в даній сфері та наділені правом і повноваженнями для надання відповідного висновку в таких випадках) етикеток рибних консервів, що використовують в своїй діяльності позивач та третя особа та було встановлено, що аналіз зовнішнього оформлення етикеток рибних консервів "Сардини натуральні з добавленням олії" виробництва ТОВ «Інтерфлот» та зовнішнього оформлення етикеток рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії" виробництва позивача свідчить про те, що зазначені етикетки є схожими: за загальною композицією (оформлення етикетки), кольоровою гамою (загальний фон), розміщенням основних написів, окремих елементів, назви продукту та шрифтів.

Крім того АМК було встановлено, що присутність в торговельних мережах продукції позивача з зовнішнім оформленням етикетки рибних консервів сардина виробництва позивача, яке є схожим з оформленням етикетки рибних консервів сардини виробництва третьої особи, може призвести до того, що споживач може сплутати продукцію позивача з продукцією ТОВ «Інтерфлот», і придбати продукцію позивача замість продукції третьої особи.

Таким чином, може відбутися змішування діяльності названих підприємств.

Такий висновок АМК було підтверджено опитуванням споживачів із різних регіонів, яке було проведено відповідачем під час розгляду справи № 127-26.4/104-14.

Також на підтвердження зазначеного, третьою особою було долучено до матеріалів справи висновок № 290/15 від 11.01.2016, здійснений експертами Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, та висновок № 429 від 30.09.2013, здійснений експертами Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності, відповідно до яких зовнішнє оформлення етикетки консервів "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії»виробництва позивача є схожим з зовнішнім оформленням етикетки рибних консервів "Сардина натуральна з добавленням олії» виробництва третьої особи настільки, що їх можна сплутати.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок № 429 від 30.09.2013 науково д

Стосовно заявленого представником апелянта, що етикетка позивача містить зображення глобусу, на відміну етикетки третьої особи, що містить зображення корабля, в даному висновку зазначено, що воно не має домінуючого значення в оформленні етикетки та не має вирішального значення у формуванні загального зорового враження, що може вплинути на споживача при виборі тієї чи іншої консерви.

Окрім того, відповідачем в своїх поясненнях, як письмових так і усних, було зазначено про те, що, відповідно до норм чинного законодавства України, а саме положень ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання ділової репутації забезпечується не на підставі охоронного документа, патенту на промисловий зразок чи свідоцтва на знак для товарів і послуг, а виходячи з першості використання будь-якого позначення чи сукупності позначень у господарській діяльності, що забезпечують індивідуалізацію діяльності відповідного суб`єкта господарювання з-поміж інших.

Це в свою чергу також спростовує доводи позивача стосовно того, що 26.08.2014 позивач отримав свідоцтво на знак для товарів та послуг № 189934, який представляє собою зовнішнє оформлення етикетки «Сардина», виробництва ТОВ «Екватор», а отже на законних підставах використовує вказану етикетку в своїй господарській діяльності, та не порушує права третьої особи, оскільки патент України на промисловий зразок № 7344 не діяв на момент початку використання третьою особою своєї етикетки.

Відповідно до статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, до якої Україна приєдналась 25.12.1991 підлягають забороні всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ТОВ «Інтерфлот» почало набагато раніше за позивача використовувати етикетку для маркування консерви з сардини у господарській діяльності, отже дії позивача з реєстрації торговельної марки фактично вже свідчать про недобросовісність останнього.

Відповідно до статті 13 ЦК України не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Отже, наявність патенту у позивача на промисловий зразок не звільняє його від відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Використання запатентованого промислового зразка не лише для виготовлення та розповсюдження етикеток для продукції, але й для позначення певних товарів, виходить за межі правового захисту, що надається власнику патенту, відповідно до ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки».

Твердження апелянта про те, що ліцензійними договорами, укладеними між ТОВ «Інтеррибфлот» та ТОВ «Інтерфлот» останньому надано лише право на використання промислового зразка, проте, не передбачено надання ТОВ «Інтерфлот» права дозволяти третім особам використання промислового зразка, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки оспорювань рішення відповідача щодо накладання штрафу на позивача приймалось з урахуванням положень ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» та з урахуванням того, що використовувана позивачем етикетка є схожою з етикеткою, яка використовується у господарській діяльності третьої особи до ступеня змішування, а не виключно з підстав відсутності дозволу ТОВ «Інтерфлот» на використання етикетки рибних консервів «Сардина».

Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15 1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пунктом 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження АМК від 14.02.2011 № 84-р), встановлено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Використання позивачем етикетки схожої на етикетку, яку використовує третя особи, може створити у невизначеного кола осіб враження взаємопов'язаності конкурентів або навіть призвести до ототожнення ними продукції позивача та третьої особи, що в свою чергу може призвести до змішування з діяльністю ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" та ТОВ "Інтерфлот".

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з встановлених у даній справі обставин вбачається, що позивачем не подано суду докази на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним рішення № 639-р у розумінні статті 59 Закону, натомість відповідачем по справі та третьою особою спростовано докази та доводи, надані позивачем на обґрунтування своїх вимог та підтверджено обставини, наведені в рішенні № 639-р, а тому зазначене рішення є законним і обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4172/15-г - без змін.

Матеріали справи № 910/4172/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов