Постанова № 56452429, 10.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Справа№ 910/17682/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Вапельник С.Д. - дов. від 26.10.2015 року б/н, Диких В.О. - дов. від 26.10.2015 року б/н

від відповідача: Рибальченко Л.В. - дов. від 22.01.2016 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Компанія Енерджи" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року

у справі № 910/17682/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БДУ ЛОГІСТИК" (м. Київ)

до Приватного підприємства „Компанія Енерджи" (м. Київ)

про стягнення 201 148 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „БДУ ЛОГІСТИК" з позовом до Приватного підприємства „Компанія Енерджи" про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу, згідно Договору транспортного експедирування № 13/2606/103 від 26.06.2013 року, що становить 115 842 грн. 20 коп.; суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по зобов'язанню, що становить 80 973 грн. 70 коп.; 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, що становить 4 332 грн. 18 коп.

Рішенням від 22.09.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ПП „Компанія Енерджи" на користь ТОВ „БДУ ЛОГІСТИК" 115 842 грн. 20 коп. суми боргу, 4 332 грн. 18 коп. - 3% річних, 80 973 грн. 70 коп. інфляційних витрат та 4 022 грн. 96 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПП „Компанія Енерджи" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення та апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ТОВ „БДУ ЛОГІСТИК" відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 року у складі колегії суддів: головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Коротун О.М. та Сулім В.В. було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення, апеляційну скаргу Приватного підприємства „Компанія Енерджи" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, який входить до постійного складу судової колегії, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Гаврилюка О.М., суддів: Коротун О.М., Гончаров С.А.

04.02.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С,А. у відпустці та виходом судді Суліма В.В. з відпустки, якого було визначено для розгляду даної справи, відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями, змінено склад колегії суддів: головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.

Після зміни в складі колегії суддів розгляд справи почався спочатку.

В судовому засіданні 10.03.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи

26.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „БДУ ЛОГІСТИК" (експедитор, виконавець) та Приватне підприємство „Компанія Енерджи" (клієнт, замовник) уклали договір транспортного експедирування від 26.06.2013 року № 13/2606/103 з протоколом узгодження розбіжностей від 26.06.2013 року до договору, відповідно до умов якого експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта здійснити виконання зазначених цим договором транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення матеріальних цінностей, інших предметів (надалі - вантажу) автомобільним транспортом, на підставі замовлення, що надається уповноваженою особою Клієнта з оформленням експрес-накладної (ТТН) для кожного перевезення, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.2 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103, з урахуванням протоколу розбіжностей, за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, згідно тарифів затверджених сторонами у додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору. До вартості послуг додається додаткова плата у розмірі 0,5% від оголошеної вартості вантажу. Тарифи можуть змінюватися при зміні цін на паливо-мастильні матеріали, газ, електроенергію та при інфляції, про що сторони укладають додаток № 2 в новій редакції. Змінені тарифи починають діяти для замовника з моменту укладення додатка № 2.

Відповідно до п. 4.1 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103, з урахуванням протоколу розбіжностей, сторони визначають вартість послуг у рахунках-фактурах та актах приймання наданих послуг, на підставі тарифів передбачених сторонами у додатку № 2 до даного договору.

Згідно з п. 4.2 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103, з урахуванням протоколу розбіжностей, належні експедитору суми за транспортні та експедиторські послуги можуть оплачуватися замовником при поданні заявки (передоплата). Остаточний розрахунок по платежам за транспортно-експедиторські послуги проводиться замовником на підставі рахунка-фактури та акта приймання наданих послуг.

Пунктом 4.3 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 передбачено, що сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиторських послуг.

Умови надання транспортно-експедиторських послуг відповідно до п. 2, 3 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 погоджені сторонами згідно додатку № 1 „Умови перевезення вантажів", який є невід'ємною частиною договору

Вартість транспортно-експедиторських послуг відповідно до п. 1.2 договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 погоджена сторонами згідно додатку № 2 „Тарифи", який також є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На виконання умов договору від 26.06.2013 року № 13/2606/103 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.2013 року № ПП/0-0006125, .від 17.01.2014 року № ПП/0-0006288, від 27.01.2014 року № ПП/0-0006451, від 31.01.2014 року № ПП/0-0006533, від 10.02.2014 року № ПП/0-0006732, від 14.02.2014 року № ПП/0-0006840, від 24.02.2014 року № ПП/0-0006983, від 28.02.2014 року № ПП/0-00067139, від 13.03.2014 року № ПП/0-0007367.

Як вказував позивач, відповідачем не було належним чином виконано зобов'язань з повної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим, за відповідачем на момент подання позову була наявна заборгованість у розмірі 115 842 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що до вимог, що виникли з правовідносин з перевезення застосовується спеціальна позовна давність в один рік, а відповідач взагалі заперечує факт надання йому транспортно-експедиторських послуг позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач не подавав до суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності до прийняття рішення, то колегія суддів приходить до висновку, що посилання на пропуск строку позовної давності не може бути взято до уваги.

Факт надання транспортно-експедиторських послуг підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), на яких містяться підписи представників сторін та відбитки печаток обох сторін. Подані докази не викликають сумніву у колегії суддів.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача виник обов'язок з оплати наданих транспортно-експедиторських послуг.

Оскільки відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості за договором від 26.06.2013 року № 13/2606/103 у розмірі 115 842 грн. 20 коп., не спростував та не надав належних доказів на заперечення обставин справи, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 80 973 грн. 70 коп. за період з квітня 2014 року до травня 2015 року та 3% річних в розмірі 4 332 грн. 18 коп. за період з 11.04.2014 року до 10.07.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 80 973 грн. 70 коп. та 3% річних в розмірі 4 332 грн. 18 коп.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ „БДУ ЛОГІСТИК" до Приватного підприємства „Компанія Енерджи" є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Компанія Енерджи" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/17682/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун