Рішення № 56452390, 10.03.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

10 березня 2016р. справа №927/49/16

За позовом: Міністерства оборони України,

Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс»,

вул. Малиновського, 36, м. Чернігів,14020

про стягнення 1 347 083грн.86коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 25.02.2016р. та 10.03.2016р. - ОСОБА_1 старший офіцер юридичної служби, довіреність №220/20/д від 05.01.2016р.

Від відповідача: 25.02.2016р. та 10.03.2016р. - ОСОБА_2 начальник юридичного відділу довіреність №1/1-15 від 19.01.2016р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 25.02.2016 року по 10.03.2016 року перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача згідно п.7.3.1 договору 602911,06грн. пені за період з 31.07.2015 року по 15.12.2015 року та 744172,80грн. штрафу за неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №343/4/77 від 13.07.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77 від 13.07.2015 року щодо несвоєчасної поставки 28000 пар рукавиць.

Відповідно до ухвали від 21.01.2016 року про порушення провадження у справі №927/49/16 розгляд справи призначено на 02.02.2016р о 12:00. У звязку з перебуванням судді Книш Н.Ю. на лікарняному, розгляд справи 02.02.2016 року не відбувся, про що сторонам було направлено відповідне повідомлення від 02.02.2016 року за №927/49/16/158/16.

Після виходу судді Книш Н.Ю. з лікарняного та з огляду на те, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, судове засідання в межах строку, визначеного ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, призначено для розгляду справи на 16.02.2016р. на 10:00год, про що на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією була направлена ухвала суду від 04.02.2016 року.

В судовому засіданні 16.02.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача виклав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх повністю. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Так, у відзиві на позовну заяву №1/1-45 від 25.01.2016 року відповідач зазначив, що між позивачем та ТОВ «Сівертекс» укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77 від 13.07.2015 року, згідно п.1.1 якого відповідач зобовязався поставити позивачу до 30.07.2015 року 28000 пар предметів одягу та аксесуарів одягу з вулканізованої гуми (крім виготовлення з твердої гуми) (22.19.6) (рукавиці захисні БЛ-1М). 17.08.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої внесено зміни до істотних умов договору, а саме п.1.1 викладено в новій редакції: постачальник зобовязується поставити замовнику до 30.07.2015 року 28000 пар рукавиці КЩС ПВХ «Petrel» 35см. Відповідач зазначив, що додатковою угодою сторонами було встановлено нове найменування продукції, що є зміною істотної умови договору з якої виникли нові зобовязання відповідача поставити рукавиці КЩС ПВХ «Petrel» 35см та припинили дію інші зобовязання поставити рукавиці захисні БЛ-1М. Відповідач вказав, що встановивши нове найменування продукції, Міністерство оборони України відмовилось вносити зміни щодо строку поставки. Листом №1/4-960 від 31.08.2015 року ТОВ «Сівертекс» просило Міністерство оборони України встановити строк поставки рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см до 20.12.2015 року, листом №286/3/13875 від 16.11.2015 року Міністерство оборони України відмовило встановити новий строк поставки. Відповідач зазначив, що відповідно до п.3 додаткової угоди, вона набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, тобто з 17.08.2015 року, таким чином поставка продукції могла початись лише після підписання додаткової угоди про встановлення нового найменування продукції - з 17.08.2015 року, відповідно, ТОВ «Сівертекс» обєктивно не могло поставити рукавиці КЩС ПВХ «Petrel» 35см до підписання додаткової угоди «заднім числом». Відповідач вважає, що строк поставки до 30.07.2015 року був встановлений для продукції - рукавиці захисні БЛ-1М, а оскільки додаткова угода була підписана вже після закінчення строку поставки рукавиць БЛ-1М, відповідно до поставки рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см строк виконання зобовязань сторонами фактично не визначений. Протягом строку дії договору Міністерством оборони України на адресу ТОВ «Сівертекс» було направлено претензію №342/4/2/1073 від 15.09.2015 року щодо сплати пені та штрафу, яка не може вважатись вимогою щодо виконання зобовязань, крім того, претензію було направлено не Міністерством оборони України, а військовою частиною А0108, яка не є стороною договору, сама ж претензія направлена не ТОВ «Сівертекс», а фізичній особі ОСОБА_3 Відповідач також зазначає, що Міністерство оборони протягом 2015 року не висувало вимог щодо постачання рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см, ТОВ «Сівертекс» самостійно здійснило поставку продукції чотирма партіями до 15.12.2015 року в повному обсязі, враховуючи дані обставини, порушення строків виконання зобовязань ТОВ «Сівертекс» не має. Крім того, відповідач зазначив, що безпідставність позовних вимог також підтверджується тим, що позивач не має на меті стягнути реальні штрафні санкції за начебто порушені строки виконання зобовязання відповідачем, а бажає просто поповнити бюджет будь-якими засобами з огляду на грубі розрахунки штрафу та пені здійснені позивачем, наприклад, при розрахунку пені позивачем було взято 30% облікової ставки НБУ (найбільшу за весь 2015рік) за весь період в порушення закону та не дивлячись на те, що вона змінювалась протягом року у бік зменшення, також позивачем в порушення Конституції України та ЦКУ здійснено чотирикратне нарахування штрафу за одне і те саме. Також відповідач зазначає, що штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер та сплачується (стягується) однократно, відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 25.02.2016 року надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення від 25.02.2016 року щодо відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, що після укладання договору керівництво ТОВ «Сівертек» звернулося до начальника РХБ захисту Збройних Силу України начальника Центрального управління РХБ захисту Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковника ОСОБА_4 та повідомило, що виконати умови договору в частині постачання саме рукавиць захисних БЛ-1М товариство не в змозі, т.я. даний товар виробляється РФ, є майном спеціального призначення і його постачання з її території не можливе, натомість було запропоновано постачати рукавиці КЩС ПВХ «Petrel» (вартість яких вища) без зміни ціни договору. Позивач зазначає, що було підготовлено лист начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 17.07.2015 №4772 начальнику Генерального штабу Головнокомандувачу Збройних Сил України, за результатами розгляду якого прийнято рішення про прийняття на забезпечення Збройних Сил України рукавиць КЩС ПВХ «Petrel». Після надходження вказаного рішення 27.07.2015 листом начальника військ РХБ захисту Збройних Сил України до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ від 28.07.2015 №343/4/2/876 направлено для погодження проект додаткової угоди до договору про заміну предмета закупівлі, після отримання всіх погоджень було прийнято рішення про підписання вказаної додаткової угоди, що й було зроблено 17.08.2015. Позивач вважає, що відповідач міг виконати зобовязання у найкоротший термін, понісши при цьому мінімальні затрати на відшкодування пені, які були б неспівставними якщо б додаткова угода не укладалась взагалі, однак і після 17.08.2015 відповідач продовжив ухилятися від виконання зобовязань, що підтверджується листом від 31.08.2015 №1/4-960, в якому йшла мова про форс-мажорні обставини, які нібито заважають постачанню товару і необхідність встановлення нового строку для виконання зобовязань. Позивач просив суд врахувати, що зі змісту листа ТОВ «Сівертек» до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ від 18.06.2015 слідує, що відповідач не мав наміру виконувати умови майбутнього договору щодо поставки саме рукавиць БЛ-1М або ж сумнівався у своїй спроможності їх поставки, однак пішов на підписання договору, сподіваючись у майбутньому на зміну його умов. Враховуючи викладене та положення ЗУ «Про здійснення державних закупівель», які унеможливлюють зміну істотних умов договору, відповідачу направлено лист від 15.09.2015 №343/4/2/1074 та претензію №343/4/2/1073. Позивач вважає твердження відповідача про те, що позивач не вимагав виконання зобовязань не відповідає дійсності, адже сам факт надсилання претензії говорить про те, що в очікуванні постачання товару замовник нараховує штрафні санкції, визначені договором. Окрім того, позивач вказав, що твердження відповідача про недотримання вимог законодавства при заявлені претензії носить формальний характер, адже вона містить усі реквізити, визначені ГПК України, командир ВЧ А0108 є начальником військ РХБ захисту Збройних Сил України начальником Центрального управління РХБ захисту Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, тобто особою, яка підписувала договір, звітує перед МОУ про його виконання, а директор ТОВ «Сівертек» був зазначений з метою персоніфікації її отримувача претензії, адже він був підписантом договору з іншої сторони. Щодо розрахунку штрафних санкцій позивач зазначив, що при укладанні договору сторони погодили прийнятний для обох вид відповідальності за порушення виконання зобовязань за ним. Позивач звернув увагу, що підвищені вимоги до відповідальності контрагентів застосовуються з боку замовника з метою додаткового гарантування своєчасного та належного виконання зобовязань, адже товари та послуги, які МОУ закуповує за державні кошти в особливий період, носять надзвичайно важливий характер, а їх своєчасне та заздалегідь сплановане постачання у війська є запорукою виконання бойових завдань.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2016р. надав доповнення до відзиву на позовну заяву №3/143 від 22.02.2016, в якому позов визнав частково в частині стягнення пені в розмірі 74271,65грн., зазначивши, що враховуючи, що строк до 30.07.2015 це строк поставки рукавиць БЛ-1М, обєктивно не може поширюватися на поставку рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» через те, що їх поставка визначена сторонами 17.08.2015 (тобто вже після закінчення строку поставки визначеного договором), ТОВ «Сівертек» прийшло до висновку, що в період з 31.07.2015 по 16.08.2015 існує прострочка поставки рукавиць БЛ-1М строком 17 днів, тобто до моменту визначення іншого найменування товару та підписання додаткової угоди до договору №343/4/77 від 13.07.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2016р. надав заяву №3/152 від 25.02.2016 про долучення документів до матеріалів справи, яка задоволена судом, документи долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.02.2016 оголошено перерву до 10.03.2016 о 11:30.

В судове засідання 10.03.2016р. зявилися представники позивача та відповідача. Заяв та клопотань від сторін не надходило.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.07.2015р. між позивачем та відповідачем відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Замовника (протокол від 30.06.2015 №75/404/4) щодо визначення переможця переговорної процедури закупівлі на постачання рукавиць захисних БЛ-1М було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (відповідач у справі) зобовязується поставити замовнику (позивачу у справі) до 30.07.2015 28000 пар предметів одягу та аксесуарів одягу з вулканізованої гуми (крім виготовлених з твердої гуми) (22.19.6) (рукавиці захисні БЛ-1М) (далі - товар). Товар це майно спеціального призначення для забезпечення підрозділів, які приймають участь у заходах АТО.

У п.1.2 договору сторони визначили, що товар постачальник зобовязується поставити у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Специфікації, що є невідємною частиною договору (додаток №1), а змовник прийняти і оплатити такий товар.

Сторони підписали додаток №1 до договору Специфікація, в якій визначили найменування товару - рукавиці захисні БЛ-1М, кількість 28000 пар, вартість за одиницю 79,10грн., загальна вартість з ПДВ 2 657 760грн., строк поставки до 30.07.2015р.

Згідно п.3.1 договору ціна договору становить 2 657 760,00грн., у тому числі податок на додану вартість 442 960,00грн. за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3632.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки товару до 30.07.2015. Місце поставки (передачі) товару місцезнаходження вантажоодержувача.

За домовленістю замовника та постачальника договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а з питань розрахунків до повного виконання сторонами зобовязань по цьому договору (п.10.1 договору №343/4/77 від 13.07.2015 року).

17.08.2015 року між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77, у якій сторони виклали п.1.1 договору в новій редакції. Так, «постачальник зобовязується поставити замовнику до 30.07.2015 28000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см (далі - товар). Товар це майно спеціального призначення для забезпечення підрозділів, які приймають участь у заходах АТО».

Сторони підписали Специфікацію (додаток №1), в якій визначили найменування товару - КЩС ПВХ «Petrel» 35см, кількість 28000 пар, вартість за одиницю 79,10грн., загальна вартість з ПДВ 2 657 760,00грн., строк поставки до 30.07.2015 року.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, на виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару (рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см) на загальну суму 2 657 760,00грн. згідно видаткових накладних: № 97 від 31.08.2015 на суму 853 425,72грн., №143 від 30.10.2015 на суму 189 840,00грн., №155 від 09.11.2015 на суму 474 600,00грн., №192 від 15.12.2015 на суму 1139894,28грн. Факт отримання позивачем товари підтверджується вказаними накладними та Актами приймання №72 (дата початку приймання 31.08.2015, дата закінчення приймання 07.09.2015), №77 (дата початку приймання 30.10.2015, дата закінчення приймання 30.10.2015), №79 (дата початку приймання 10.11.2015, дата закінчення приймання 10.11.2015), №102 (дата початку приймання 16.12.2015, дата закінчення приймання 16.12.2015).

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.4.1 договору розрахунки з постачальником проводяться за фактично поставлений товар шляхом: оплати замовником після предявлення постачальником рахунку на оплату та підписання сторонами Акта приймання товару протягом 20 банківських днів з дня підписання замовником Акту приймання товару (форма №4), за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України на призначені видатки та після надання постачальником в установленому порядку документів передбачених п.4.2 договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач за товар розрахувався в повному обсязі, здійснивши перерахування грошових коштів відповідачу згідно платіжних доручень: №343/1/91 від 15.09.2015 на суму 853 425,72грн., №343/1/106 від 03.11.2015 на суму 189 840,00грн., №343/1/119 від 23.11.2015 на суму 474 600,00грн., №343/1/153 від 17.12.2015 на суму 1 139 894,28грн.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

За приписами частини п'ятої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції яка діяла на час виникнення спірних зобовязань) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобовязань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених обєктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у звязку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю;

8) зміни умов у звязку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Згідно ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У період поставки відповідачем 28 000 пар рукавиць захисних БЛ-1М у структурах позивача відбувається вирішення питання щодо поставки відповідачем позивачу 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см та погодження додаткової угоди до договору від 13.07.2015р. №343/4/77, що підтверджується листом Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 17.07.2015 року за №4772, листом військової частини А0108 від 28.07.2015р. за №343/4/2/876, адресованого тимчасово виконуючому обовязки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_5

Підписуючи додаткову угоду № 1 від 17.08.2015р. до договору про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77, і викладаючи п.1.1 договору в новій редакції, а саме: «постачальник зобовязується поставити замовнику до 30.07.2015 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см (товар)» сторонами було порушено засади перелічені у ч.2 ст.267 Господарського кодексу України та у ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України, оскільки виконання зобовязання по поставці 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см до 30.07.2015 неможливо провести виходячи з того, що додаткова угода набула чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, тобто 17.08.2015.

Встановлюючи нові умови поставки товару, сторони усвідомлювали, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не були позбавлені права змінити терміни поставки визначеного товару. Так, згідно п.7 ст.267 Господарського кодексу України договором може бути передбачений порядок поставки неодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Позивач не спростовує належними та допустимими доказами твердження відповідача про те, що у останнього виникло зобовязання щодо поставки позивачу 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см на виконання договору про закупівлю товару за державні кошти №343/4/77 від 13.07.2015 тільки з 17.08.2015 року, тобто після спливу обумовленого строку поставки товару «до 30.07.2015 року».

Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку, що сторонами не було визначено з дотриманням вимог діючого законодавства України умов щодо строку поставки відповідачем позивачу рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см з 17.08.2015 року після неодержання замовником попередньо узгодженого товару 28 000 пар рукавиць захисних БЛ-1М у строк до 30.07.2015 року, та після спливу на момент укладення додаткової угоди №1 від 17.08.2015 календарної дати «до 30.07.2015», яка вказана сторонами у додатковій угоді та специфікації до неї, як строк поставки.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не міг виконати зобовязання за договором №343/4/77 від 13.07.2015 з урахуванням змін внесених у п.1.1 договору згідно додаткової угоди №1 від 17.08.2015 у строк до 30.07.2015 щодо поставки позивачу 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см.

Згідно п.7.3.1 договору за порушення строків поставки товару та за порушення строків усунення недоліків (дефектів), виявлених замовником протягом гарантійного строку експлуатації, визначених в акті усунення недоліків, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% ціни договору, але не менше подвійної облікової ставки Національного банку України на момент не виконання зобовязання за кожний день прострочення. За прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості договору за кожний місяць прострочення.

Позивач згідно наведеного розрахунку просить стягнути з відповідача 602 911,06грн. пені за період з 31.07.2015р. по 15.12.2015р. (2 657 760,00х (30х2)%/365х138 днів)). Нарахування пені проведені з розрахунку 30% облікової ставки Національного банку України, яка діяла станом на 31.07.2015р. (початок прострочення виконання зобовязання постачальником).

Також позивач просить стягнути з відповідача 744 172,80грн. штрафу за неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №343/4/77 від 13.07.2015р. Нарахування штрафу позивач проводить за 4 місяці прострочки поставки товару (2 657 760,00х7%х4).

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За визначенням, наведеним у ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень ч.ч.2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.231 Господарського кодексу України законодавцем розмежовуються штраф та пеня як різні види неустойки. Зокрема, штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно. Водночас, на відміну від штрафу, пеня є господарською санкцією (неустойкою), яка носить триваючий характер, тобто нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи, що строк поставки визначений в договорі до 30.07.2015 - це строк поставки рукавиць захисних БЛ-1М, і він обєктивно не може поширюватися на поставку рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35 см (змінений предмет поставки) з огляду на те, що право на їх поставку виникло у відповідача тільки з 17.08.2015, і на момент укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 17.08.2015 року визначений ними строк поставки «до 30.07.2015 року» сплив як календарна дата, суд доходить до висновку, що відповідачем фактично допущено порушення строків поставки товару по договору №343/4/77 від 13.07.2015 рукавиць захисних БЛ-1М за період з 31.07.2015 по 16.08.2015.

З огляду на викладене, дослідивши наведений позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання умов договору, враховуючи умови п.7.3.1 договору та приймаючи до уваги, що відповідно до постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 за №154 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 04.03.2015 було встановлено облікову ставку у розмірі 30% річних, суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня за період з 31.07.2015 по 16.08.2015 в сумі 74271,65грн., розрахована виходячи із ціни договору 2 657 760,00грн. (яка є сумою не виконаного відповідачем зобовязання) за 17 днів порушення строків поставки товару (рукавиць захисних БЛ-1М).

Зазначаючи у додатковій угоді №1 від 17.08.2015 та у специфікації до неї зобовязання відповідача поставити замовнику «до 30.07.2015» 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см позивач був обізнаний, щодо фактичного спливу календарної дати визначеного строку поставки на момент укладення додаткової угоди (17.08.2015), щодо фактичної неможливості відповідача виконати зобовязання у строк «до 30.07.2015» по поставці позивачу 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см.

Перш ніж застосовувати до відповідача відповідальність у вигляді штрафної санкції, необхідно встановити наявність у його діях порушення зобов'язань за вказаним договором щодо виконання поставки товару за зміненим з 17.08.2015 предметом поставки - 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см, оскільки відсутність протиправної поведінки особи виключає можливість застосування до неї штрафних санкції.

Окрім того, суд вважає за необхідне виходити також із норм ст.13 Цивільного кодексу України згідно з якою в межах здійснення цивільних прав не допускається зловживання правом.

В цьому контексті слід вказати, що по суті правового спрямування норми про відповідальність у вигляді пені, штрафу в договірних правовідносинах виконують компенсаційну функцію, яка виражається в усуненні негативних майнових наслідків на стороні кредитора, які останній несе у випадку неналежного виконання іншим учасником договірних зобов'язань.

В іншому випадку інститут неустойки (пені, штрафу) перетворюється у спосіб збагачення кредитора, що суперечить її компенсаційній функції.

Приймаючи до уваги, що запропонована позивачем редакція додаткової угоди №1 від 17.08.2015 до договору від 13.07.2015 №343/3/77 унеможливлювала виконання відповідачем зобовязання по поставці 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35см у строк до 30.07.2015, а інший строк виконання зазначеного зобовязання між сторонами не погоджений, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача решти пені у сумі 528639,41 грн. за несвоєчасне виконання умов договору, а саме щодо поставки товару 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35 см задоволенню не підлягають у звязку із їх безпідставністю.

Крім того, враховуючи вище зазначене та ту обставину, що відповідачем на момент укладення додаткової угоди №1 від 17.08.2015 не було допущено прострочки поставки товару 28 000 пар рукавиць захисних БЛ-1М понад 30 днів, а також приймаючи до уваги, що штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару) та сплачується (стягується) однократно, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 744 172,80грн. безпідставні і задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача проти позову прийняті судом до уваги, враховуючи обставини справи, досліджені судом докази, що подані сторонами до матеріалів справи, приписи чинного законодавства України.

Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав позов в частині стягнення пені у сумі 74271,65грн. за несвоєчасне виконання зобовязання щодо поставки позивачу товару - 28 000 пар рукавиць захисних БЛ-1М у строк до 30.07.2015, при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Твердження позивача щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу судом до уваги не приймаються з огляду на вище викладені у судовому рішенні обставини та правове обґрунтування.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує позивач, відповідач станом на 15.12.2015 до закінчення строку дії договору №343/4/77 від 13.07.2015 згідно зміненого додатковою угодою №1 від 17.08.2015 предмету поставки добровільно здійснив поставку позивачу товару - 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35 на загальну суму 2 657 760,00грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем у строк до 30.07.2015 зобовязання щодо поставки товару 28 000 пар рукавиць захисних БЛ-1М до зміни за погодженням сторін з 17.08.2015 предмету поставки на товар - 28 000 пар рукавиць КЩС ПВХ «Petrel» 35, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені у сумі 74271,65грн. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1114,07грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» (вул. Малиновського, 36, м. Чернігів, р/р 26005000114400 філія ПАТ «Укрексімбанк» м. Чернігів, МФО 353649, ідентифікаційний код 39076229) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, р/р 31251207418611 Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код 00034022) 74271грн.65коп. пені, 1114грн.07коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 15.03.2016р.

Суддя Н.Ю.Книш