Рішення № 56452138, 17.02.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2016 р.Справа № 921/1148/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. М. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 4 768 954,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність № 5 від 20.01.2016 р.)

Учасникам судового процесу у судових засіданнях оголошено склад суду та розяснено їх права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалася.

У судовому засіданні 17.02.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про cтягнення заборгованості в сумі 4 768 954,98 грн, з яких: 3 837 170,31 грн. - основний борг; 796 153,58 грн. - пеня; 78 764,91 грн. - 3% річних; 56 866,18 грн. - збитки внаслідок інфляції.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2015 р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 22.12.2015 року.

22.12.2015 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у звязку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, суд відкладав розгляд справи на 21.01.2016 р. о 14 год. 30 хв., на 02.02.2016 р. о 15 год. 00 хв, на 17.02.2016 р. о 16 год. 00 хв., а також у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.02.2016 р. о 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 02.02.2016 року строк розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів, на задоволення клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору (вх. № 4504 від 02.02.2016 р.).

Представник позивача в судових засіданнях 22.12.2015 р., 21.01.2016 р., 02.02.2016 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві № 14/2-4823в від 28.11.2015 р. (вх. № 1198 від 02.12.2015 р.) та просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав суду відзив на позов вх. № 5056 від 11.02.2016 р., в якому заявив клопотання про зменшення пені до 10%, в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

27 чеврня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (надалі - Покупець/відповідач) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-438-ПР (далі - Договір), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, (надалі газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

Відповідно до п. 3.3., п.3.4. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу та є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на пиродний газ установлюється НКРЕ (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Відповідно до п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом Продавця виключно в день надходження коштів від споживачів Покупця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національно Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 9.2. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Відповідно до п. 10.2 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Сторони погодили (п. 11.1. Договору), що даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 червня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

10.07.2013 р., 31.12.2013 р., 28.04.2014 р., 15.05.2014 р., 05.09.2014 р., 10.11.2014 р., 08.12.2014 р., 22.12.2014 р., 05.02.2015 р., 10.03.2015 р., 23.03.2015 р., 03.04.2015 р., 12.05.2015 р., 03.06.2015 р., 19.06.2015 р. з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору було укладено додаткові угоди відповідно №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 до Договору купівлі-продажу природного газу № 13-438-ПР від 27.06.2013 р., якими врегульовано обсяг природного газу, порядок проведення розрахунків між сторонами та строку дії Договору.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору на купівлю продаж природного газу позивач протягом червня 2013 року по червень 2015 року включно передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 33 377,233 тис. куб. м. на загальну суму 184 750 163,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за червень місяць 2013 року по червень місяць 2015 року (включно) (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), підписаними представниками та завіреними печатками сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав не в повному обсязі і на день звернення з позовом до суду заборгував 3 837 170 грн. 31 коп.

Проти даної заборгованості відповідач не заперечує.

При цьому відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату отриманого від позивача природного газу за договором суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 3 837 170 грн. 31 коп., а позов в цій частині є належно обґрунтованим та підлягає до задоволення судом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу, тому позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 56 866,18 грн. та 3% річних у розмірі 78 764,91 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 56 866,18 грн. інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

У свою чергу здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних суд вважає, вірно обрахованими та правомірно заявленими до стягнення 74 475 грн. 55 коп. 3% річних, в іншій частині щодо стягнення 4 289 грн. 36 коп. 3% річних, то суд вважає їх безпідставно нарахованими, оскільки позивачем безпідставно в період часу, за який нараховувались три відсотки річних, включено дні, коли відповідач проводив оплати за отриманий газ.

Щодо стягнення пені, то суд має за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін". А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору, п. 5 Додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р., п. 3 Додаткової угоди № 8 від 22.12.2014 р. визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Наявність в договорі умови щодо обов'язку "Покупця" сплатити "Продавцю" крім суми заборгованості пеню за кожен день прострочення сплати платежу не забороняє "Продавцю" звернутись до суду з позовом про стягнення пені в судовому порядку.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий природний газ, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 796 153,58 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій - пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із змісту п. 3.17.4 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При цьому, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення пені, зважаючи на причини виникнення заборгованості, викладені останнім у відзиві на позов, а саме: - що отриманий природний газ був використаний для реалізації населенню, яке в свою чергу не в повному обсязі розрахувалося з товариством та проводили розрахунки з порушенням строків, передбачених відповідними договорами;

- розрахунки з НАК "Нафтогаз України" за спірним договором здійснювалися у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008 року "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий газ", якою передбачено порядок проведення розрахунків за природний газ, який здійснюється згідно алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ від усіх категорій споживачів, та нормативу перерахування коштів, затверджених НКРЕКП України, установи уповноваженого банку щоденно здійснює перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування на поточні рахунки підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам;

- у звязку з тим, єдиним видом доходу є транспортування природного газу;

а також враховуючи, що:

- примусове стягнення штрафних санкцій (пені) спричинить вилучення з господарського обороту ПАТ "Тернопільміськгаз" грошових коштів, що позбавить можливості здійснення робіт по підтримці газорозподільної мережі у працездатному стані;

- позивач застосував до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- інші обставини наведені відповідачем у відзиві на позов від 11.02.2016р. вх. № 5056;

суд, обєктивно оцінивши усі обставини даного випадку порушення зобовязання відповідачем, ступінь виконання зобовязання та причини його невиконання, враховуючи інтереси обох сторін, у тому числі розглянувши заперечення позивача з даного питання, приходить до висновку, що даний випадок порушення зобовязання відповідачем є винятковим, а тому суд вважає за можливе на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 50%, стягнувши її в сумі 398 076 грн. 79 коп.

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд позов задовольняє частково та стягує з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 837 170 грн. 31 коп. основного боргу, 398 076 грн. 79 коп. пені, 74 475 грн. 55 коп. 3% річних, 56 866 грн. 18 коп. інфляційних втрат. У решті частин позовних вимог суд у задоволенні позову відмовляє.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог з врахуванням суми, на яку судом зменшено стягнення пені.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 61, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 549, 551, 610, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. М. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008 (ідентифікаційний код 21155959) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) - 3 837 170 грн. 31 коп. основного боргу, 398 076 грн. 79 коп. пені, 74 475 грн. 55 коп. 3% річних, 56 866 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 71 469 грн. 99 коп. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

6.Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.03.2016 року

СуддяБоровець Я.Я.