Рішення № 56451857, 14.03.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2016 Справа № 920/118/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-АРГОС», м.Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод», м.Суми

про стягнення 44392,29 грн.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

секретар судового засідання Сорока Л.М.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

Суть спору: позивач згідно вимог позовної заяви б/н , б/д просить стягнути з відповідача на свою користь 33329,50 грн. основної заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки товару № 4 від 15.04.2015р., 3332,95 грн. курсової різниці, 3550,88 грн. 30% річних, 4178,96 грн. пені , а також стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позов не подав, про причини незявлення свого представника в судове засідання не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 29.02.2016р. представнику відповідача поштового відправлення копії ухвали господарського суду Сумської області від 25.02.2016р. про відкладення розгляду справи та повторного зобовязання відповідача подати відзив на позов.

По клопотанню відповідача від 21.02.2016р. № 21/21-2 в звязку з неможливістю його представника прибути в судове засідання розгляд справи був відкладений на 10 год.20 хв. 14.03.2016р.

Відповідач будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, тому у відповідності з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

09.03.2016р. позивач подав клопотання , в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

15.04.2015 року, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки товару № 4 .

Відповідно до умов даного договору ( п.1.1) ним визначалися умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив та/або насіння) на умовах відстрочення платежу (товарного кредиту) .

Відповідно до п. 2.1 договору поставки товару № 4 від 15.04.2015р., асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

Згідно п. 2.2. зазначеного договору, всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані в період дії даного договору ( п. 2.3, договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що товар може передаватися відповідачу (покупцю) партіями.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до відповідача (покупця) після передачі товару та підписання відповідних документів накладних, що свідчать про прийом відповідачем (покупцем) товару (п. 4.7. договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору поставки товару № 4 від 15.04.2015р., додатків до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 83 897,50 грн. Факт передачі товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується наявними в справі документами, а саме: видатковими накладними № 1 від 15.04.2015 р. на суму 33 329,50 грн. та № 46 від 08.06.2015 р. на суму 50 568,00 грн., довіреністю №29 від 15.04.2015 р.

Пунктом 5.4. даного договору, сторони погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару попередньо оплачується покупцем в строк до 20.04.2015р.; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.10.2015 р.

Позивач виконав свої обовязки за договором поставки товару № 4 від 15.04.2015р. в повному обсязі. З боку відповідача претензій щодо якості чи кількості поставлено позивачем товару заявлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач частково оплатив вартість товару, що підтверджується платіжним дорученням від 11.06.2015р. на суму 50568,00 грн., його заборгованість на час розгляду справи по суті становить 33329,50 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач отримав зазначений у видаткових накладних товар, що підтверджується його підписом та печаткою, але доказів на підтвердження того, що товар був оплачений у встановлені договорами поставки строки, не надав.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений, але не оплачений товар в сумі 33329,50 грн. є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобовязання, які, згідно норм ст. 547 Цивільного кодексу України, мають бути закріплені у правочині, укладеному в письмовій формі.

Умовами договору, а саме п.8.2 договору поставки товару № 4 від 15.04.2015р. за прострочення виконання зобовязання відповідач ( покупець) зобовязаний сплатити на користь позивача (продавця) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

За неналежне виконання умов договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 4178,96 грн. за період прострочення з 21.04.2015р. по 10.06.2015р. та за період з 11.10.2015р. по 18.12.2015р.

Оскільки, пеня в зазначеній сумі нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, п. 8.6 договору поставки товару № 4 від 15.04.2015р. сторони, згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що відповідач (покупець) у випадку прострочення оплати товару за неправомірне користування коштами позивача ( постачальника) сплачує на користь останнього 30% річних.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів. Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано до сплати 3550,68 грн. 30 % річних.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3550,68 грн. 30 % річних.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

П.5.2 вищезазначеного договору визначено, що відповідно до ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України , сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначні у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору .

Відповідно до п. 5.3. договору вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, скоригованій пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

До договору, між сторонами укладено додатки №1,2 від 15.04.2015р. , з яких вбачається, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:

S = (А1/А2)*В, де S- ціна товару на момент проплати; В- ціна товару на момент підписання даного договору ; А2- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; А1- курс долара США до гривні, що встановлений міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

Згідно додатку №1 до договору курс долара США до гривні становить 22,52 грн. за 1 долар США. Станом на 22.01.2016 р., курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні становить 24.70грн. за 1 долар США. Згідно наданого позивачем розрахунку , розмір курсової різниці становить 3332,95 грн.

З огляду на вказане, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3332,95 грн. курсової різниці обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» ( 40021, АДРЕСА_1, код 37053194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-АРГОС» ( 03038, м.Київ, вул. Ямська,8, код 38575595) 33329,50 грн. основного боргу, 3332,95 грн. курсової різниці, 3550,88 грн. 30 % річних, 4178,96 грн. пені, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.03.2016 року.

Суддя ОСОБА_1