Рішення № 56451283, 14.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.16р. Справа № 904/1083/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" (смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області)

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 16 169 грн. 92 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт (довіреність № 14-138 від

13.05.2014)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 43 від 11.03.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 976/14-КП-3 від 24.01.2014 у загальному розмірі 16 169 грн. 92 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 4 234 грн. 12 коп. - пеня;

- 11 211 грн. 62 коп. - інфляційні втрати;

- 724 грн. 18 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 976/14-КП-3 від 24.01.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня 2014 року по грудень 2014 року природний газ у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування штрафних санкції, а також інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення. Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 30.04.2015 в сумі 4 234 грн. 12 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 30.04.2015 у сумі 724 грн. 18 коп., а також інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по квітень 2015 року у сумі 11 211 грн. 62 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.03.2016.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 13945/16 від 09.03.2016), в яких він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що основний борг за спірний період погашений у повному обсязі, а незначне прострочення, яке відбулося у спірний період, виникло не з вини відповідача. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір пені до максимально можливого, посилаючись на те, що прострочення відповідача носить незначний характер та не завдало збитків позивачу.

У судове засідання 14.03.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 14.03.2016 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, що наведені у позові.

Представник відповідача наявність прострочення у спірний період визнав, проти задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідачем було подано клопотання (вх.суду 15254/16 від 14.03.2016), в якому він просить суд зменшити розмір пені до максимально можливого.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 14.03.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 24.01.2014 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 976/14-КП-3 (далі-договір) (а.с.14-19), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 3,825 тисяч куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги пятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

У відповідності до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставною для остаточного розрахунку між сторонами.

На виконання умов договору позивачем у період з січня 2014 року по грудень 2014 року було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 8,355 тис. куб. м. на загальну суму 43 437 грн. 70 коп., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- акт від 31.01.2014 про прийняття відповідачем у січні 2014 року природного газу обсягом 2,501 тис. куб.м. на суму 10 390 грн. 95 коп. (з урахуванням його транспортування) (а.с.26);

- акт від 28.02.2014 про прийняття відповідачем у лютому 2014 року природного газу обсягом 2,123 тис. куб.м. на суму 8 820 грн. 46 коп. (з урахуванням його транспортування) (а.с.27);

- акт від 31.03.2014 про прийняття відповідачем у березні 2014 року природного газу обсягом 0,788 тис. куб.м. на суму 3 273 грн. 91 коп. (з урахуванням його транспортування) (а.с.28);

- акт від 31.10.2014 про прийняття відповідачем у жовтні 2014 року природного газу обсягом 0,169 тис. куб.м. на суму 1 082 грн. 58 коп. (з урахуванням його транспортування) (а.с.29);

- акт від 30.11.2014 про прийняття відповідачем у листопаді 2014 року природного газу обсягом 1,413 тис. куб.м. на суму 9 442 грн. 30 коп. (з урахуванням його транспортування) (а.с.30);

- акт від 31.12.2014 про прийняття відповідачем у грудні 2014 року природного газу обсягом 1,361 тис. куб.м. на суму 10 427 грн. 50 коп. (з урахуванням його транспортування) (а.с.31).

Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 113 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20 % - 57 грн. 40 коп., всього з ПДВ - 344 грн. 40 коп.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 462 грн. 26 коп., крім того ПДВ 20% - 692 грн. 45 коп., всього з ПДВ - 4 154 грн. 71 коп.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 29.04.2014 до договору, якою сторони погодили викласти з 01.04.2014 пункт 5.2. договору в наступній редакції:

- "5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 020 грн. 00 коп. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20% - 57 грн. 40 коп., всього з ПДВ - 344 грн. 40 коп.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4 387 грн. 40 коп., крім того ПДВ - 20% - 877 грн. 48 коп., всього з ПДВ - 5 264 грн. 88 коп." (а.с.20).

Між позивачем та відповідачем було також укладено додаткову угоду № 2 від 20.05.2014 до договору, якою сторони погодили викласти з 01.05.2014 пункт 5.2. договору в наступній редакції:

- "5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 724 грн. 00 коп. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 355 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20% - 71 грн. 00 коп., всього з ПДВ - 426 грн. 00 коп.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 173 грн. 48 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 034 грн. 70 коп., всього з ПДВ - 6 208 грн. 18 коп." (а.с.21).

Також між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 від 13.06.2014 до договору, якою сторони погодили викласти з 01.06.2014 пункт 5.2. договору в наступній редакції:

- "5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 724 грн. 00 коп. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 185 грн. 18 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 037 грн. 04 коп., всього з ПДВ - 6 222 грн. 22 коп." (а.с.22).

Між позивачем та відповідачем було також укладено, зокрема, додаткову угоду № 4 від 10.09.2014 до договору, якою сторони погодили викласти з 01.09.2014 пункт 5.2. договору в наступній редакції:

- "5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 874 грн. 00 коп. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 338 грн. 18 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 067 грн. 64 коп., всього з ПДВ - 6 405 грн. 82 коп." (а.с.23).

В подальшому, позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 5 від 12.11.2014 до договору, якою сторони погодили викласти з 01.11.2014 пункт 5.2. договору в наступній редакції:

- "5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 100 грн. 00 коп. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 568 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 113 грн. 74 коп., всього з ПДВ - 6 682 грн. 44 коп." (а.с.24).

Також, позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 6 від 15.12.2014 до договору, якою сторони погодили викласти з 01.12.2014 пункт 5.2. договору в наступній редакції:

- "5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5 900 грн. 00 коп. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 276 грн. 94 коп., всього з ПДВ - 7 661 грн. 64 коп." (а.с.25).

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. А також, з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставлений в період з січня 2014 року по грудень 2014 року природний газ оплатив у повному обсязі наступним чином:

- поставлений у січні 2014 року природний газ обсягом 2,501 тис. куб.м. на суму 10 390 грн. 95 коп. був оплачений 22.12.2014, а отже, з простроченням. При цьому, сплачено було всього 11 389 грн. 38 коп., з яких: 10 390 грн. 95 коп. - за січень 2014 року, а залишок в сумі 998 грн. 43 коп. було спрямовано на оплату за лютий 2014 року;

- поставлений у лютому 2014 року природний газ обсягом 2,123 тис. куб.м. на суму 8 820 грн. 46 коп. був оплачений частково 22.12.2014 - в сумі 998 грн. 43 коп., частково 20.01.2015 - в сумі 512 грн. 19 коп., частково 22.01.2015 - в сумі 297 грн. 92 коп., частково 23.01.2015 - в сумі 5 166 грн. 76 коп., частково 29.01.2015 - в сумі 328 грн. 15 коп. та залишок оплачено 12.02.2015 в сумі 1 517 грн. 01 коп. (з платежу в сумі 2 026 грн. 04 коп., решта в сумі 509 грн. 03 коп. спрямована в оплату за березень 2014 року), а отже, з простроченням;

- поставлений у березні 2014 року природний газ обсягом 0,788 тис. куб.м. на суму 3 273 грн. 91 коп. був оплачений частково 12.02.2015 в сумі 509 грн. 03 коп. (з платежу в сумі 2 026 грн. 04 коп.), частково 13.02.2015 - в сумі 1 004 грн. 59 коп. та залишок в сумі 1 760 грн. 29 коп. сплачено 16.02.2015 (з платежу в сумі 6 432 грн. 99 коп.), а отже, з простроченням;

- поставлений у жовтні 2014 року природний газ обсягом 0,169 тис. куб.м. на суму 1 082 грн. 58 коп. був оплачений 16.02.2015 (з платежу в сумі 6 432 грн. 99 коп.), а отже, з простроченням;

- поставлений у листопаді 2014 року природний газ обсягом 1,413 тис. куб.м. на суму 9 442 грн. 30 коп. був оплачений частково 16.02.2015 - в сумі 3 590 грн. 12 коп. (залишок платежу в сумі 6 432 грн. 99 коп.), частково 02.03.2015 - в сумі 228 грн. 47 коп., частково 16.03.2015 - в сумі 5 126 грн. 28 коп., та залишок в сумі 497 грн. 43 коп. сплачено 17.03.2015 (з платежу в сумі 715 грн. 27 коп., залишок в сумі 217 грн. 84 коп. спрямовано в оплату за листопад 2014 року), а отже, з простроченням;

- поставлений у грудні 2014 року природний газ обсягом 1,361 тис. куб.м. на суму 10 427 грн. 50 коп. був оплачений частково 17.03.2015 в сумі 217 грн. 84 коп. (з платежу в сумі 715 грн. 27 коп.), частково - 18.03.2015 - в сумі 1 219 грн. 50 коп., частково 24.03.2015 - в сумі 280 грн. 96 коп., частково 01.04.2015 - в сумі 209 грн. 38 коп., частково 09.04.2015 - в сумі 178 грн. 57 коп., частково 14.04.2015 - в сумі 1 201 грн. 68 коп., частково 15.04.2015 - в сумі 844 грн. 45 коп., частково 16.04.2015 - в сумі 0 грн. 08 коп., частково 17.04.2015 - в сумі 194 грн. 57 коп. та залишок в сумі 6 080 грн. 47 коп. сплачено 30.04.2015, а отже, з простроченням.

При цьому, судом було враховано, що під час отримання часткових оплат позивач здійснював їх розподіл та зарахування в рахунок погашення основного боргу (без врахування положень статті 534 Цивільного кодексу України). Вказане підтверджується розрахунком позивача та самими позовними вимогами, оскільки позивач визнає відсутність заборгованості відповідача щодо оплати спожитого в спірний період газу, а штрафні санкції та втрати, які накопичились через прострочення оплати в цей період позивач заявляє до стягнення у судовому порядку.

Крім того, судом також було враховано, що в призначеннях платежів, які були здійснені відповідачем в рахунок оплати за спірний період відсутнє посилання на місяці, за які здійснюється оплата, а наявне лише посилання на реквізити спірного договору. При цьому, фактично, позивач здійснив їх зарахування в хронологічному порядку, а саме: кожен платіж зараховувався в рахунок погашення найстарішої заборгованості. При цьому, проти вказаного розподілу відповідачем не було висловлено будь-яких заперечень протягом розгляду справи, а вказані дії позивача у даному випадку є такими, що не суперечать нормам чинного законодавства.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що спожитий у період з січня 2014 року по грудень 2014 року природний газ був оплачений відповідачем із простроченням.

Так, суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період з лютого 2014 року по квітень 2015 року в сумі 11 211 грн. 62 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 30.04.2015 в сумі 724 грн. 18 коп.

За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 по справі № 917/1667/14.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Суд також зауважує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме:

- до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений платіж, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць;

- позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за дні, в яких була проведена оплата відповідачем;

- позивачем не було враховано, що останній день строку для оплати спожитого у листопаді 2014 року природного газу припадає на вихідний день, а отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, в даному випадку - 15.12.2014.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи положення вищевказаних Постанов Пленуму, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:

- за поставлений у січні 2014 року природний газ обсягом 2,501 тис. куб.м. на суму 10 390 грн. 95 коп. граничний строк оплати - 14.02.2014; оплата була здійснена 22.12.2014, а отже, в період прострочення з 15.02.2014 по 17.12.2014 (дата визначена позивачем) інфляційні втрати за період з березня 2014 року по листопад 2014 року складають 2 106 грн. 14 коп.;

- за поставлений у лютому 2014 року природний газ обсягом 2,123 тис. куб.м. на суму 8 820 грн. 46 коп. граничний строк оплати - 14.03.2014; оплата була здійснена частково 22.12.2014 в сумі 998 грн. 43 коп., частково 20.01.2015 в сумі 512 грн. 19 коп., частково 22.01.2015 - в сумі 297 грн. 92 коп., частково 23.01.2015 - в сумі 5 166 грн. 76 коп., частково 29.01.2015 - в сумі 328 грн. 15 коп. та залишок оплачено 12.02.2015 в сумі 1 517 грн. 01 коп., а отже, в період прострочення з 15.03.2014 по 11.02.2015 інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року складають 1 870 грн. 86 коп., інфляційні втрати в січні 2015 року складають 242 грн. 48 коп.;

- за поставлений у березні 2014 року природний газ обсягом 0,788 тис. куб.м. на суму 3 273 грн. 91 коп. граничний строк оплати - 14.04.2014; оплата була здійснена частково 12.02.2015 в сумі 509 грн. 03 коп., частково 13.02.2015 - в сумі 1 004 грн. 59 коп. та залишок в сумі 1 760 грн. 29 коп. сплачено 16.02.2015, а отже, в період прострочення з 15.04.2014 по 15.02.2015 інфляційні втрати за період з травня 2014 року по січень 2015 року складають 686 грн. 73 коп.;

- за поставлений у жовтні 2014 року природний газ обсягом 0,169 тис. куб.м. на суму 1 082 грн. 58 коп. граничний строк оплати - 14.11.2014; оплата була здійснена 16.02.2015, а отже, в період прострочення з 15.11.2014 по 15.02.2015 інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по січень 2015 року складають 67 грн. 04 коп.;

- поставлений у листопаді 2014 року природний газ обсягом 1,413 тис. куб.м. на суму 9 442 грн. 30 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 15.12.2014; оплата була здійснена частково 16.02.2015 - в сумі 3 590 грн. 12 коп., частково 02.03.2015 - в сумі 228 грн. 47 коп., частково 16.03.2015 - в сумі 5 126 грн. 28 коп. та залишок в сумі 497 грн. 43 коп. сплачено 17.03.2015, а отже, в період прострочення з 16.12.2014 по 16.03.2015 інфляційні втрати за період з січня 2015 року по лютий 2015 року складають 808 грн. 67 коп.;

- поставлений у грудні 2014 року природний газ обсягом 1,361 тис. куб.м. на суму 10 427 грн. 50 коп. граничний строк оплати - 14.01.2015; оплата була здійснена частково 17.03.2015 в сумі 217 грн. 84 коп., частково - 18.03.2015 - в сумі 1 219 грн. 50 коп., частково 24.03.2015 - в сумі 280 грн. 96 коп., частково 01.04.2015 - в сумі 209 грн. 38 коп., частково 09.04.2015 - в сумі 178 грн. 57 коп., частково 14.04.2015 - в сумі 1 201 грн. 68 коп., частково 15.04.2015 - в сумі 844 грн. 45 коп., частково 16.04.2015 - в сумі 0 грн. 08 коп., частково 17.04.2015 - в сумі 194 грн. 57 коп. та залишок в сумі 6 080 грн. 47 коп. сплачено 30.04.2015, а отже, в період прострочення з 15.01.2015 по 29.04.2015 інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по березень 2015 року складають 1 738 грн. 52 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 7 520 грн. 44 коп.

Господарським судом здійснено також перевірку розрахунків 3% річних, зроблених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем не було враховано наступне:

- позивач здійснив нарахування 3% річних на дні, в яких була проведена оплата відповідачем;

- позивачем не було враховано, що останній день строку для оплати спожитого у листопаді 2014 року природного газу припадає на вихідний день, а отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, в даному випадку - 15.12.2014.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та доданий до позовної заяви визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:

- за поставлений у січні 2014 року природний газ обсягом 2,501 тис. куб.м. на суму 10 390 грн. 95 коп. граничний строк оплати - 14.02.2014; оплата була здійснена 22.12.2014, а отже, в період прострочення з 15.02.2014 по 17.12.2014 (дата визначена позивачем) 3% річних складають 261 грн. 34 коп.;

- за поставлений у лютому 2014 року природний газ обсягом 2,123 тис. куб.м. на суму 8 820 грн. 46 коп. граничний строк оплати - 14.03.2014; оплата була здійснена частково 22.12.2014 - в сумі 998 грн. 43 коп., отже, 3% річних в період з 15.03.2014 по 17.12.2014 (дата визначена позивачем) складають 201 грн. 54 коп.; частково 20.01.2015 - в сумі 512 грн. 19 коп., отже, 3% річних в період з 18.12.2014 по 19.01.2015 складають 21 грн. 22 коп.; частково 22.01.2015 - в сумі 297 грн. 92 коп., отже, 3% річних в період з 20.01.2015 по 21.01.2015 складають 1 грн. 20 коп.; частково 23.01.2015 - в сумі 5 166 грн. 76 коп., отже, 3% річних за 22.01.2015 складають 0 грн. 58 коп.; частково 29.01.2015 - в сумі 328 грн. 15 коп., отже, 3% річних в період з 23.01.2015 по 28.01.2015 складають 0 грн. 91 коп.; залишок оплачено 12.02.2015 в сумі 1 517 грн. 01 коп., отже, 3% річних в період з 29.01.2015 по 11.02.2015 складають 1 грн. 75 коп.;

- за поставлений у березні 2014 року природний газ обсягом 0,788 тис. куб.м. на суму 3 273 грн. 91 коп. граничний строк оплати - 14.04.2014; оплата була здійснена частково 12.02.2015 в сумі 509 грн. 03 коп., отже, 3% річних в період з 15.04.2014 по 11.02.2015 складають 81 грн. 53 коп.; частково 13.02.2015 - в сумі 1 004 грн. 59 коп., отже, 3% річних за 12.02.2015 складають 0 грн. 23 коп.; залишок в сумі 1 760 грн. 29 коп. сплачено 16.02.2015, а отже, отже, 3% річних в період з 13.02.2015 по 15.02.2015 складають 0 грн. 43 коп.;

- за поставлений у жовтні 2014 року природний газ обсягом 0,169 тис. куб.м. на суму 1 082 грн. 58 коп. граничний строк оплати - 14.11.2014; оплата була здійснена 16.02.2015, а отже, в період прострочення з 15.11.2014 по 15.02.2015 3% річних складають 8 грн. 28 коп.;

- поставлений у листопаді 2014 року природний газ обсягом 1,413 тис. куб.м. на суму 9 442 грн. 30 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 15.12.2014; оплата була здійснена частково 16.02.2015 - в сумі 3 590 грн. 12 коп., отже, 3% річних в період з 16.12.2014 по 15.02.2015 складають 48 грн. 12 коп.; частково 02.03.2015 - в сумі 228 грн. 47 коп., отже, 3% річних в період з 16.02.2015 по 01.03.2015 складають 6 грн. 73 коп.; частково 16.03.2015 - в сумі 5 126 грн. 28 коп., отже, 3% річних в період з 02.03.2015 по 15.03.2015 складають 6 грн. 47 коп.; залишок в сумі 497 грн. 43 коп. сплачено 17.03.2015, а отже, за 16.03.2015 3% річних складають 0 грн. 04 коп.;

- поставлений у грудні 2014 року природний газ обсягом 1,361 тис. куб.м. на суму 10 427 грн. 50 коп. граничний строк оплати - 14.01.2015; оплата була здійснена частково 17.03.2015 в сумі 217 грн. 84 коп., отже, 3% річних в період з 15.01.2015 по 16.03.2015 складають 52 грн. 28 коп.; частково - 18.03.2015 - в сумі 1 219 грн. 50 коп., отже, 3% річних за 17.03.2015 складають 0 грн. 84 коп.; частково 24.03.2015 - в сумі 280 грн. 96 коп., отже, 3% річних в період з 18.03.2015 по 23.03.2015 складають 4 грн. 43 коп.; частково 01.04.2015 - в сумі 209 грн. 38 коп., отже, 3% річних в період з 24.03.2015 по 31.03.2015 складають 5 грн. 73 коп.; частково 09.04.2015 - в сумі 178 грн. 57 коп., отже, 3% річних в період з 01.04.2015 по 08.04.2015 складають 5 грн. 59 коп.; частково 14.04.2015 - в сумі 1 201 грн. 68 коп., отже, 3% річних в період з 09.04.2015 по 13.04.2015 складають 3 грн. 42 коп.; частково 15.04.2015 - в сумі 844 грн. 45 коп., отже, 3% річних за 14.04.2015 складають 0 грн. 59 коп.; частково 16.04.2015 - в сумі 0 грн. 08 коп., отже, 3% річних за 15.04.2015 складають 0 грн. 52 коп.; частково 17.04.2015 - в сумі 194 грн. 57 коп., отже, 3% річних за 16.04.2015 складають 0 грн. 52 коп.; залишок в сумі 6 080 грн. 47 коп. сплачено 30.04.2015, а отже, в період прострочення з 17.04.2015 по 29.04.2015 3% річних складають 6 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 720 грн. 79 коп.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договорі він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікованої облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 15.02.2014 по 30.04.2015 в сумі 4 234 грн. 12 коп.

Господарським судом здійснено також перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано наступне:

- позивач здійснив нарахування пені на дні, в яких була проведена оплата відповідачем;

- позивачем не було враховано, що останній день строку для оплати спожитого у листопаді 2014 року природного газу припадає на вихідний день, а отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, в даному випадку - 15.12.2014.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем та доданий до позовної заяви, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:

- за поставлений у січні 2014 року природний газ обсягом 2,501 тис. куб.м. на суму 10 390 грн. 95 коп. граничний строк оплати - 14.02.2014; оплата була здійснена 22.12.2014, а отже, в період прострочення з 15.02.2014 по 14.08.2014 пеня складає 927 грн. 78 коп.;

- за поставлений у лютому 2014 року природний газ обсягом 2,123 тис. куб.м. на суму 8 820 грн. 46 коп. граничний строк оплати - 14.03.2014; оплата була здійснена частково 22.12.2014 - в сумі 998 грн. 43 коп., частково 20.01.2015 - в сумі 512 грн. 19 коп., частково 22.01.2015 - в сумі 297 грн. 92 коп., частково 23.01.2015 - в сумі 5 166 грн. 76 коп., частково 29.01.2015 - в сумі 328 грн. 15 коп. та залишок оплачено 12.02.2015 в сумі 1 517 грн. 01 коп., отже, в період з 15.03.2015 по 14.09.2015 пеня складає 886 грн. 88 коп.;

- за поставлений у березні 2014 року природний газ обсягом 0,788 тис. куб.м. на суму 3 273 грн. 91 коп. граничний строк оплати - 14.04.2014; оплата була здійснена частково 12.02.2015 в сумі 509 грн. 03 коп., частково 13.02.2015 - в сумі 1 004 грн. 59 коп. та залишок в сумі 1 760 грн. 29 коп. сплачено 16.02.2015, а отже, в період з 15.04.2015 по 14.10.2015 пеня складає 360 грн. 31 коп.;

- за поставлений у жовтні 2014 року природний газ обсягом 0,169 тис. куб.м. на суму 1 082 грн. 58 коп. граничний строк оплати - 14.11.2014; оплата була здійснена 16.02.2015, а отже, в період прострочення з 15.11.2014 по 15.02.2015 пеня складає 80 грн. 50 коп.;

- поставлений у листопаді 2014 року природний газ обсягом 1,413 тис. куб.м. на суму 9 442 грн. 30 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 15.12.2014; оплата була здійснена частково 16.02.2015 - в сумі 3 590 грн. 12 коп., отже, в період з 16.12.2014 по 15.02.2015 пеня складає 477 грн. 55 коп.; частково 02.03.2015 - в сумі 228 грн. 47 коп., отже, в період з 16.02.2015 по 01.03.2015 пеня складає 87 грн. 54 коп.; частково 16.03.2015 - в сумі 5 126 грн. 28 коп., отже, в період з 02.03.2015 по 15.03.2015 пеня складає 122 грн. 95 коп.; залишок в сумі 497 грн. 43 коп. сплачено 17.03.2015, а отже, за 16.03.2015 пеня складає 0 грн. 82 коп.;

- поставлений у грудні 2014 року природний газ обсягом 1,361 тис. куб.м. на суму 10 427 грн. 50 коп. граничний строк оплати - 14.01.2015; оплата була здійснена частково 17.03.2015 в сумі 217 грн. 84 коп., отже, в період з 15.01.2015 по 16.03.2015 пеня складає 688 грн. 50 коп.; частково - 18.03.2015 - в сумі 1 219 грн. 50 коп., отже, за 17.03.2015 пеня складає 16 грн. 78 коп.; частково 24.03.2015 - в сумі 280 грн. 96 коп., отже, в період з 18.03.2015 по 23.03.2015 пеня складає 88 грн. 67 коп.; частково 01.04.2015 - в сумі 209 грн. 38 коп., отже, в період з 24.03.2015 по 31.03.2015 пеня складає 114 грн. 53 коп.; частково 09.04.2015 - в сумі 178 грн. 57 коп., отже, в період з 01.04.2015 по 08.04.2015 пеня складає 111 грн. 78 коп.; частково 14.04.2015 - в сумі 1 201 грн. 68 коп., отже, в період з 09.04.2015 по 13.04.2015 пеня складає 68 грн. 39 коп.; частково 15.04.2015 - в сумі 844 грн. 45 коп., отже, за 14.04.2015 пеня складає 11 грн. 70 коп.; частково 16.04.2015 - в сумі 0 грн. 08 коп., отже, за 15.04.2015 пеня складає 10 грн. 32 коп.; частково 17.04.2015 - в сумі 194 грн. 57 коп., отже, за 16.04.2015 пеня складає 10 грн. 32 коп.; залишок в сумі 6 080 грн. 47 коп. сплачено 30.04.2015, а отже, в період прострочення з 17.04.2015 по 29.04.2015 пеня складає 129 грн. 94 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені є правомірними та обґрунтованими в сумі 4 195 грн. 26 коп.

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, а також матеріальний стан відповідача, враховуючи те, що:

- основний борг за спірний період є погашеним, остання частина боргу сплачена відповідачем у добровільному порядку ще 30.04.2015, до звернення із позовом до суду;

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов договору, наявність прострочення у судовому засіданні не заперечував;

- інтереси, визначені Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а саме: сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості, шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи поведінку відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій та зменшити розмір пені в сумі 4 195 грн. 26 коп. до 50%, а саме: до 2 097 грн. 63 коп., а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 2 097 грн. 63 коп.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" (53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вулиця Карла Маркса, будинок 6; ідентифікаційний код 33075778) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 7 520 грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 720 грн. 79 коп. - 3% річних, 2 097 грн. 63 коп. - пені, 1 059 грн. 84 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3